Рішення

від 22.01.2007 по справі 12/375

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/375

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.01.07 р.                                                                               Справа № 12/375                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – Чернобаєва М.А.

від відповідача – Месропян Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні  справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Донвуглеводоканал» м. Донецк

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» м.Донецьк

про стягнення 1880 грн 27 коп.

     В судовому засіданні оголошувалася перерва з  17.01.2007року по 22.01.2007 р.

ВСТАНОВИВ

    Відкрите акціонерне товариство «Донвуглеводоканал» м. Донецьк звернулося до господарського суду з позовною заявою до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» м. Донецьк  про стягнення 1880 грн 27 коп.: у тому числі сума основного боргу у розмірі  1381 грн 23 коп, три відсотка річних у сумі 106 грн 49 коп та збитки від інфляції у сумі 392 грн 55 коп.

      В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на не виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати вартості отриманих послуг за договором, розрахунок заборгованості, цивільне законодавство, тощо.

     Відповідач проти позову заперечував посилаючись, що між ним та позивачем була домовленість щодо оплати наданих послуг векселями, додаткові угоди до договору, відмова позивача приймати в рахунок сплати векселя, не звернення позивача з відповідної претензію або з вимогою щодо сплати боргу, відсутність у відповідача інформації щодо існування боргу.

     До початку  розгляду справи по суті,  сума основного боргу була сплачена, що підтверджується копією платіжного доручення, у зв'язку з чим, відповідач просив суд в задоволені позовних вимог щодо стягнення  основного боргу  , три відсотка річних та збитків від інфляції відмовити.  

       Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

       10.12.2002 року між позивачем та відповідачем було підписано договір № 2173 на постачання  води та прийом стічних вод, згідно якого позивач брав на себе зобов'язання поставляти питну воду, а відповідач сплачувати ці послуги на умовах та в порядку,  визначеному в договорі.

        Згідно п.4.1. договору,   оплата наданих послуг повинна здійснюватися  щомісячно на умовах передоплати.

       Відповідно до   п.4.4. договору ,  за згодою сторін, яка оформляється у

письмовій формі,   оплата послуг може бути проведена не тільки шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

      Позивачем на адресу відповідача було виписано рахунки:

- за жовтень 2003 року на суму 386 грн ( акт – рахунок № 2173 від 15.10.2003 року)

- за листопад 2003 року на суму 680 грн 40 коп ( акт рахунок за № 2173 від 17.11.2003 р.)

- за грудень 2003 року на суму 745 грн 20 коп ( акт рахунок 2173 від 17.12.2003 р)

- за січень 2004 року на суму 777 грн 60 коп ( акт рахунок 2173 від21.01.2004 р.)

- за лютий 2004 рік на суму 615 грн 60 коп ( акт рахунок 2173 від 13.02.2004 р.)

- за березень 2004 рік на суму 162 грн 00 коп (  акт рахунок 2173 від 31.03.2004)

- за березень 2004 року на суму  518  грн 40 коп ( акт рахунок 2173 від 22.03.2004 року)

     На час розгляду справи у суді відповідачем платіжним дорученням від 01.11.2006 року за № 502, сплачена сума  основного боргу у розмірі 1 381 грн 23 коп. За таких обставин,  в задоволені позовних вимог, в цій частині, суд відмовляє,  так як на час порушення провадження по справі ( ухвала від 03.11.2006 р.) основний борг вже не існував.

   Посилання відповідача, що між сторонами існувала домовленість щодо проведення вексельного зарахування по цій заборгованості та відмова позивача приймати відповідні векселя,  судом до уваги не приймається з наступних підстав.

  Як зазначалося вище, договором передбачено, що за домовленістю сторін у письмовій формі, сторони можуть проводити інші розрахунки.

  Згідно додаткових угод до договору    № 2173 від 10.12.2002 р., копії яких знаходяться у справі,  сторони  домовилися  що відповідач  проводить оплату за послуги векселями на суму 1400 грн ,  778 грн, 425 грн 25 коп , що було враховано позивачем.

  Додаткові угоди щодо оплати послуг,  отриманих відповідачем у лютому,  березні 2004 року, векселями, суду не надано. Згідно пояснення сторін, такі угоди не укладалися. Документів підтверджуючих, що позивач відмовився прийняти від відповідача векселя в оплату цих послуг, суду також не надано.

  За таких обставин, відповідач повинен був сплачувати отримані послуги на умовах визначених договором, а саме : “ оплата наданих послуг повинна здійснюватися  щомісячно на умовах передоплати” п.4.1. договору.”

   При цьому текстом договору не передбачено, що оплата здійснюється на підставі виписаних рахунків або при наявності  іншої письмової вимоги.

  Як зазначалося вище, свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг відповідач виконав лише у листопаді 2006 року  , чим порушив умови договору , встановлені  п.4.1.

   Згідно ст. 526 ЦК України яку суд застосовує на підставі абзацу другого пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

   У разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, він повинен на вимогу кредитора сплатити суму основного боргу збільшену на індекс інфляції та три відсотка з простроченої суми.

  Позивач просить суд стягнути з відповідача три відсотка річних у сумі 106 грн 49 коп та збитки від інфляції у сумі 392 грн 55 коп

  З огляду на вищевикладене вищевказані вказані позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

   Посилання відповідача, що позивач навмисно не звертався до суду та до нього, з вимогою щодо сплати заборгованості починаючі з 2004 року, судом до

уваги не приймається, так як цивільним кодексом України не передбачено обов'язок сторони, яка дізналася щодо порушення своїх прав негайно звернутися до суду та не встановлено обмежень, крім строку позовної давності у три роки, щодо  звернення за захистом своїх прав до суду у певний час.

   Крім того, як зазначалося вище , умовами договору чітко визначено строки оплати послуг, а кожна сторона повинна виконувати умови договору належним чином та самостійно слідкувати за виконанням своїх зобов'язань

  Судові витрати покласти на обидві сторони, пропорційно задоволених вимог.

   На підставі ст.ст. 526,625 ЦК України та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України господарський суд

                                                         ВИРІШИВ

    Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донвуглеводоканал» м. Донецьк  до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» м.Донецьк   в частині стягнення три відсотка річних у сумі  у сумі 106 грн 49 коп та збитків від інфляції у сумі 392 грн 55 коп. задовольнити

     Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагромаш» (м.Донецьк, вул.Орбити, 138 ЄДРПОУ 30939281)   на користь Відкритого акціонерного товариства «Донвуглеводоканал» (м. Донецьк , вул.Куйбишева, 109, ЄДРПОУ 05438089) три відсотка річних у сумі  106 грн 49 коп та збитки від інфляції у сумі 392 грн 55 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 27 грн 07 коп.,  витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу сумі 31 грн 32 коп.

   В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                         Склярук О.І.