Ухвала

від 17.04.2014 по справі 872/7969/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 рокусправа № 808/146/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі №808/146/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» 04 січня 2013 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, згідно якого просить скасувати прийняті відповідачем 26.12.2012 року податкові повідомлення-рішення:

№ 0000920026 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 46 382,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у сумі 11 595,50 грн.;

- № 0000930026 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 89 478,00 грн.;

- № 0000940026 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49 866,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у сумі 12 466,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нікчемності правочинів позивача, викладені у акті №560/26-02/00186542 від 10 грудня 2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.12.2012 року № 0000920026, № 0000930026, № 0000940026.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промислове підприємство «Металургспецремонт» (ЄДРПОУ 30958281) за період грудень 2010 та ТОВ «Чорномортрансдизель» (ЄДРПОУ 30826897) за період: грудень 2009, липень, жовтень, листопад 2010 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №560/26-02/00186542 від 10.12.2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2010 на суму 89 478,00 грн.;

пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у грудні 2009 року на загальну суму 46 382,00 грн.;

пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 49 866,00 грн., у тому числі по періодах: за липень 2010 на суму 30 633,00 грн., за листопад 2010 на суму 19 233,00 грн.

Згідно акта перевірки відповідач вважає, що господарсько-правові відносини позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «Чорномортрансдизель» та ТОВ «Промислове підприємство «Металургспецремонт» в період з грудня 2009 року по грудень 2010 року є безтоварними, оскільки згідно із даними перевірок підприємств-контрагентів ТОВ «Чорномортрансдизель» та ТОВ «Промислове підприємство «Металургспецремонт» вони мали господарські взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які мають «ознаки фіктивності», зазначаються як «транзитери» та на думку податкових органів не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності (ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Алхена», ТОВ «Оскар-Групп», ТОВ «Інженерні системи»).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012 року:

- № 0000920026 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 46 382,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у сумі 11 595,50 грн.;

- № 0000930026 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 89 478,00 грн.

- № 0000940026 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49 866,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у сумі 12 466,50 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), в редакції, на час виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг). Факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та наявності доказів, які підтверджують зазначені обставини, з'ясовано наявність податкових накладних, встановлено обставини виконання послуг та їх оплати.

Судом встановлено, що на підставі угод між ТОВ «Чорномортрансдизель», ТОВ «ПП «Металургспецремонт» та позивачем, зазначеними контрагентами були виконані ремонтні роботи об'єктів основних засобів та/або основних вузлів (запчастин) до них, після чого позивач перерахував кошти за отримані послуги та отримав від контрагентів податкові накладні у підтвердження податкового кредиту. Відремонтовані об'єкти основних засобів та/або основні вузли (запасні частини) до них у подальшому були використані у господарській діяльності позивача. Позивач поніс реальні витрати у грошовій формі на придбання вищевказаних послуг та має право на податковий кредит.

На дату виникнення господарських правовідносин та складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Крім того колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків відповідача викладених в акті перевірки про нікчемність договорів укладених позивачем із ТОВ «Чорномортрансдизель» та ТОВ «ПП «Металургспецремонт» які зроблено з посиланням на дані «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та на підставі висновків актів перевірок інших підприємств - ТОВ «Олс-Вест», ТОВ «Алхена», ТОВ «Оскар-Групп», ТОВ «Інженерні системи», з яким позивач не мав правових відносин.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, позивач не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі №808/146/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 18 квітня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко