7.1
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1406/14
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.,
при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,
за участю:
представника позивача: Грибанової Ю.П. (довіреність від 25.02.2014 № 3/017-149),
представника відповідача: Земляснької О.С. (довіреність № 69 від 31.12.2013),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 19 від 13.02.2014,-
ВСТАНОВИВ:
26 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 19 від 13.02.2014.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Державною екологічною інспекцією у Луганській області у період з 03.02.2014 по 07.02.2014 була проведена планова перевірка Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. За результатами перевірки було складено акт від 07.02.2014, який було підписано із запереченнями. Заперечення на акт перевірки позивачем були надані відповідачу 13.02.2014. На підставі акту перевірки від 07.02.2012 Державною екологічною інспекцією у Луганській області було видано припис про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства №19 від 13.02.2014. З приписом про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства №19 від 13.02.2014 позивач не згодний в частині обов'язку отримання спеціального дозволу на користування надрами і вважає, що в цій частині припис відповідача підлягає скасуванню, оскільки відповідно до вимог ст. 23 Кодексу України про надра позивач не повинен отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, підтримав доводи, викладені у раніше наданих суду письмових поясненнях, в яких зазначив, що відповідач акцентує увагу суду на тому, що дозволом на спеціальне водокористування, виданим позивачу 13.06.2013 Департаментом екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації, передбачено мету водокористування виробниче водопостачання та господарчо-побутові потреби, а згідно із ст. 23 Кодексу України про надра мета водокористування підземними водами без отримання дозволу на користування надрами може бути виключно господарське-питне водопостачання. При цьому відповідач посилається на норми ГОСТ 17.1.1.04-80, затвердженого постановою комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980р. №1452 «Охорона природи. Гідросфера. Класифікація підземних вод за цілями водокористування».
Відповідно до п. 1 ГОСТ 171.1.04-80 цей стандарт встановлює класифікацію підземних вод за цілями водокористування незалежно від характеру використання підземних вод. Стандарт застосовують при розробці нормативно-технічної документації в галузі раціонального використання і охорони вод, в навчальній літературі, при обліку підземних вод, для ведення державного водного кадастру.
ГОСТ 171.1.1.04-80 не встановлено, що даний стандарт застосовується в сфері надання дозволу на користування надрами, як і не встановлено що даний стандарт регулює гірничі відносини в сфері охорони та використання надр. Тому застосування ГОСТ 171.1.1.04-80 у даному випадку є сумнівним.
Однак, навіть при застосуванні ГОСТ 171.1.1.04-30 слід звернути увагу на той факт, що цей стандарт взагалі не визначає поняття «виробничі потреби». У своїх запереченнях відповідач на власний розсуд до поняття «промислові потреби» додає слово «виробничі». Крім того, під промисловими потребами (без теплоенергетики) згідно ГОСТ 171.1.1.04-80 розуміються господарсько-побутові та комунально-побутові потреби промислових підприємств. Тобто самим ГОСТ 171.1.1.04-80 ототожнюються поняття «господарсько-питні потреби» та «промислові потреби», а поняття «виробничі потреби» не існує, що унеможливлює розмежування водопостачання для виробничих потреб та для господарсько-побутових згідно ст. 23 Кодексу України про надра.
Актом перевірки відповідача від 07.02.2014 не встановлені факти різного водокористування позивачем, які б могли бути диференційовані на «виробниче водокористування» та «господарське-побутове водокористування».
Зміст ст. 23 Кодексу України про надра зводиться до того, що використання підземних вод здійснюється для господарсько-побутових потреб підприємства, тобто виключно для власного споживання, без передання корисних копалин іншим особам та отримання від цього економічної вигоди.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову, підтримав доводи, викладені у раніше наданих суду письмових запереченнях на позов, в яких зазначив, що ПАТ «Луганській завод гірничого машинобудування» здійснює видобування підземної води для виробничих та господарсько-питних потреб підприємства. На балансі підприємства знаходяться артезіанські свердловини: № 1 - 65 м, 10м3/рік та № 2 (резервна) - 66 м, 10 м3/рік. Паспорта на свердловини в наявності.
Спеціальне водокористування підприємство здійснює на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр 1.1.17 Луг від 13.06.2013 з терміном дії до 13.06.2016, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації. Метою водокористування відповідного вищевказаного дозволу є: виробниче водопостачання, господарчо-побутові потреби.
Земельну ділянку площею 4,9797 га (49 797 кв.м) за адресою: смт. Ювілейне, вул.Бондаренко, 5, ПАТ «Луганській завод гірничого машинобудування» орендує на підставі договору оренди землі від 26.12.2013, укладеного між ПАТ «Луганській завод гірничого машинобудування» та Ювілейною селищною радою. Договір оренди землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 15.01.2014 за № 4330342.
До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарська (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування. Відповідно, Дозвіл на користування надрами потрібен будь-якому суб'єкту господарювання, який від своєї господарської діяльності має прибуток.
Факт використання води ПАТ «Луганській завод гірничого машинобудування» для виробничих потреб підтверджується дозволом на спеціальне водокористування, де в пункті 5 зазначено характеристика водокористування, а саме: мета водокористування: виробниче водопостачання, господарчо-побутові потреби.
Спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території), так і надр (мінеральної сировини).
Спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Тобто, від водокористувачів, як правило, вимагається отримання двох дозвільних документів, що також визначено у постановах Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабміну від 10.08.1992 № 459» від 13.03.2002 №321 та «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» від 30.05.2011 року №615.
Представник відповідача вважає, що реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.
Частиною 3 статті 24 Кодексу України про надра встановлено, що права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, представник відповідача вважає, що для видобування підземних вод для виробничо-технічних потреб, підприємству необхідно отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Дозвіл на користування надрами у ПАТ «Луганській завод гірничого машинобудування» відсутній, що є порушенням ст. 16, 19, 21, 23, 24 Кодексу України про надра.
На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Луганський завод гірничого машинобудування» (ідентифікаційний код 03400879) зареєстроване як юридична особа 07.02.1992.
Згідно довідки АА №858503 з ЄДРПОУ види діяльності Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» за КВЕД-2010: 28.92 - виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва, 56.29 - постачання інших готових страв, 46.63 - оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.
Матеріалами справи підтверджується, що Державною екологічною інспекцією у Луганській області у період з 03.02.2014 по 07.02.2014 проведено планову перевірку Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» (далі - ПАТ «Луганськгірмаш») з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт від 07.02.2014. Зазначений акт було підписано позивачем із запереченнями.
13 лютого 2014 року на підставі акту перевірки від 07.02.2012 Державною екологічною інспекцією у Луганській області було видано припис про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства №19.
Пунктом 5 зазначеного припису визначено ПАТ «Луганськгірмаш» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами у строк до 13.04.2014.
Суд вважає вищевказаний пункт припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877) визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до ст. 1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно ч. 6 ст. 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:
дату складення акта;
тип заходу (плановий або позаплановий);
вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
предмет державного нагляду (контролю);
найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Частиною 8 статті 7 Закону №877 визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
З акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 07.02.2014 вбачається, що ПАТ «Луганськгірмаш» порушено ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, а саме: самовільне видобування надр (підземних вод) без спеціального дозволу на користування надрами (підземна вода).
Суд вважає безпідставними такі доводи відповідача, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.12.2013 між ПАТ «Луганськгірмаш» та Ювілейною селищною радою укладено договір оренди землі, згідно якого позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 4,9797 га (49797 кв.м) за адресою: смт. Ювілейне, вул. Бондаренко, 5 (кадастровий номер земельної ділянки 4410165900:01:005:0053), яка надана під розміщений промисловий майданчик заводу, водопровод та очисні споруди і водовідведення з них. Договір укладено строком на 49 років.
Пунктом «в» частині 1 статті 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі мають право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі.
Водним кодексом України визначено поняття спеціального водокористування. Так, згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 Водного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування, виданий 13.06.2013 Департаментом екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації, термін дії якого визначено до 13.06.2016. Згідно вказано дозволу потужність очисних споруд складає 0,05 тис. м3/добу, що відповідає водозабору не більше 50 м3 на добу.
Крім того, зазначеним дозволом встановлено ліміт забору свіжої води із підземних вод не більше 16,81 тис.м /рік.
Відповідно до гідрологічного висновку про гідрохімічний, гідродинамічний стан підземних вод та зміну водозабору на ділянці Луганського родовища підземних вод - водозабору ПАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» Східного державного регіонального геологічного підприємства погоджений водозабір встановлюється у кількості 17 тис. м /рік (46,6 м3/добу).
Згідно із ч. 3 ст. 19 Кодексу України про надра користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України визначеного, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
З викладеного слід, що господарськими потребами є такі потреби підприємства, що пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі з виробництвом.
Відповідно до ст. 2 Кодексу України про надра завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Гірничі відносини в Україні відповідно до ст. 3 Кодексу України про надра регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
Спеціальним законом, що регулює гірничі відносини в Україні є Гірничий закон України, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій.
Згідно із ч. 7 ст. 1 Гірничого закону України гірнича (гірничодобувна) промисловість - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення.
Відповідно до ч. 13 ст. 1 Гірничого закону України гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
Серед документів, що дають право на проведення гірничих робіт гірничому підприємству, відповідно до ст. 24 Гірничого закону України, є спеціальний дозвіл на користування надрами.
Проаналізувавши норми Кодексу України про надра та Гірничого закону України суд дійшов висновку, що необхідною умовою отримання спеціального дозволу для користування надрами є здійснення гірничим підприємством діяльності з видобування корисних копалин, що здійснюється з метою отримання прибутку.
Враховуючи те, що позивач не здійснює такого виду діяльності як видобування корисних копалин з метою їх подальшої реалізації та отримання прибутку від такої діяльності, а підземні води використовуються виключно для господарських потреб підприємства, суд вважає, що позивач не повинен отримувати дозвіл на спеціальне користування надрами згідно зі ст. 23 Кодексу України про надра.
З викладеного слід, що відповідач при видачі припису щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства №19 від 13.02.2014 в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами діяв всупереч вимог діючого законодавства, що суперечить вимогам статті 19 Конституції України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування припису щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства №19 від 13.02.2014, виданого Державною екологічною інспекцією у Луганській області, в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 73,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 280 від 19 лютого 2014 року.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 28 квітня 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 19 від 13.02.2014 задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати припис щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства № 19 від 13.02.2014, виданий Державною екологічною інспекцією у Луганській області, в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок), сплачені згідно платіжного доручення № 280 від 19 лютого 2014 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 квітня 2014 року.
Суддя Т.С. Ушаков
Суд | Луганський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.04.2014 |
Оприлюднено | 06.05.2014 |
Номер документу | 38477919 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Луганський окружний адміністративний суд
Т.С. Ушаков
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні