Рішення

від 29.04.2014 по справі 905/1384/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2014 Справа № 905/1384/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: приватного підприємства «Геліос», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 153725,12 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Міхєєва Н. І. за дов.

Від відповідача: Донцова А. І. за дов.

В судовому засіданні 04.04.2014р. оголошувалась перерва до 08.04.2014р.

В судовому засіданні 17.04.2014р. оголошувалась перерва до 29.04.2014р.

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства «Геліос» про стягнення заборгованості у розмірі 62767,66 гривень та пені у розмірі 90957,46 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 22.12.2003р. за період з вересня 2010р. по листопад 2013р. включно, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені.

Представником відповідача було надано письмові пояснення, в яких він визнав суму основної заборгованості та заперечував проти задоволення позову в частині стягнення пені.

Строк розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представники сторін були ознайомлені з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

22.12.2003р. Представництвом Фонду державного майна в м. Донецьку (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Донецька, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення першого поверху (далі - об'єкт оренди), розташований за адресою: вул. Кольцова, 15 площею 73,5 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я.

На виконання п.4.1 договору сторонами було складено акт приймання-передачі майна в оренду від 22.12.2003р.

Пунктом 3.1 договору встановлено річний розмір плати за користування об'єктом оренди - 7012,37 гривень, визначений у розрахунку орендної плати, на підставі постанови КМУ №786 від 04.10.1995р. «Про Методику розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна», Постанови КМУ №75 від 19.01.2000р. «Про внесення змін та доповнень до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна» та Методики розрахунку та порядку використання плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 26.11.2003р. №534.

Сума наступних платежів визначається відповідно до Методики та підлягає коригуванню під час внесення чергового платежу згідно з індексом інфляції (п. 3.2 договору).

Пунктами 3.4, 3.5 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі. Останнім днем оплати є момент підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю.

У п. 9.1 договору зазначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє з 22.12.2003р. по 22.12.2008р.

Рішенням Донецької міської ради №13/20 від 27.09.2004р. «Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Донецька, включених до програми приватизації» функції та повноваження орендодавця при передачі в оренду об'єктів права комунальної власності, включених до програми приватизації, передано Управлінню комунальних ресурсів міської ради. Цим же рішенням доручено Представництву Фонду державного майна в м. Донецьку до 01.12.2004р. забезпечити передачу усіх матеріалів, пов'язаних з передачею в оренду об'єктів права комунальної власності, включених до програми приватизації.

У зв'язку з цим, у додатковій угоді від 26.12.2008р. договір від 22.12.2003р. викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено, що орендодавцем за договором є саме позивач, визначено новий розмір місячної орендної плати у сумі 2711,59 гривень та встановлено строк дії договору до 26.12.2009р.

Додатковими угодами від 16.12.2010р. та 18.07.2012р. продовжувався строк дії договору до 18.06.2015р.

Додатковою угодою від 18.07.2012р. збільшено розмір місячної плати за користування об'єктом оренди до 3459,00 гривень.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. по справі №905/8966/13 розірвано договір оренди від 22.12.2003р. та зобов'язано приватне підприємство «Геліос» повернути Управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради орендоване майно за актом прийманні-передачі.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом на просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період вересень 2010р. - листопад 2013р. у розмірі 62767,66 гривень та пеню у розмірі 90957,46 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладеного сторонами договору (з урахуванням додаткових угод).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм, договір від 22.12.2003р. є належною підставою для виникнення у відповідача грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати згідно визначених умов договору.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання за договором за період з вересня 2010р. по листопад 2013р. включно в повному обсязі, не погашено заборгованість з орендної плати у розмірі 62767,66 гривень, що визнано відповідачем як в своїх письмових поясненнях, так і в судовому засіданні 29.04.2014р.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову в цій частині не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 62767,66 гривень в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню за період з 15.10.2010р. по 31.12.2013р. у розмірі 90957,46 гривень.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача в цій частині суд виходить з наступного.

За змістом статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 додаткової угоди від 26.12.2008р. встановлено, що за несвоєчасну оплату орендних платежів орендар виплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний прострочений день, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Додатковою угодою від 18.07.2012р. в п. 6.2 договору « 0,5%» замінено на «подвійної облікової ставки НБУ».

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня за період з 15.10.2010р. по 31.08.2012р. нарахована з розрахунку 0,5% за кожний прострочений день, що є неправомірним в силу приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якою передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем були надані три розрахунки пені, в кожному з яких розмір пені є різним, судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, внаслідок чого сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 7764,57 гривень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Геліос» (83112, м. Донецьк, вул. Кольцова, 15, код 30756495) на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, код 33489905) заборгованість з орендної плати у розмірі 62767,66 гривень, пеню у розмірі 7764,57 гривень, судовий збір у розмірі 1410,64 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.04.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник