Рішення

від 24.04.2014 по справі 914/973/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2014 р. Справа № 914/973/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаол", м. Львів

про: стягнення 9 320,33 грн.

Представники :

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаол", м. Львів про стягнення 9 320,33 грн.

Ухвалою суду від 24.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.04.2014 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 08.04.2014 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 08.04.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

В судове засідання 24.04.2014 р. сторони явку представників з невідомих причи не забезпечили, хоч і були належно повідомлені про час та місце розгляду спору.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.10.2009 р. між сторонами у справі укладено Договір № 4475/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2010 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи дію Договору № 4475/Ф від 01.10.2009 р. було пролонговано.

В судовому засіданні суд встановив, що на виконання договірних зобов'язань позивачем в опалювальному сезоні 2013-2014 р. надавались відповідачу послуги опалення приміщення на вул. Бойчука, 8 у м. Львові.

На підтвердження факту надання послуг позивач надав суду два Акти про включення системи теплоспоживання від 01.10.2013 р., один з яких від імені споживача підписав п. Сивак О.М. На другому Акті від 01.10.2012 р. підпис споживача відсутній.

Згідно Акту, складеного комісією в складі начальника ФРТМ п. Ковалика І.М., старшого майстра п. Семиногіна І.В., інженера ФРТМ п. Чорнобай І.Г. директор ТзОВ «Гаол» від підписання Акту про включення системи тепло споживання в приміщеннях за адресою: вул. Бойчука, 8, відмовився.

У п. 6.3. Договору сторони погодили, що вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження відповідач сплачує до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Проте, як зазначається у позовній заяві, діючи всупереч вимогам чинного законодавства і Договору відповідач зобов'язань щодо оплати теплової енергії належно не виконав та допустив заборгованість перед позивачем за період з 01.02.2013 р. по 31.12.2013 р. у розмірі 9 144,77 грн.

За порушення строків оплати спожитої теплової енергії позивачем на підставі п. 7.2.3. Договору нараховано відповідачу 38,01 грн. пені. Окрім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 16,08 грн. інфляційних втрат та 121,47 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог складає 9 320,33 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 4475/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009 р.., на виконання умов якого в опалювальному сезоні 2013/2014 р.р. відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді.

Факт постачання теплової енергії підтверджується представленими суду Актами про включення системи теплоспоживання від 01.10.2013 р.

В судовому засіданні суд встановив, що один із наданих позивачем актів про включення системи теплоспоживання відповідачем не підписаний, однак доказів того, що ТзОВ "Гаол" не користувалося в опалювальному періоді 2013-2014 р.р. тепловою енергією у власному приміщенні на вул. Бойчука, 8 у м. Львові чи доказів відмови відповідача від послуг позивача з постачання теплової енергії суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд приймає надані позивачем Акти про включення системи теплоспоживання від 01.10.2013 р. як належні докази виконання позивачем зобов'язань за Договором № 4475/Ф від 01.10.2009 р.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 3.2.2. Договору передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором. Однак, як встановив суд, зазначеної умови Договору відповідач належно не виконав.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пункт 7.2.3. Договору передбачає, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач викладених у позовній заяві доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати теплової енергії суду не надав.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаол" (79053, м. Львів, вул. Бойчука, 8. Ідентифікаційний код 19163087) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1 Ідентифікаційний код 05506460) 9 144,77 грн. основного боргу, 38,01 грн. пені, 16,08 грн. інфляційних втрат, 121,47 грн. 3 % річних, всього - 9 320,33 грн.; 1 827,00 судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.04.2014 р.

Суддя Ділай У.І.