Ухвала

від 15.04.2014 по справі к/9991/19727/12-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/19727/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в попередньому судовому засідання касаційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" до управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про визнання неправомірним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просив визнати неправомірними та скасувати у повному обсязі рішення управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області від 28 березня 2011 року № 272, № 273, № 274 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що філія Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" "Куп'янське підприємство теплових мереж" (код 34013866) зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, про що свідчить заява про реєстрацію.

Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області прийняті рішення від 28 березня 2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 272, яким позивачеві нараховані штраф в розмірі 5325 грн. 31 коп. (10 %) та пеня в розмірі 11305 грн. 96 коп. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій), № 273, яким позивачеві нараховані штраф в розмірі 5325 грн. 31 коп. (10 %) та пеня в розмірі 11305 грн. 96 коп. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій), №274 яким позивачеві нараховані штраф в розмірі 5325 грн. 31 коп. (10 %) та пеня в розмірі 11305 грн. 96 грн. (0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» (Далі Закон № 1058-IV ) позивач є страхувальником.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058-IV , що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

Частиною 2 ст. 20 Закону України № 1058-IV передбачено обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058- IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхової внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суму яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, що була чинною на час, за який донараховано страхові внески) передбачені випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10% своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20% зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50% зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що територіальні органи Пенсійного фонду України і після 1 січня 2011 року наділені законодавцем повноваженнями на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування штрафних (фінансових) санкцій за діяння, що визнавались законом правопорушеннями до 1 січня 2011 року та були вчинені платниками внесків до 1 січня 2011 року або в разі вчинення триваючого правопорушення (як-то: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків) були розпочаті платниками внесків до 1 січня 2011 року, а завершені вже після вказаної дати. Такі повноваження підлягають реалізації за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , тобто за правилами ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058- IV.

Судами вірно зазначено, що виходячи із системного аналізу положень ст. 106 Закону України № 1058- IV та п.п. 9, 10 Інструкції №21-1 , які визначають порядок розрахунку фінансових санкцій, пені та їх оформлення, рішення про застосування фінансових санкцій повинно містити у собі періоди, з якого починається розрахунок санкції та пені (дата виникнення боргу, який погашається) та дата його погашення (дата останнього платежу, на який нараховується фінансова санкція).

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що фінансові санкції та пеня застосовані до позивача за рішеннями відповідача за період 2010 року. Отже, посилання позивача на порушення відповідачем п.п. 9.3.2 Інструкції №21-1 спростовується розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку позивача, які надані до матеріалів справи. Зазначені фінансові санкції виникли в період дії п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 3 грудня 2013 року (справа № 21-414а12).

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та спростовуються висновками суду. Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк