Рішення

від 14.04.2014 по справі 921/168/14-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2014 р.Справа № 921/168/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу

за позовом Чернівецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, вул. Фрунзе, 2а, м. Чернівці в інтересах держави, в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, в особі Чернівецького військового лісництва ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Чернівці, вул. Чкалова, 17

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,

про, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 15 848,55 грн., з яких: 14 819,20 грн. - основний борг, 1029,35 грн. - пеня.

За участю представників сторін:

прокурора: Невлад А.В., посвідчення;

позивача: не прибув

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Чернівецька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат" в особі Чернівецького військового лісництва ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, cтягнення заборгованості в сумі 15 848,55 грн., з яких: 14 819,20 грн. - основний борг, 1029,35 грн. - пеня.

В обгрунтовання позовних вимог Чернівецьке військове лісництво посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 74 від 01.04.2013 р., укладеного між сторонами, внаслідок чого у фізичної особи - підприємця виникла заборгованість по оплаті отриманого товару, на яку нараховано пеню та стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 17.03.2014 р., який відкладався до 27.03.2014 р., а також до 14.04.2014 р.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать ФОП ОСОБА_2 Зважаючи на відсутність, передбачених ст.66 ГПК України підстав для забезпечення позову, заяву Чернівецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат" в особі Чернівецького військового лісництва ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" судом відхилено.

27.03.2014 р. Чернівецькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України через канцелярію господарського суду Тернопільської області подано заяву № 5/671 вих. -14 від 26.03.2014 р.(вх. № 7161 від 27.03.2014 р.). про зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в сумі 1029,35 грн., а також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань в частині оплати поставленого товару, просить стягнути із ФОП ОСОБА_2 три відсотки річних в сумі 415,28 грн.

Крім того, Державним підприємством "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", на виконання вимог ухвали від 17.03.2014 р., через канцелярію суду 27.03.2014 р. подано додаткове письмове пояснення № 305 від 26.2014 р. (вх. № 7160 від 27.03.2014 р.) по суті спору. Одночасно позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача пеню в сумі 1029,35 грн., а також , додатково, в порядку ст. 625 ЦК України, просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 три проценти річних в сумі 415,28 грн.

Разом з тим, 08.04.2014 р. на адресу суду поступила заява Чернівецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України № 5/722 вих.-14 від 02.04.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої органи прокуратури просять стягнути з ФОП ОСОБА_2 основну заборгованість за поставлену продукцію в сумі 14 819,20 грн. та 1 029,35 грн. пені. При цьому, заяву № 5/671 вих. -14 від 26.03.2014 р.(вх. № 7161 від 27.03.2014 р.) при розгляді справи, просять суд до уваги не брати .

Окрім цього, Державним підприємством "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі Чернівецького військового лісництва ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" 11.04.2014 р. подано до господарського суду Тернопільської області клопотання № 342 від 04.04.2014 р. Як вбачається із змісту останнього, позивач просить суд стягнути з з ФОП ОСОБА_2 заборгованість в сумі 14 819,20 грн. та 1 029,35 грн. пені. , а також розглядати справу у судовому засіданні 14.04.2014 р. без участі їхнього представника.

Вирішуючи по суті вказані заяви, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заяви прокурора та позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в сумі 1029,35 грн. не суперечать вимогам чинного законодавства України, останні приймаються судом.

В той же час, вирішуючи заяву позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_2 три проценти річних в сумі 415,28 грн., суд прийшов до висновку, що Державним підприємством "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі Чернівецького військового лісництва ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в цій частині змінено одночасно як предмет так і підстави позову, що Господарський процесуальний кодекс України не допускає.

Так, у п. 2 інформаційного листа від 02.06.2006 року №01-8/1228, Вищий господарський суд України вказав, що за змістом ч. 4 ст. 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги правові позиції що викладені у п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ, від 26.12.2011р. №18 та п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. №01-8/1228 суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з ФОП ОСОБА_2 три проценти річних в сумі 415,28 грн. , яка викладена в додаткових письмових поясненнях № 305 від 26.2014 р. (вх. № 7160 від 27.03.2014 р.).

Таким чином, розгляд спору по суті здійснюється за первісними позовними вимогами, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в сумі 1029,35 грн.

У судовому засіданні 14.04.2014 р. прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог поданої до суду 08.04.2014 р.

Відповідач у судове засідання 14.04.2014 р. не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, однак згідно усних пояснень які зафіксовані у формулярі (протоколі) судового засідання від 17.03.2014 р., позовні вимоги визнав повністю.

Відтак, зважаючи на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників позивача та відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом.. Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ст. 2 ГПК України).

Статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.

Законами України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", Положенням про Міністерство оборони України, яке затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011, передбачено, що Міністерство оборони України, яке здійснює безпосереднє керівництво Збройними Силами, є центральним органом виконавчої влади та військового управління.

Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів, здійснює в установленому порядку у межах своїх повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства, утворює, реорганізовує і ліквідовує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, військові частини і з'єднання, контролює їх діяльність.

Відповідно до Закону України "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Статтями 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України є органом державного управління Збройних Сил України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові об'єднання, військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України із своїм найменуванням.

Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат" є юридичною особою, яке створене на підставі Декрету Кабінету Міністрів №8 від 1992 року, наказів Міністра оборони України №№ 18 та 104 від 1993 року, діє на підставі Статуту та покликане задовольняти потреби Міністерства оборони України, а також народного господарства своєю продукцією.

Основні фонди, обігові кошти, інші матеріальні цінності ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України та закріплені підприємством.

До складу ДП "Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат" входять відокремлені структурні підрозділи, одним з яких є Чернівецьке військове лісництво, яке діє на підставі Положення. Останнє 24.09.2012 р. затверджене директором ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

На підставі вищезазначених нормативно - правових актів Чернівецьким військовим лісництвом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 74 від 01.04.2013 року, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, передати у власність покупця лісопродукцію (далі - товар), а покупець, у свою чергу, прийняти та оплатити вартість товару.

Кількість, асортимент та ціна на товар вказується в Специфікації до договору і є його невід'ємною частиною (п.п. 1.2., 2.1. договору).

У п. 2.3 договору зазначено, що оплата за товар проводиться шляхом попереднього перерахунку коштів на банківський рахунок, або шляхом внесення в касу продавця згідно виставленого ним рахунку.

Укладений між сторонами договір набирає чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та реєстрації юридичним відділом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (п.8.1. договору). При цьому, згідно пунктів 8.2. та 8.3. строк даного правочину починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. договору та закінчується 31.12.2013 р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Виконуючи умови договору, Чернівецьке військове лісництво поставило фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 лісопродукцію загальною вартістю 27 819,20 грн. , що підтверджується наказом на відпуск лісопродукції № 265 від 19.04.2013 р., товаро - транспортною накладною № 0496 від 20.04.2013 р. та актами звірки взаємних розрахунків від 04.10.2013 р. та від 31.01.2014 р.

Разом з тим, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у додаткових письмових поясненнях № 305 від 26.2014 р. (вх. № 7160 від 27.03.2014 р.) зазначає, що виписаний 19.04.2013 р. наказ № 265 на відпуск лісопродукції є одночасно і виставленим рахунком на оплату, оскільки у ньому вказано найменування лісопродукції, кількість, ціну і загальну суму, що підлягає оплаті, зазначено термін і порядок оплати (сплата готівкою в касу підприємства) та вказано строк вивезення товару, а саме: до 30.04.2013 р. Зазначене вище, дає підстави вважати, що відповідачу було відомо суму, яка підлягала до сплати, термін, форму оплати та асортимент товару за який проводиться оплата.

Разом з тим, відповідачем по справі вартість отриманого товару оплачена лише частково на суму 13 000,00 грн., що підтверджується касовими ордерами 3 201 від 22.04.2013 р. та № 204 від 23.04.2013 р. Відтак, неоплаченим залишається борг в сумі 14 819,20 грн.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З метою досудового врегулювання спору, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" 31.10.2013 р. надіслало відповідачу претензію № 42/13, однак остання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 залишена без відповіді та задоволення.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 14 819,20 грн. боргу за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, та такою що підлягає до задоволення.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1029,35 грн. пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3. укладеного між сторонами правочину за недотримання строків сплати, зазначених у п.2.3. договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 1029, 35 грн. за період з 20.04.2013 р. по 20.10.2013 р. є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку та періодів нарахування пені з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч.ч. 1, 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та визнані відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 - 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН ФО НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ) в особі Чернівецького військового лісництва ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (м. Чернівці, вул. Чкалова, 17, код 21417690):

- 14 819 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 20 коп. основного боргу;

- 1029 (одну тисячу двадцять дев'ять) грн. 35 коп. пені;

- 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 15.04.2014 р., через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька