Рішення

від 23.04.2014 по справі 905/985/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.04.2014р. Справа № 905/985/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест їдалень та ресторанів», м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача : Колективне підприємство «Донецьке підприємство охороно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта», м. Донецьк

про стягнення 70 879грн. 28коп.

за участю представників:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: Петриченко Г.І. - представник за довіреністю від 24.02.2014р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.04.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трест їдалень та ресторанів», м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Колективного підприємства «Донецьке підприємство охороно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 02.04.2012р. у сумі 65 616грн., пені у сумі 4 009грн. 74коп. та 3% річних у сумі 920грн. 03коп., всього 70 545грн. 77коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

Нормативно позивні вимоги обґрунтовуються ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив наявність заборгованості за спірним договором, однак, в частині стягнення пені у сумі 4 009грн. 74коп. та 3% річних у сумі 920грн. 03коп. проти позову заперечив, посилаючись на те, що при здійснення розрахунку вказаних сум позивачем не були враховані положення п. 4.2 договору.

Під час розгляду справи по суті позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було збільшено розмір позовних вимог, остаточно у заяві від 02.04.2014р. останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 65 616грн. та штрафні санкції за прострочення платежу у розмірі 5 263грн. 28коп., при цьому з доданого до вказаної заяви розрахунку вбачається, що сума у розмірі 5 263грн. 28коп., яка була заявлена до стягнення позивачем складається з пені у сумі 4 277грн. 47коп. та 3% річних у розмірі 985грн. 81коп.

Судом розглядається спір в обсязі вимог, остаточно заявлених позивачем.

У судовому засіданні 23.04.2014р. відповідач не заперечив проти позову в частині стягнення суми основного боргу, в іншій частині позовних вимог проти позову заперечив та просив суд розглянути справу по суті.

Позивач про дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції від 14.04.2014р., однак, у судове засідання 23.04.2014р. позивач представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого позивача не впливає на правову оцінку спірних відносин, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Колективним підприємством «Донецьке підприємство охороно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест їдалень та ресторанів» (далі - виконавець) був укладений договір з надання послуг від 02.04.2012р. (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався організувати комплексне харчування (обіди) для співробітників замовника згідно затвердженого списку, а виконавець зобов'язався в свою чергу оплатити надані послуги.

Вартість комплексного обіду складає 25 гривень на одного співробітника без ПДВ (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, оплата наданих виконавцем послуг здійснюється на підставі виставлених виконавцем рахунків та підписаних обома сторонами актів наданих послуг щомісячно протягом семи банківських днів з дня виставлення рахунку шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), підписаними сторонами на загальну суму 65 616грн.:

акт №ОУ-0000028 від 30.06.2013р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13 850грн., з додаванням рахунку №СФ-0000021 від 31.05.2013р.;

акт №ОУ-0000054 від 31.07.2013р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 21 320грн., з додаванням рахунку №СФ-0000032 від 31.07.2013р. на суму 21 320грн.;

акт №ОУ-0000102 від 31.08.2013р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 18 148грн., з додаванням рахунку №СФ-0000048 від 31.08.2013р. на суму 18 148грн.;

акт №ОУ-0000130 від 30.09.2013р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 12 298грн., з додаванням рахунку №СФ-0000062 від 30.09.2013р. на суму 12 298грн.

Дані акти підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

При цьому, як вбачається з письмових пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні 23.04.2014р., до акту №ОУ-0000028 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13 850грн. фактично був виставлений рахунок №СФ-0000027 від 30.06.2013р.

Крім того, згідно претензії, що була спрямована в адресу відповідача 07.11.2013р. позивачем повторно був виставлений відповідачу, у тому числі, рахунок-фактура №СФ-0000027 від 30.06.2013р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в акті №ОУ-0000028 від 30.06.2013р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13 850грн. було помилково зазначено про додавання рахунку №СФ-0000021 від 31.05.2013р., який в матеріалах справи відсутній, замість рахунку №СФ-0000027 від 30.06.2013р. на суму 13 850грн., що наявний в матеріалах справи.

Разом з тим, доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором з оплати виконаних підрядником робіт матеріали справи не містять.

Розглядаючи спір щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором з надання послуг від 02.04.2012р. та проаналізувавши його зміст, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, відносини між сторонами врегульовано положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

За змістом ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати вартості наданих послуг впродовж строку, визначеного п.4.2 договору.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, а саме:

за актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 30.06.2013р. згідно рахунку №СФ-0000027 від 30.06.2013р. до 09.07.2013р.

за актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 31.07.2013р. згідно рахунку №СФ-0000032 від 31.07.2013р. до 09.08.2013р.

за актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 31.08.2013р. згідно рахунку №СФ-0000048 від 31.08.2013р. до 10.09.2013р.

за актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 30.09.2013р. згідно рахунку №СФ-0000062 від 30.09.2013р. до 09.10.2013р. включно. Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, враховуючи визнання відповідачем позову в цій частині, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором з надання послуг від 02.04.2012р. у сумі 65 616грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 07.07.2013р. по 07.03.2014р. у сумі 985грн. 81коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 07.07.2013р. по 07.03.2014р., суд дійшов висновку, що він є методологічно невірним, з огляду на невірне визначення граничних строків оплати вартості наданих послуг через неврахування положень п. 4.2 договору, відповідно до якого, як зазначалось, оплата наданих виконавцем послуг здійснюється на підставі виставлених виконавцем рахунків та підписаних обома сторонами актів наданих послуг щомісячно протягом семи банківських днів з дня виставлення рахунку шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Фактично розмір 3% річних за період з 09.07.2013р. по 07.03.2014р. складає 942грн. 22коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 43грн. 59коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 4 277грн. 47коп. за період з 07.07.2013р. по 07.03.2014р., оцінюючи правомірність яких суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору від 02.04.2012р. передбачено, що в разі порушення строків оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Отже, виходячи з того, що згідно з п. 4.2 договору днями прострочення сплати відповідачем вартості послуг є 09.07.2013р., 09.08.2013р., 10.09.2013. та 09.10.2013р. встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені спливає 08.01.2014р., 08.02.2014р., 09.03.2014р. та 08.04.2014р. включно.

Перевіривши розрахунок пені за період з 07.07.2013р. по 07.03.2014р., судом встановлено, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування періоди з 07.07.2013р. по 08.07.2013р., з 07.08.2013р. по 08.08.2013р., з 07.09.2013р. по 09.09.2013р., з 07.10.2013р. по 08.10.2013р.

Фактично розмір пені за період з 09.07.2013р. по 07.03.2013р. дорівнює 4 097грн. 61коп., на підставі чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у вказаному розмірі підлягають задоволенню, а в частині стягнення 179грн. 86коп. задоволенню не підлягають.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства «Донецьке підприємство охороно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта» (83016, м. Донецьк, вул. Піонерська, буд. 173 А, ідентифікаційний код 06725632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест їдалень та ресторанів» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 50, ідентифікаційний код 24815304) заборгованість за договором про надання послуг від 02.04.2012р. у сумі 65 616грн., пеню у сумі 4 097грн. 61коп., 3% річних у сумі 942грн. 22коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 821грн. 24коп.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест їдалень та ресторанів» в частині стягнення з Колективного підприємства «Донецьке підприємство охороно-пожежної сигналізації та протипожежної автоматики «Защіта» 3% річних у сумі 43грн. 59коп. та пені у сумі 179грн. 86коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 23.04.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2014р.

Суддя Ю.С. Мельниченко