Рішення

від 29.04.2014 по справі 904/2532/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.14р. Справа № 904/2532/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙМАКС ІНВЕСТ", м Київ

до Підприємства УКООПСПІЛКИ "Броварський завод торговельного машинобудування", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 260 000,00 грн. заборгованості

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: Бугаренко Т.В., довіреність № 11 від 28.03.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАЙМАКС ІНВЕСТ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Підприємства УКООПСПІЛКИ "Броварський завод торговельного машинобудування" суми основного боргу у розмірі 2 260 000,00 грн. за договором відступлення права вимоги № 8 від 16.01.2014р.

Позивач свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх обов'язків по оплаті грошових коштів за договором про відступлення права вимоги № 8 від 16.01.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав заяву про забезпечення позову. В обґрунтування вказаної заяви позивач послався на те, що відповідач має можливість вільно розпоряджатися власним майном, у відповідача відсутні грошові кошти для погашення заборгованості та у зв'язку з наявністю інформації про бажання відповідача відчужити нерухоме майно, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти наявності боргу не заперечує, але просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. Також надав клопотання в якому просить справу розглянути без участі представника відповідача.

З урахуванням вищевикладеного та у відповідності до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, вимога про накладення арешту на нерухоме майно, розрахункові рахунки відповідача повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Як вбачається зі змісту вимоги про накладення арешту на нерухоме майно відповідача, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нього, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про накладення арешту на нерухоме майно відповідача, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 29.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01. 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Інкомбуд» (далі - Кредитор) та Підприємством УКООПСПІЛКИ "Броварський завод торговельного машинобудування" (далі - Відповідач, Позичальник) укладено договір № 24/01-2-ФП про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір фінансової допомоги), 25.05.2013р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до даного договору (далі - Додаткова угода).

Згідно п. 1.1. Договору фінансової допомоги в редакції Додаткової угоди Кредитор зобов'язується надавати Позичальнику поворотну фінансову допомогу в сумі 260 000 000,00 грн. у користування у строк до 31.12.2013р. без нарахування відсотків або інших компенсацій за користування грошовими коштами.

Відповідно п. 2.1. Договору фінансової допомоги Кредитор надає фінансову допомогу Позичальнику шляхом перерахування суми, вказаної в п. 1 цього договору, на поточний рахунок Позичальника після підписання цього договору. Днем отримання фінансової допомоги є день зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Кредитор може зараховувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Позичальника частинам.

Пунктом 2.2. Договору фінансової допомоги в редакції Додаткової угоди встановлено, що Позичальник зобов'язується повернути отриману в користування фінансову допомогу до 31.12.2013р. без виплати відсотків або інших компенсацій за користування грошовими коштами. Днем повернення фінансової допомоги є день зарахування грошових коштів на рахунок Кредитора.

Позичальник має право повернути фінансову допомогу частинами або здійснити її повернення достроково.

На виконання умов вищезазначеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Інкомбуд» (Кредитор) надав Відповідачеві фінансову допомогу у сумі 2 260 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.67-68) та актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 69), який підписано Кредитором та Відповідачем без заперечень та скріплено печатками підприємств сторін.

Відповідач фінансову допомогу Кредиторові не повернув.

16.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Інкомбуд» (далі - Первісний кредитор) Товариством з обмеженою відповідальністю «Траймакс Інвест» (далі - Позивач, Новий кредитор) та Підприємством УКООПСПІЛКИ "Броварський завод торговельного машинобудування" (далі - Відповідач, Боржник) укладено договір № 8 про відступлення права вимоги (далі - Договір про відступлення права вимоги), згідно п.1. якого Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає Кредитором за Договором по надання поворотної фінансової допомоги № 2101-2-ФП від 24.01.2013р. (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Боржником.

За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань за Основним договором, а саме: виконання грошового зобов'язання у розмірі 2 260 000,00 грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків від 31.12.2013р. (п. 2. Договору про відступлення права вимоги).

У відповідності з п. 3. Договору про відступлення права вимоги, Новик кредитор сплачує Первісному кредитору вартість права вимоги за номінальною вартістю, у сумі 2 260 000,00 грн., без будь-якої додаткової оплати чи винагороди зі сторони Нового кредитора. Розрахунок проводиться у спосіб не заборонений діючим законодавством України та у строки, які додатково узгоджуються сторонами, але не раніше 31.12.2019р.

Згідно п. 4. Договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор зобов'язується передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, у термін до 20.01.2014р.

Первісний кредитор зобов'язується передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором (п. 5 Договору про відступлення права вимоги).

Пунктом 6. Договору про відступлення права вимоги встановлено, що Боржник, шляхом підписання цього договору підтверджує, що він повідомлений про заміну Первісного кредитора на Нового кредитора за зобов'язаннями за основним договором, та підтверджує, що не має будь-яких заперечень щодо укладення цього Договору.

Відповідно п. 7 Договору про відступлення права вимоги з моменту підписання сторонами цього договору, право вимоги до Боржника щодо сплати заборгованості за основним договором виникає у Нового кредитора та відповідно припиняється у Первісного кредитора.

Позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сума заборгованості становить 2 260 000,00 грн. (а.с. 72).

27.01.2014р. Позивачем на адресу Відповідача направлявся лист № 1/1 (а.с. 73) з вимогою погасити заборгованість до 15.02.2014р.

12.02.2014р. Відповідач направив на адресу Позивача лист-відповідь № 15/1 (а.с. 74) з проханням внести зміни до договору та перенести строк повернення поворотної фінансової допомоги на 31.12.2014р.

19.03.2014р. Позивачам на адресу Відповідача направлено лист - відповідь № 1/2 (а.с. 75) з вимогою перерахувати заборгованість на протязі 3 робочих днів з моменту отримання цього повідомлення.

Відповіді на вказаний лист Відповідач не надав, суму боргу не сплатив, що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.

За своєю сутністю відступлення права вимоги - це заміна кредитора в зобов'язанні. Загальні вимоги до порядку заміни кредитора в зобов'язанні визначені у гл. 47 ЦКУ. Стаття 510 ЦКУ визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Згідно з приписами статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Зі змісту наведених норм слідує, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є відступлення права вимоги - правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов'язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов'язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту укладення договору відступлення права вимоги.

При цьому, враховуючи, що відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов'язань, тому, укладаючи договір цесії, сторони повинні чітко визначити його предмет, а саме право, що відступається.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Божник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, Відповідач надав бухгалтерську довідку від 14.04.2014р. № 07 (а.с. 76), відповідно до якої грошових коштів від Відповідача на розрахункові рахунки Позивача у період з 16.01.2014р. по 14.04.2014р. не надходило.

На момент розгляду справи Відповідач доказів погашення суми заборгованості у розмірі 2 260 000,00 грн. суду не надав, доводи позивача не спростував.

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з стягненням з відповідача суми боргу у розмірі 2 260 000,00 грн.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 45 200,00 грн. слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Підприємства УКООПСПІЛКИ "Броварський завод торговельного машинобудування" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, буд. 3, код ЄДРПОУ 01728991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЙМАКС ІНВЕСТ" (01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, буд. 3А, код ЄДРПОУ 38999985) заборгованість у сумі 2 260 000,00 грн. (два мільйони двісті шістдесят тисяч грн. 00 коп.); витрати по сплаті судового збору у сумі 45 200,00 грн. (сорок п'ять тисяч двісті грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України , - 30.04.14р.