Рішення

від 22.04.2014 по справі 905/1672/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2014 Справа № 905/1672/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Гудковій К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА - СХІД», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИ СТРОЙ», м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 115387,20 грн., 3 % річних - 1498,45 грн., пені - 6493,30 грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Гончаров В.В. (за довіреністю від 03.02.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА - СХІД», м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИ СТРОЙ», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 115387,20 грн., 3 % річних - 1498,45 грн., пені - 6493,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № ПС3440000483 від 29.07.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок суми позовних вимог; договір поставки № ПС3440000483 від 29.07.2013р.; видаткову накладну № 3440001583 від 01.08.2013р.; рахунок № 3440001698 від 26.07.2013р.; банківські виписки від 09.09.2013р., від 19.09.2013р., від 01.10.2013р., від 08.11.2013р.; досудове попередження № 73/13 від 24.10.2013р. та докази його надіслання; акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2013р. - листопад 2013р.; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 067283; довідку № 14 від 19.03.2014р. про наявність дебіторської заборгованості у розмірі 115387,20грн.; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. - 19.03.2014р. та докази його надіслання; податкову накладну № 18 від 01.08.2013р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 067283 відповідач не перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності та знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 83037, м. Донецьк, вул. Фелікса, буд. 2 (а.. 27-28)

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 067283. З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» (У межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1) відповідач повинен був отримати ухвалу про порушення провадження у справі в період з 19.03.2014р. по 21.03.2014р., ухвали про відкладення розгляду справи в період з 02.04.2014р. по 04.04.2014р. та з 16.04.2014р. по 18.04.2014р.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки № ПС3440000483 (а.с. 9-13) (далі договір), згідно п. 2.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та в повному обсязі і в строк, оплатити цей товар.

Відповідно до п. 2.2. договору асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та ціна, визначається у видатковій накладній, рахунку на оплату оформлених у відповідності до замовлень покупця. Видаткові накладні у даному випадку будуть мати силу специфікації у відповідності до ст. 266 ГК України.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами визначеними у видаткових накладних та рахунках, оформлених у відповідності до замовлень покупця. У випадку здійснення оплати покупцем не однією сумою, а частинами, та зарахування оплати за отриманий покупцем товар буде здійснюватись в порядку черговості по даті підписання видаткових накладних. В даному випадку оплати покупця будуть закриватися постачальником по датам підписання видаткових накладних в хронологічному порядку (п. 4.2. договору).

За умовами п. 4.5. договору сторони встановили кінцевий строк оплати, а саме - оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 21 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві на підставі договору та/або рахунку на оплату, по банківським реквізитам вказаним в п. 12 договору (реквізити постачальника) та/або визначених в рахунку постачальника.

Відповідно до п. 7.1. договору за порушення його умов винна сторона несе відповідальність відповідно до умов даного договору та чинного законодавства України.

У випадку порушення порядку розрахунків, згідно п. 4.5. договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення оплати) від суми заборгованості, за кожен день прострочення (п. 7.2. договору).

Згідно п.п. 10.1, 10.2. даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скраплення печатками сторін. Строк дії договору: з моменту визначеного п. 10.1. договору до 31.12.2013р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

На виконання умов договору поставки № ПС3440000483 від 29.07.2013р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 3440001698 від 26.07.2013р. на суму 160387,20грн. (а.с. 15).

01.08.2013р. позивачем було передано товар, а саме: олива И-20А у кількості 15,057 т. за ціною 8876,67 на загальну суму 160387,20грн., що підтверджується видатковою накладною № 3440001583 від 01.08.2013р. (а.с. 14), податковою накладною № 18 від 01.08.2013р. (а.с. 43). Дана видатковою накладною № 3440001583 від 01.08.2013р. була підписана директором покупця.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 45000,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 09.09.2013р. на суму 30000,00грн., від 19.09.2013р., від 01.10.2013р., від 08.11.2013р. (а.с. 16-19).

Позивач звертався до відповідача з досудовим попередженням № 73/13 від 24.10.2013р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 120387,20грн. (а.с. 20), яка була частково задоволена останнім в сумі 5000грн., що підтверджується банківською випискою від 08.11.2013р. (а.с. 19).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки № ПС3440000483 від 29.07.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки № ПС3440000483 від 29.07.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № ПС3440000483 від 29.07.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені у п. 4.5. договору.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що отриманням відповідачем за видатковою накладною № 3440001583 від 01.08.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки № ПС3440000483 від 29.07.2013р., за видатковою накладною № 3440001583 від 01.08.2013р.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 115387,20грн.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору сторони встановили, що у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п. 4.5. договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення оплати) від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1498,45грн. 3% річних та 6493,30грн. пені.

Суд враховує, що умовами п. 4.5. договору сторони встановили кінцевий строк оплати, а саме - оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 21 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві на підставі договору та/або рахунку на оплату, по банківським реквізитам вказаним в п. 12 договору (реквізити постачальника) та/або визначених в рахунку постачальника. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги за видатковою накладною № 3440001583 від 01.08.2013р.- 23.08.2013р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у розмірі, визначеному позивачем.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА - СХІД», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 38025126) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИ СТРОЙ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 35484563) про стягнення суми основного боргу у розмірі 115387,20грн., 3 % річних - 1498,45грн., пені - 6493,30грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИ СТРОЙ» (83037, м. Донецьк, вул. Фелікса, буд. 2, ЄДРПОУ 35484563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА - СХІД» (69013, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 3-а, ЄДРПОУ 38025126) суму основного боргу у розмірі 115387,20грн., 3 % річних - 1498,45грн., пеню - 6493,30грн., судовий збір у розмірі 2467,58рн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.04.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 16073/14

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу