Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/24532/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24532/13 16.04.14

За позовом Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Дочірнього підприємства «Домобудівельний комбінат «Кредо»

про розірвання договору оренди та проведення земельної ділянки

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Онуфрієнко А.О.

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Дочірнього підприємства «Домобудівельний комбінат «Кредо» про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Домобудівельний комбінат «Кредо», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 24.03.2005 р. за № 62-6-00210, з угодою до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2005 р. за № 62-6-00210, зареєстровану Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 06.02.2008 р. за № 62-06-00465; зобов'язання Дочірнє підприємство «Домобудівельний комбінат «Кредо» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 5980 га, вартістю 11 067 808, 50 грн., кадастровий номер 8000000000:62:077:0116, яка розташована на вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду, привівши її у придатний для використання стан. Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору в частині оплати орендних платежів, що є підставою для його розірвання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24532/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.02.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазнає, що у позовній заяві невірно зазначено ідентифікаційний номер Дочірнього підприємства «Домобудівельний комбінат «Кредо».

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

В той же час, суд відзначає, що заява прокурора за своєю суттю не є ані збільшенням, ані зменшенням позовних вимог та не змінює предмет чи підставу позову.

Разом з тим, з огляду на те, що вищевказана заява не суперечить ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. справу № 910/24532/13 передано судді Морозову С.М. у зв'язку із перебуванням судді Пригунової А.Б. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. справу № 910/24532/13 призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. у зв'язку із виходом судді Пригунової А.Б. справу № 910/24532/13 передано судді їй для подальшого розгляду.

У даному судовому засіданні прокурор підтримав заявлені ним позовні вимоги з урахуванням уточнень.

Представники сторін на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 21.10.2008 р. № 608/2018 затверджено проект відведення земельної ділянки Дочірньому підприємству «Домобудівельний комбінат «Кредо» для будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення та підземними паркінгами на вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва та передано Дочірньому підприємству «Домобудівельний комбінат «Кредо» у короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0, 61 га на вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва для будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення та підземними паркінгами за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

18.03.2005 р. між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Домобудівельний комбінат «Кредо» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.2008 р. № 608/2018, зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0, 5980 га по вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва для будівництва багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення та підземними паркінгами на три роки.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач самостійно розраховує та вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно з п. 4.2. договору річна орендна плата встановлюється у розмірі 1, 5 % від її нормативної грошової оцінки.

У відповідності до п. 4.5. договору орендна плата вноситься відповідачем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено п.п. 6.1., 6.2. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі в день державної реєстрації договору, та право на оренду виникає після державної реєстрації договору.

Розділом 7 договору встановлено, що після припинення дії договору відповідач повертає позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Умовами договору до обов'язків відповідача віднесено, зокрема, своєчасне внесення орендної плати (п. 8.4. договору).

За змістом розділу 11 договору останній може бути розірваний за рішенням суду у порядку, встановленому законодавством, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, встановлених даним договором. У разі розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку.

Підстави розірвання договору встановлені також розділом 12, у якому зазначається, що у разі невиконання відповідачем умов договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

18.03.2005 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 182.

24.03.2005 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів держаної реєстрації договорів за № 62-6-00210.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2007 р. у справі № 36/475 за позовом Дочірнього підприємства "Домобудівний комбінат "Кредо" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) визнання укладеної угоди до договору оренди позов задоволено та визнано укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2005 р. № 62-6-00210 в редакції, яка підписана Дочірнім підприємством "Домобудівний комбінат "Кредо".

06.02.2008 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано угоду за № 62-6-00465 до договору № 62-6-00210 від 24.03.2005 р., відповідно до якої вказаний договір поновлено на 10 років.

Обґрунтовуючи позов, прокурор відзначає, що відповідач неналежним чином виконує свій обов'язок щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки № 62-6-00210 від 24.03.2005 р., що є істотним порушенням умов вищевказаного договору.

Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору, прокурор посилається на ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 651 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з налізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавцю надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У відповідності до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Законом та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у вигляді постанови № 6 від 18.05.2011 р. у п. 2.23 якої зазначається, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

У матеріалах справи міститься довідка Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Головного управління міндоходів України в місті Києві Міністерства доходів і зборів України № 2384/9/26-52-15-03-38 від 10.04.2014 р. відповідно до якої Дочірнє підприємство "Домобудівний комбінат "Кредо" з 2007 року по теперішній час до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Головного управління міндоходів України в місті Києві Міністерства доходів і зборів України не подає податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), не нараховує та не сплачує орендну плату за землю відповідно до договору оренди № 62-6-00210 від 24.03.2005 р. за земельну ділянку площею 5 980 кв.м. по вул. Градинська 2, 4 (кадастровий номер 8000000000:62:077:0116).

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління міндоходів України в місті Києві Міністерства доходів і зборів України № 4187/9/26-55-18-05-09 від 22.11.2013 р. Дочірнє підприємство "Домобудівний комбінат "Кредо" податкову звітність за період 2009 -2013 роки не подавало.

07.10.2013 р. Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження земельної ділянки по вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва, за результатами якої складено акт № 765/03, у якому зазначається, що вищевказана земельна ділянка не огороджена, за цільовим призначенням не використовується та на її території знаходиться пустир.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що в силу положень ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, суд приходить до висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки № 62-6-00210 від 24.03.2005 р. є істотним порушенням договору у розмінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право, зокрема, звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Тож, приймаючи до уваги, що розпорядження землями територіальної громили міста Києва здійснює Київська міська рада, яка є орендодавцем за договором оренди земельної ділянки № 62-6-00210 від 24.03.2005 р., суд дійшов висновку, що порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати тягне недоотримання грошових коштів бюджетом, а відтак - суд вважає правомірним звернення Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки № 62-6-00210 від 24.03.2005 р. щодо сплати орендних платежів, відповідачем суду не надано.

Тож, оскільки відповідачем не надано суду доказів вчинення ним дій, спрямованих на належне виконання умов договору оренди земельної ділянки № 62-6-00210 від 24.03.2005 р. в частині сплати орендних платежів та, відповідно не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань, обумовлених договором, приймаючи до уваги, що таке порушення є істотним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині розірвання договору.

Що ж до вимог прокурора в частині зобов'язання Дочірнього підприємства «Домобудівельний комбінат «Кредо» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 5980 га, яка розташована на вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду, привівши її у придатний для використання стан, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 11.8 договору у разі його припинення або розірвання відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Тож, враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який за висновком суду є розірваним, з огляду на те, що у зв'язку із розірванням договору, відповідач втратив статус орендаря, суд вважає позов Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині зобов'язання Дочірнього підприємства «Домобудівельний комбінат «Кредо» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 5980 га, вартістю 11 067 808, 50 грн., кадастровий номер 8000000000:62:077:0116, яка розташована на вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду, привівши її у придатний для використання стан таким, що підлягає задоволенню судом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Судовий збір, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Відповідно до п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки на вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Дочірнім підприємством «Домобудівельний комбінат «Кредо» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 36, код ЄДРПОУ 32160591), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів від 24.03.2005 р. за № 62-6-00210 з угодою до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2005 р. за № 62-6-00210, зареєстрованою Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 06.02.2008 р. за № 62-06-00465.

3. Зобов'язати Дочірнє підприємство «Домобудівельний комбінат «Кредо» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 36, код ЄДРПОУ 32160591) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0, 5980 га, вартістю 11 067 808, 50 грн., кадастровий номер 8000000000:62:077:0116, яка розташована на вул. Градинській 2, 4 у Деснянському районі міста Києва, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду, привівши її у придатний для використання стан.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Домобудівельний комбінат «Кредо» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 36, код ЄДРПОУ 32160591), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294, 00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.