Постанова

від 30.04.2014 по справі 825/1048/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2014 року Чернігів Справа № 825/1048/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Якуш І.В.,

за участю представника позивача Маніної Д.С., представника відповідача Безбородої І.М., представника 3-тьої особи Савостейко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесінвестгруп» до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання повернути кошти, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бізнесінвестгруп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо неповернення надміру сплачених сум страхових внесків, зобов'язати відповідача повернути надміру сплачені страхові внески в сумі 39194,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є платником єдиного податку та протягом 2009-2010 здійснював сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в розмірі 42 % від єдиного податку. Зазначає, що відповідно до акту звірення розрахунків позивач має переплату по сплаченим страховим внескам в сумі 39194,08 грн., а тому з огляду на положення частини тринадцятої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дана сума переплати мала бути повернута позивачу за його вимогою. Однак, відповідачем було відмовлено позивачу у поверненні сум переплати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив, що сума 39194,08 грн., вказана в акті звірення розрахунків, виникла за рахунок перерахування Державним казначейством України 42% від суми сплаченого єдиного податку за 2009-2010. Ця сума не є надміру сплаченими чи помилково сплаченими страховими внесками. В період, коли позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок, до відповідача надходило 42% від будь-яких сплачених сум, а тому відсутні підстави для повернення позивачу коштів в сумі 39194,08 грн.

Представник 3-тьої особи в судовому засіданні вважав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки повернення платнику надміру сплаченої суми єдиного податку в разі наявності відповідних підстав здійснюється органами Державної казначейської служби України за наявності відповідного висновку податкового органу.

Вислухавши пояснення представників сторін та 3-тьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивача зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Чернігові, як платника страхових внесків до Пенсійного фонду України 15.02.2006 за реєстраційним номером 6958 (а.с. 8, 44).

Згідно копії свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою серії А № 957214 від 01.01.2009 (а.с. 12) позивач з 01.01.2009 перебував на спрощеній системі оподаткування.

У зв'язку зі зверненням позивача про проведення позапланової перевірки по сплаті страхових внесків, відповідачем було сформовано акт звірення розрахунків за нарахованими та сплаченими обов'язковими платежами до Пенсійного фонду України, згідно якого станом на 30.09.2013 за даними Пенсійного фонду України за позивачем рахується переплата в розмірі 39194,08 грн. (а.с. 15-16).

27.11.2013 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив повернути переплату в розмірі 39194,08 грн., але позивачу було відмовлено у поверненні коштів у зв'язку з відсутністю правових підстав, про що свідчить копія листа № 5644/02 від 24.03.2014 (а.с. 17).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон, в редакції, яка діяла до 01.01.2011) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно пункту 6 частини другої статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною четвертою статті 18 Закону визначено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Питання оподаткування, обліку та звітності осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, до 01.01.2011 було врегульовано спеціальним нормативно-правовим актом, а саме, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 3 зазначеного Указу визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 %; до місцевого бюджету - 23 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов'язкове соціальне страхування - 15 %.

Тобто, оскільки позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідна частина податку зараховувалась відповідачем на погашення зобов'язань з їх сплати.

Відповідно до пункту 11.17. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Суд зазначає, що спірна частина єдиного податку не є страховими внесками, відтак на неї не поширюється вимоги частини тринадцятої статті 20 Закону, якою передбачено повернення суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи, а в зазначеній Інструкції йдеться про повернення частини єдиного податку лише у тому випадку, якщо його сплачено у більшому розмірі.

Використання єдиного податку на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків не змінює правової природи сплачених коштів, оскільки для платника вони залишаються податком.

Окрім того, сплата єдиного податку, якщо його розмір розраховано вірно, унеможливлює для платника вплив на подальший рух коштів, адміністрування яких є повноваженнями спеціальних владних суб'єктів.

Доказів про надмірну сплату єдиного податку позивачем суду не було надано.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнесінвестгруп» не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру (1827,00 грн. - 182,70 грн. = 1644,30 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача в зв'язку з відмовою позивачу у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесінвестгруп» до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання повернути кошти - відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесінвестгруп» (проспект Перемоги, 62, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 34018822) на користь Державного бюджету України (рахунок 31216206784002, отримувач - УК у м. Чернігові, код ЄДРПОУ - 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО - 853592) решту суми судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 1644,30 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: В.О. Непочатих