Рішення

від 23.04.2014 по справі 914/838/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 р. Справа № 914/838/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м.Київ

до відповідача Приватного підприємства "Тропак", м.Львів

про стягнення 52 717,93 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Столярський М.С. - представник (довіреність №7022 від 13.01.2014р.);

від відповідача Ковальчук О.М. - представник (довіреність №17 від 03.02.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до господарського суду Львівської області про стягнення з Приватного підприємства "Тропак" заборгованісті за кредитним договором у розмірі 52 717,93 грн., з яких 50 000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 2 717,93 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 14.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.04.2014р. Ухвалою суду від 02.04.2014р. розгляд справи відкладено на 23.04.2014р. з підстав викладених в даній ухвалі.

Представник позивача подав клопотання (вх.№17338/14 від 23.04.2014р.) про долучення до матеріалів справи розрахунку суми заборгованості станом на 15.04.2012р. та пені за період з 15.11.2013р. по 14.04.2014р., копії банківської виписки та копії довіреності. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачем сплачено суму основного баргу, а розмір заборгованості пені складає 1 573,13 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що сума основного боргу відповідачем сплачена, щодо стягнення з Приватного підприємства "Тропак" 1 573,13 грн. не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

встановив:

18.04.2008р. між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (надалі - банк) та Приватним підприємством "Тропак" (надалі - позичальник) укладено кредитний договір №80 відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернуи кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Крім того, між сторонами було укладено договори від 23.01.2009р., від 18.09.2009р., від 09.08.2010р. та від 31.07.2012р., якими було внесено зміни до основного кредитного договору.

Відповідно до 2.1.1. розмір кредиту становить 374 000,00 грн.

Згідно із 2.1.3. договору процентна ставка становить 24,5 % річних

У разі не виконання вимог, передбачених у п.9.3.6. договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 2% вище діючої, починаючи з 1-го числа 2-го місяця після аналізованого періоду на наступний період. В подальшому, при виконанні позичальником протягом наступного аналізованого періоду вищезазначеної умови, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з 1-го числа 2-го місяця після аналізованого періоду на наступний період (п.2.1.4. договору).

Згідно умов договору кредит повертається згідно із графіком повернення кредиту.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що позичальник сплачує проценти у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

Як зазначає позивач, відповідачу було надано кредит в розмірі 374 000,00 грн., однак всупереч умовам договору відповідач кредит в порядку і в терміни, передбачені кредитним договором не повернув.

Як стверджує позивач у позовній заяві, станом на 26.12.2013р. сума заборгованості становить 50 000,00 грн.

Відповідно до п.7.1. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банк сплачує йому пеню за зобов'язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Таким чином на підставі п.7.1. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 717,93 грн., з яких 2 589,86 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період 25.06.2013р. по 25.12.2013р., 120,60 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 25.06.2013р. по 25.12.2013р. та 7,47 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за адміністрування кредиту за період з 25.06.2013р. по 25.12.2013р.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути на його користь з відповідача 52 717,93 грн., з яких 50 000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 2 717,93 грн. - пеня.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково та частково слід припинити провадження у справі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладено кредитний договір №80 від 18.04.2008р. відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові кредит у розмірі та на умовах обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернуи кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Факт надання відповідачу кредиту в розмірі 374 000,00 грн. підтверджується меморіальним ордером №1349496 від 18.04.2008р. на суму 374 000,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором позики передбачено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому згідно із ст. 1048 ЦК.

Позивачем до стягнення заявлено 50 000,00 грн. основного боргу. Як вбачається з матеріалів справи, після подання позивачем позовної заяви до господарського суду Львівської області (після 13.03.2014р.) відповідачем сплачено 32 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №80 від 18.04.2008р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині сягнення з відповідача 32 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором №80 від 18.04.2008р. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Інша частина основного боргу, а саме 18 000,00 грн., як вбачається з матеріалів справи, та про що не заперечили сторони в судовому засіданні була сплачена відповідачем до подання позивачем позовної заяви до господарського суду Львівської області (до 13.03.2014р.).

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема в пункті 4.4. зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відтак, враховуючи вищенаведене, зважаючи на те що 18 000,00 грн., включені позивачем в ціну позову, були сплачені відповідачем до подання позивачем позовної заяви до господарського суду Львівської області (до 13.03.2014р.), суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 18 000,00 грн. основного боргу по кредиту.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.1. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банк сплачує йому пеню за зобов'язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені, дійшов висновку, про правильність її нарахування з дотриманням вищезазначених норм, однак як вбачається з матеріалів справи, частина нарахованої позивачем пені була сплачена відповідачем до подання позивачем позовної заяви до господарського суду Львівської області. Розмір сплаченої відповідачем пені становить 1 144,80 грн. А відтак, суд дійшов висновку відмовити позивачу в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 144,80 грн.

Залишок несплаченої відповідачем пені становить 1 573,13 грн. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти стягнення з Приватного підприємства "Тропак" пені в розмірі 1 573,13 грн.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позов слід задоволити частково та частково слід припинити провадження у справі

Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №4044572 від 11.02.2014р. на суму 1 827,00 грн.

Враховуючи норми статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 163,52 грн. судового збору.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тропак" (79038, м.Львів, вул.Медової Печери, 36, кв.1, код ЄДРПОУ 19331745) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) пеню в розмірі 1 573,13 грн. та судовий збір в розмірі 1 163,52 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 32 000,00 грн. припинити провадження у справі.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 28.04.2014р.

Суддя Петрашко М.М.