Ухвала

від 27.03.2014 по справі 812/2529/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/30448/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року

у справі № 812/2529/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат

хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

визнання противоправними висновків акту перевірки, визнання

протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» (надалі також - позивач; ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ), в якому просив:

- визнати противоправними висновки Акту № 260/1501/32441328 від 14 листопада 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лутугинський КХП» (код ЄДРПОУ 32441328) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.12 по 31.08.12, зокрема правомірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Агротрейд Продукт (код 34331634)», складений Державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби;

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0000041501 Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби.

- визнати протиправними дії щодо складання Акту № 197/1501/32441328 від 20 грудня 2012 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби;

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року № 0000051501 Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправними висновків акту перевірки, про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень, про визнання противоправних дій щодо складання акту перевірки про проведення камеральної перевірки стосовно позовних вимог про визнання противоправними висновків акту № 260/1501/32441328 від 14 листопада 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лутугинський КХП».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутугінський комбінат хлібопродуктів» залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року по адміністративній справі №812/2529/13-а - без змін.

ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року і ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0000041501 та від 7 грудня 2012 року № 0000051501.

Відповідач, не погоджуючись із касаційною скаргою, подав письмові заперечення, в яких просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

У судове засідання 27 березня 2014 року сторони явку уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. За таких обставин, суд прийшов висновку щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для нарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 202083,75 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0000041501, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14 листопада 2012 року № 260/1501/32441328, про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки занижено суму податку на додану вартість у липні 2012 року на суму 161667 грн.

Вказаний висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивачем безпідставно відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ «Агротрейд-Продукт», оскільки оформлялись лише документально і не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30 січня 2012 року між позивачем та ТОВ «Агротрейд Продукт» укладено договір № ПКП-08/1201-30 про постачання ТОВ «Лутугинський КХП» олії соняшникової.

На підтвердження фактичного виконання зобов'язань за вказаним договором позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, в зазначених документах посилання проводиться на виконання договору КП-08/1201-30, а не на договір № ПКП-08/1201-30.

Разом з тим, з огляду на те, що позивачем не було надано суду товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару, не надано належних доказів на підтвердження відвантаження товару, його складування та оприбуткування, довіреностей на видачу та отримання товару, а також його оплати - суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Агротрейд Продукт» оформлені лише документально та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

За таких обставин, нарахування відповідачем позивачу зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 202083,75 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0000041501 відбулось відповідно до вимог чинного законодавства.

Підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36175,5 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення податкового повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року № 0000051501, стали висновки відповідача, викладені в акті камеральної перевірки від 20 листопада 2012 року № 197/1501/32441328, про порушення позивачем вимог наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 «Про затвердження норм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» зареєстрованого в Міністерстві юстиції 20 грудня 2011 року за №1490/20228, а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду в сумі 67,7 тис. грн. (рядок 24 Декларації).

Так, згідно висновків відповідача,з якими погодилися суди попередніх інстанцій, зазначене заниження відбулося у зв'язку із зменшення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання. та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 25513 (рядок 18 декларації) на неіснуючу суму залишку від'ємного значенні (рядок 21 декларації). При цьому, суди зазначили, що виходячи з встановлених в акті перевірки від 14 листопада 2012 № року 260/1501/32441328 порушень позивач при заповнені декларації з ПДВ за вересень 2012 року у рядку 21.1 повинен був зазначити суму в розмірі 1396 грн. (93179 грн.(сума задекларованого від'ємного значення у серпні 2012 року) - 91783 грн. (сума встановленого завищення від'ємного значення з ПДВ у серпні 2012 року).

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України не може погодитися із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними та такими, що зроблені без дотримання принципу офіційного засування всіх обставин, що мають значення для розгляду справи, а, відтак, вказані судові рішення в частині вирішення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року № 0000051501 не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що визначені положеннями статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням, що прийняте на підставі акту перевірки від 14 листопада 2012 року № 260/1501/32441328, на час прийняття податкового повідомлення-рішення, були неузгодженими, оскільки оскаржені платником в порядку пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України , а на момент складення акта від 20 листопада 2012 року № 197/1501/32441328 та винесення податкового повідомлення-рішення судове рішення не прийнято.

Згідно із підпунктами 2, 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Проте, судами не надана оцінка вказаним доводам щодо неузгодженості податкових зобов'язань на момент проведення перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимого про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасування податкового повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року № 0000051501 в справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 7 грудня 2012 року № 0000051501.

Справу № 812/2529/13-а в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко