Ухвала

від 17.04.2014 по справі 6-9420св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Макарчука М.А., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт», треті особи: відділ Держземагенства у Володарському районі Київської області, Реєстраційна служба Володарського районного управління юстиції Київської області, про визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсною та скасування його державної реєстрації, повернення земельної ділянки власнику,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» (далі - ТОВ «Зеніт»), в якому просив:

- визнати недійсним договір оренди землі від 14 грудня 2012 року № 1, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Зеніт», зареєстрований у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2012 року за № 22160004001691;

- визнати недійсним договір оренди землі від 14 грудня 2012 року № 2, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Зеніт», зареєстрований у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2012 року за № 22160004001913;

- скасувати державну реєстрацію вищевказаних договорів оренди землі;

- зобов'язати ТОВ «Зеніт» повернути належні йому на праві власності земельні ділянки загальною площею 9,352 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області.

На обгрунтування позовних вимог посилався на те, що є власником спірних земельних ділянок, які успадкував після смерті ОСОБА_5

Вказав, що 14 грудня 2012 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Зеніт» строком на 10 років було укладено два договори оренди землі, предметом яких є належні йому на праві власності земельні ділянки.

Позивач зазначив, що оспорювані договори в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не містять істотних умов договору оренди землі, а також відсутній акт прийому-передачі земельної ділянки та копія державного акта на право власності на землю, які є невід'ємною частиною договорів, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 03 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 14 грудня 2012 року № 1, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Зеніт», зареєстрований у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2012 року № 22160004001691.

Визнано недійсним договір оренди землі від 14 грудня 2012 року № 2, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Зеніт», зареєстрований у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2012 року № 22160004001913.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 14 грудня 2012 року № 1, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2012 року № 22160004001691.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 14 грудня 2012 року № 2, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Зеніт», зареєстрованого у відділі Держкомзему у Володарському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2012 року № 22160004001913.

Зобов'язано ТОВ «Зеніт» повернути ОСОБА_4 належні йому на праві приватної власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Рогізнянської сільської ради Володарського району Київської області, а саме:

- земельну ділянку площею 4,676 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221686400:04:001:0012;

- земельну ділянку площею 4,676 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221686400:04:001:0006.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Зеніт» задоволено, рішення Володарського районного суду Київської області від 03 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ТОВ «Зеніт» на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що оспорювані договори оренди земельних ділянок на порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не містять кадастрового номеру та існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, оскільки жодна із вказаних істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», не порушує його права як спадкоємця.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Л.М. Мазур М.А. Макарчук А.В. Маляренко