Рішення від 23.04.2014 по справі 910/3657/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3657/14 23.04.14

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» доДП «Улісс» простягнення 21 425,40 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Тарапон С.С. - юрисконсульт; від відповідача:Король О.Г. - генеральний директор; Прокопенко А.В. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (надалі - КП «Київреклама») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Улісс» про стягнення 21 425,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №447/767/11 від 01.03.2011 р. позивач передав у тимчасове користування місце для розміщення об'єкту зовнішньої реклами, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 17 305,81 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 272,53 грн. та 15% річних у розмірі 2 847,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.03.2014 р.

28.03.2014 р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого визнає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 11 866,84 грн.

В судовому засіданні 28.03.2014 р. було оголошено перерву до 23.04.2014 р.

В судове засідання 23.04.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання від 23.04.2014 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги у розмірі 11 866,84 грн. визнав, проти позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості 5 438,97 грн., пені та 15% річних заперечив та просив в їх задоволенні відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 р. між КП «Київреклама» (підприємство) та ДП «Улісс» (розповсюджувач) укладено Договір №447/767/11 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-іл) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, а розповсюджувач зобов'язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

За змістом п. 3.2 Договору адресні програми на право тимчасового користування -це перелік місць для розміщення рекламного засобу, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламного засобу. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення рекламного засобу, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламного засобу, вид рекламного засобу, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами , а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду рекламного засобу та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 5.2.3 Договору розповсюджувач зобов'язався не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно п.п. 5.2.4, 5.2.5 Договору розповсюджувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування, сплачувати штрафи, пеню, скоригований розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього Договору.

Пунктом 6.5 Договору визначено, що розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6 Договору плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.

На виконання умов Договору позивачем передано в тимчасове користування місце для розміщення рекламного засобу, передбаченого Адресною програмою №1 від 01.03.2011 р. та погоджено розмір базової плати (без ПДВ) за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів.

Договір №447/767/11 від 01.03.2011 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11,202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, відповідний договір.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Підставою позову позивачем визначено наявність у нього згідно Договору права на отримання плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, яке зазначене в адресній програмі, у розмірі 17 305,81 грн. згідно рахунків №58536 від 10.08.2012 р. з урахуванням розрахунку коригування №63115 від 25.10.2012 р., №62468 від 30.09.2012 р., №62832 від 15.10.2012 р., №64057 від 12.11.2012 р., №65529 від 14.12.2012 р., №67052 від 15.01.2013 р., №68236 від 11.02.2013 р., №69790 від 15.03.2013 р. та №71117 від 11.04.2013 р.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачу видано дозвіл №05018-04 на розміщення рекламного засобу (щит на фасаді будинку), зокрема в місці за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 2/1.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Абзацом 3 п. 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 р. встановлено, що щомісяця справляється плата за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п. 5.2.3, 6.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Матеріалами справи підтверджується факт виставлення позивачем рахунків-фактур на оплату відповідачем орендних платежів відповідно до умов Договору.

Доказів сплати орендних платежів відповідачем не надано, а тому заборгованість відповідача з орендної плати за період з серпня 2012 р. по квітень 2013 р. становить 17 305,81 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 17 305,81 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ДП «Улісс» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги КП «Київреклама» про стягнення з ДП «Улісс» заборгованості за Договором у розмірі 17 305,81 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 272,53 грн. та 15% річних у розмірі 2 847,79 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п.п. 5.2.3, 6.6. Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно із п. 7.3 Договору крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та штрафу.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені та 15% річних, який наданий в додатках до позовної заяви, тому вимоги про стягнення пені в розмірі 1 272,53 грн. та 15 % річних у розмірі 2 847,79 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги КП «Київреклама» про стягнення з ДП «Улісс» заборгованості за Договором у розмірі 17 305,81 грн., пені в розмірі 1 272,53 грн. та 15 % річних у розмірі 2 847,79 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» задовольнити повністю.

2. Стягнути з ДП «Улісс» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 26; ідентифікаційний код 30114297) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8; ідентифікаційний код 26199714) заборгованість у розмірі 17 305 (сімнадцять тисяч триста п'ять) грн. 81 коп., пеню в розмірі 1 272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн. 53 коп., 15 % річних у розмірі 2 847 (дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 79 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 25.04.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко