Постанова

від 15.04.2014 по справі 821/612/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/612/14 14 год. 12 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Корнієнко Я.В.,

за участю предстаників:

позивача - Гончарової Т.С.,

відповідача - Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Беверіджиз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь Беверіджиз" (далі - позивач, ТОВ "Південь Беверіджиз") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Каховська ОДПІ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - третя особа), у якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року №000028200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 44035,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 35228,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8807,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій ТОВ "Південь Беверіджиз" з його контрагентом ФОП ОСОБА_3 є неправомірними, оскільки зроблені на підставі акту перевірки контрагента без урахування наданих до перевірки первинних документів. Позивач зазначає, що реальність господарської операції з ФОП ОСОБА_3 підтверджується наявністю у підприємства видаткових та податкових накладних, сплату постачальнику у повному обсязі ПДВ у складі вартості поставлених товарів та відображення господарських операцій в податковій звітності, а також використанням отриманого товару в господарській діяльності товариства, що вказує на виконання позивачем всіх умов чинного законодавства під час формування податкового кредиту, при цьому всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на придбання товару оформленні у відповідності до вимог податкового законодавства. Крім цього, позивач вказує, що чинне законодавство не передбачає відповідальність платника податків за неналежне виконання контрагентом своїх зобов'язань по дотриманню вимог податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначає, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є висновок акту перевірки позивача, згідно якого встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Південь Беверіджиз" та його контрагентом - постачальником ФОП ОСОБА_3 згідно акту перевірки від 12.08.2013 року №616/17.1/НОМЕР_1, що унеможливлює включення підприємством до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 35228,00 грн. та свідчить про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

В судовому засідання представник відповідача підтримав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя сторона - ФОП ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, письмових пояснень не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь Беверіджиз" зареєстроване 10.11.2009 року виконавчим комітетом Каховської міської ради Херсонської області та перебуває на обліку платників податків в Каховській ОДПІ.

В періоді, що перевірявся, ТОВ "Південь Беверіджиз" було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.

Як зазначається на стор. 2 акту перевірки, основними видами діяльності ТОВ "Південь Беверіджиз" є наступні види діяльності, а саме: 11.07 виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 46.34 оптова торгівля напоями, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.29 роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду).

Судом встановлено, що відповідно до п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України фахівцями Каховської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Південь Беверіджиз" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ФОП ОСОБА_3 за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт від 28.01.2014 року №28/22/36719752 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35 228,00 грн., зазначені операції мають ознаки "дефектності первинних документів".

На підставі вказаного висновку податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.02.2014 року №000028200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 44035,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 35228,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8807,00 грн.

Донараховуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ФОП ОСОБА_3 на підставі висновку акту ДПІ у м. Сімферополі ГУ МД в АР Крим від 12.08.2013 року №616/17.1/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2013 р., в якому зазначено про дефектність товарно-транспортних накладних, зокрема не вказано конкретної адреси пункту розвантаження товару по контрагенту ТОВ "Нікпласт", не вказано підписів відповідальних осіб по контрагенту ПП "Євро пласт-Україна" тощо, що унеможливлює встановити наявність активу, що становить предмет господарських операцій між покупцями та ФОП ОСОБА_3, а тому останнім завищено податкове зобов'язання з ПДВ за травень 2013 р. у сумі 512172,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Перевіряючи дотримання позивачем вищевказаних вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту у травні 2013 р. за наслідками вчинення господарської операції з ФОП ОСОБА_3, суд встановив наступне.

21 травня 2012 року між ТОВ "Південь Беверіджиз" (за договором - покупець) та ФОП ОСОБА_3 (за договором - постачальник) було укладено договір поставки №11, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються у додатках (специфікаціях) до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, поставка здійснюється на умовах EXW (франко-склад), м. Сімферополь, відповідно до правил Інкотермс 2010 року, оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати в безготівковій формі, термін дії договору до 31.12.2012 року.

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_3 на підставі замовлення ТОВ "Південь Беверіджиз" від 07.05.2013 року №69/1-05-13 було поставлено товар - ПЭТ преформа 42 гр прозора у загальній кількості 239616 шт. на загальну суму 211368,26 грн., в тому числі ПДВ 35228,04 грн., згідно видаткових та податкових накладних, описаних на стор. 8 акту перевірки та копії яких надані до матеріалів справи.

Як зазначається на стор. 9 акту перевірки, транспортування товару здійснювалось ТОВ "Південь Беверіджиз", що підтверджується товарно - транспортними накладними, копії яких надані до матеріалів справи, при цьому кожна поставка товару супроводжувалась якісним посвідченням виробника.

Оплата товару здійснювалась в безготівковій формі, про що зазначається на стор. 8 акту перевірки та підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та банківською випискою.

Отримання товару здійснювалось уповноваженими на те особами за довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Податковий кредит за вказаною господарською операцією у сумі 35228,04 грн. був відображений в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Досліджуючи питання щодо оприбуткування, внутрішнього переміщення продукції, отриманої від вказаного контрагента та використання товару в господарській діяльності, судом встановлено, що отримані від ФОП ОСОБА_3 преформи були використані ТОВ "Південь Беверіджиз" в господарській діяльності як виробника безалкогольних напоїв - води "Південна", а саме: преформа є сировиною для виготовлення продукції, тобто в пляшку виготовлену з преформи розливається солодка вода, яка в подальшому реалізується.

Доказом оприбуткування, внутрішнього переміщення та використання товару в господарській діяльності є наявні у справі документи, а саме: прибуткові накладні, замовлення на забезпечення сировиною, попередні калькуляції вартості виробництва продукції, накладні на внутрішнє переміщення, матеріальні звіти тощо.

Таким чином, за встановленого в судовому порядку факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, позивачем правомірно включено суми сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до податкового кредиту у спірному періоді відповідно до належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_3

Надаючи правову оцінку доводам податкового органу, які покладені в основу оскаржуваних грошових зобов'язань, суд зазначає про наступне.

Щодо доводу податкового органу про наявність недоліків в оформленні первинних документів та відсутність довіреностей та актів приймання - передачі товару, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, то податковим органом вказується наступне -

- в усіх видаткових накладних вказані реквізити постачальника - "від постачальника - ФЛП ОСОБА_3" та підпис, який скріплений печаткою ФОП ОСОБА_3, від покупця - у графі "отримав" підпис без ідентифікації, посади та ПІБ, довіреність не вказана;

- в товарно - транспортних накладних відсутні дані про особу, яка отримала вантаж, замість цього є відбитки штампу ТОВ "Південь Беверіджиз" та підпис.

Крім цього, позивач зазначає, що копії довіреностей на отримання спірного товару були надані податковому органу разом із запереченнями на акт перевірки, що підтверджується копією заперечень, наданою до матеріалів справи.

Проте, згідно відповіді на надані заперечення податковим органом зазначається, що надані довіреності виписані з порушеннями їх оформлення.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з ст. 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові (п. 1.2 договору поставки №11 від 21.05.2012 року), податкові накладні та розрахункові документи, а також первинні документи, які підтверджують використання придбаних позивачем товарів в господарській діяльності.

Також необхідно зауважити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, твердження відповідача про неналежне оформлення первинних документів в ході господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, на думку суду не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Додатково суд відмічає, що посилання відповідача на акт від 12.08.2013 року №616/17.1/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року не спростовує наданих позивачем до суду письмових доказів, які підтверджують реальне виконання господарської угоди, за якою позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акт податкової перевірки контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженими а первинних документів такими, що складені з дефектами, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_3 підтверджується видатковими та податковими накладними, а також документами, що підтверджують оприбуткування отриманого товару та придбання товару для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, належним чином оформлені податкові накладні на вартість отриманого товару, який оплачено позивачем в повному обсязі з урахуванням суми податку на додану вартість свідчить про виконання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нереальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інші мотиви викладені в акті перевірки та які призвели до прийняття спірних податкових рішень не ґрунтуються на чинному податковому законодавстві, то суд приходить до висновку про необґрунтованість дій ДПІ по визначенню грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35228,00 грн.

Оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні зобов'язань з податку на додану вартість, а тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від суми грошового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 10 лютого 2014 року №000028200, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Південь Беверіджиз".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року №000028200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну суму 44035,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 35228,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8807,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Беверіджиз" (ідентифікаційний код 36719752) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 квітня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3