Рішення

від 29.04.2014 по справі 905/2113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2014 Справа № 905/2113/14

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства «Вимпел 07», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект», м. Макіївка

про стягнення 78903,12грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Єжов Д.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Приватним підприємством «Вимпел 07», м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект», м. Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 75186,00грн., пені в сумі 3023,46грн. та 3% річних в сумі 693,66грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору №ФО 18-07 від 01.11.2007р. на фізичну охорону об'єкту, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 75186,00грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 3023,46грн. та 3% річних в сумі 693,66грн

Заявою від 15.04.2014р. позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що відповідач 20.03.2014р. сплатив 10000,00грн. та одночасно 05.04.2014р. сплив кінцевий строк оплати отриманих послуг за актом №ОУ 0000041 здачі-приймання робіт від 03.03.2014р. на суму 1056,00грн., у зв'язку із чим позивач одночасно зменшує суму боргу на 10000,00грн., сплачених відповідачем 20.03.2014р. та збільшую суму боргу на 1056,00грн. строк сплати якої сплинув 05.04.2014р. Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 66242,00грн., пеню в сумі 3364,29грн. та 3% річних в сумі 772,31грн.

Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, і це не є зміна предмету або підстав позову у розумінні ст.22 ГПК України.

Крім того відповідно до приписів п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.

Враховуючи вищевикладене позивач наділений правом збільшити або зменшити розмір позовних вимог, одночасне їх застосування законом не передбачено.

Таким чином, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог суд розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 10000,00грн. Вимоги щодо збільшення розміру позовних вимог залишаються судом без розгляду.

Враховуючи викладе судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 65186,00грн., пені в сумі 3023,46грн. та 3% річних в сумі 693,66грн.

Заявою від 29.04.2014р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та у зв'язку із сплатою відповідачем 15.04.2014р. частково суми боргу у розмірі 6242,00грн. позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 60000,00грн., пеню в сумі 3755,57грн. та 3% річних в сумі 841,67грн. Дана заява підлягає задоволенню частково в частині зменшення суми боргу на 6242,00грн., однак не від 66242,00грн. як зазначає позивач, а від 65186,00грн. як зазначена судом вище. Вимоги щодо збільшення пені до 3755,57грн. та 3% річних до 841,67грн. судом не приймаються, оскільки одночасне збільшення та зменшення розміру позовних вимог ГПК України не передбачено.

Враховуючи вищевикладене судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 58944,00грн., пені в сумі 3023,46грн. та 3% річних в сумі 693,66грн.

Відповідач у судове засідання не з'являвся , однак через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував частково, визнав суму основного боргу, окрім сплачених протягом розгляду справи 16252,00грн. та нарахованих позивачем пені та 3% річних.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Приватним підприємством «Вимпел 07» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» Макіївського відокремленого підрозділу взуттєва фабрика «Аспект» (Замовник) укладено договір на фізичну охорону об'єкта №18-07, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець, починаючи з 01.11.2007р. приймає на себе зобов'язання забезпечити фізичну охорону об'єкту Замовника та здійснення контрольно-пропускного режиму на об'єкті Замовника, розташованого за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Леніна, 115 (взуттєва фабрика «Аспект»), охоронниками Виконавця щоденно у дні і години, зазначені в дислокації.

Відповідно до п.2.1.-2.2. договору здавання об'єкту під фізичну охорону і приймання з-під фізичної охорони здійснюється уповноваженими службовими особами. Прийманню підлягають тільки ті приміщення, що включені до дислокації об'єкта.

Згідно умов п.2.4. договору приймання об'єкту підтверджується підписами відповідальної особи Замовника та уповноваженого працівника Виконавця в журналі приймання-здавання об'єкту, який є документом суворої звітності та підлягає обов'язковій реєстрації Виконавцем.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що сума договору та вартість послуг Виконавця визначена і узгоджена сторонами в дислокації та протоколом узгодження договірної ціни.

За умовами п.8.3-8.4. договору оплата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах оплати шляхом щомісячних платежів згідно акту виконаних робіт у розмірі визначеному розрахунком , дислокацією. Оплата повинна бути проведена не пізніше 05 числа поточного місяця, за послуги, які були надані в попередньому місяці.

У разі порушення зобов'язання відповідно оплати послуг Виконавця Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.7.1. договору).

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє один рік. В разі коли за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не висловить бажання припинити його дію, термін дії договору вважається продовженим ще на один рік(п.10.1-10.2. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

01 листопада 2007р. між сторонами був складений та підписаний акт виставлення постів фізичної охорони на території взуттєвої фабрики «Аспект».

До укладеного договору сторонами була складена та підписана Дислокація на 01.01.2013-31.12.2013р. та розрахунок до договору, відповідно до яких сторонами було встановлено суму, яка підлягає до сплати відповідачем за надані послуги охорони на 2013 рік.

Додатковою угодою від 15.10.2009р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010р. та доповнили п. 10.2. договору наступного змісту: «у випадку коли за 30 днів до строку закінчення договору, передбачено п. 10.1 договору жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати його дію строк дії договору вважається подовженим на кожен послідуючий календарний рік.

Додатковою угодою від 01.01.2013р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2013р. та в п. 10.2. договору зазначили, що в разі коли за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не висловить бажання припинити його дію, термін дії договору вважається продовженим ще на один рік.

В п. 4. додаткової угоди сторони зазначили прийняти у новій редакції дислокацію (Додаток №1) на період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р..

Додатковою угодою від 19.02.2013р., у зв'язку із реорганізацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш», в результаті якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «Донпроммаш» за договором №ФО 18-07 від 01.11.1007р. було внесено зміни до преамбули договору та внесено зміни до розділу «юридичні адреси і банківські реквізити сторін», в яких «Замовника» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» Макіївського відокремленого підрозділу взуттєва фабрика «Аспект» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект».

Цією ж додатковою угодою сторони продовжили дію договору на той самий строк та на тих самих умовах.

Додатковою угодою від 28.02.2014р. сторони дійшли до взаємної згоди про дострокове розірвання договору з 03.03.2014р.

Всі додаткові угоди підписані представниками сторін а кріплені печатками підприємства.

За період з січня 2013р. по лютий 2014р. позивачем були надані послуги з фізичної охорони об'єкта відповідача, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Дані акти підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Станом на 03.03.2014р. між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків за договором №ФО 18-07 від 01.11.2007р. відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 76242,00грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуг з охорони за період з березня 2013р. по лютий 2014р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 58944,00грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 3023,46грн та 3% річних в сумі 693,66грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір № ФО 18-07 від 01.11.2007р. на фізичну охорону об'єкту за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором № ФО 18-07 від 01.11.2007р. на фізичну охорону об'єкту належним чином не виконав, плату за надані послуги охорони за період з березня 2013р. по лютий 2014р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 58944,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу відповідач повністю визнав у відзиві на позовну заяву, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з охорони об'єкту відповідача є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 693,66грн. за період прострочення сплати охоронних послуг суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню повністю в сумі 693,66грн.

Щодо стягнення пені в сумі 3023,46грн. за прострочення сплати наданих послуг охорони на підставі умов п. 7.1 договору суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню повністю в сумі 3023,46грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви, крім того, станом на 03.03.2014р. відповідач підтвердив наявність заборгованості за надані послуги перед позивачем.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11-16, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Вимпел 07», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект», м. Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 58944,00грн., пені в сумі 3023,46грн., 3% річних в сумі 693,66грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» (86125, м. Макіївка, вул. Леніна, 115, код ЄДРПОУ 33654326, п/р 26007301031915 в ПАТ «Актив-Банк», МФО 334000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» (83005, м. Донецьк, вул. Річкова, 18/67, код ЄДРПОУ 34828526, п/р 26004060089711 в ПАТ КБ «Приватбанк», м. Донецька, МФО 335496) борг в сумі 58944,00грн., пеню в сумі 3023,46грн., 3% річних в сумі 693,66грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 30.04.2014р.

Суддя С.В. Тоцький