Рішення

від 24.04.2014 по справі 905/8379/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.2014 Справа № 905/8379/13

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Осадчої А.М.,

судді Кучерявої О.О.,

судді Сич Ю.В.,

за участю помічника судді Смелянцевої К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» м.Донецьк

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВОЯ ПРЕСА-ДОНЕЦЬК» м.Донецьк, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» м.Київ

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача 2, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м.Київ

про спростування недостовірної інформації,

за участю представників сторін:

від позивача: Мірзоян Л.К. за довіреністю від 20.12.2013 року,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від третьої особи: Павленко Л.М. за довіреністю №09-32/250 від 27.02.2013р.,

СУТЬ СПРАВИ:

27.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (далі - ТОВ «ТС Обжора») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВОЯ ПРЕСА-ДОНЕЦЬК» (далі - ТОВ «ТВОЯ ПРЕСА-ДОНЕЦЬК»), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» (далі - ТОВ «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ») про спростування недостовірної інформації.

Ухвалою від 28.11.2013 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «ТС Обжора» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/8379/13.

Ухвалою суду від 13.01.2014 року за клопотанням відповідача 2 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача 2 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - Промінвестбанк).

У зв'язку із складністю справи, розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 11.02.2014 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий судді Осадча А.М., суддя Уханьова О.О., суддя Сич Ю.В.

Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 08.04.2014 року змінено склад судової колегії у справі, замінена суддя Уханьова О.О. суддею Кучерявою О.О. через велику завантаженість судді Уханьової О.О.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд:

1. визнати недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію ТОВ «ТС Обжора» інформацію викладену, розміщену, розповсюджену в газеті «Ділова газета «КАПІТАЛ» №121 за 10 жовтня 2013 року на сторінці 10 у розділі «Капітал: споживчі ринки» у статті із заголовком «Конфлікт протистояння між Донецькою продовольчою мережею «Обжора» і Промінвестбанком досягло апогею. Банк не може стягнути майно боржника», а саме:

- «На ТОВ «ТС «Обжора» зареєстрована мережа продовольчих магазинів «Обжора», торгове обладнання та приміщення, на ТОВ «Восход» - об'єкти комерційної нерухомості. Про це йдеться в рішенні суду, текст якого розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень»;

- «Отримати коментар в мережі «Обжора» не вдалося - фахівці компанії на робочому місці відсутні, а офіційний запит «Капіталу» залишився без уваги»;

- «Засновником ТОВ «ТС Обжора» є офшорна компанія «Ламедон Глобал Корп.» (Британські Віргінські о-ви), а ТОВ «Восход» «Голдліф Інвестмент Хаус Лімітед» (о.Мен, Британські Віргінські о-ви)»;

- «У 2007 р. Промінвестбанк видав 459 млн грн за чотирма кредитними договорами ТОВ «ТС «Обжора» і ТОВ «Восход» під 17% річних. Кошти виділялись на розвиток мережі, а також на поповнення оборотних коштів. Після зміни власника банку і початку кризи кредит був реструктуризований, а процента ставка знижена початку до 13%, а потім до 6,5% річних у гривні»;

- «Сьогодні заборгованість ТОВ «Восход» перед банком, згідно з судовими рішеннями, становить 12 млн грн, а «Обжори» - близько 561 млн грн»;

2. зобов'язати відповідача 2 опублікувати у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації - «Ділова газета «КАПІТАЛ» спростування недостовірної інформації під заголовком «Спростування» тим же шрифтом та на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується, розмістивши текст спростування наступного змісту:

«Інформація яка зазначена у статті «Конфлікт протистояння між Донецькою продовольчою мережею «Обжора» і Промінвестбанком досягло апогею. Банк не може стягнути майно боржника», що опублікована в газеті «Ділова газета «КАПІТАЛ» №121 за 10 жовтня 2013 року на сторінці 10 у розділі «Капітал: споживчі ринки» є недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора». Редакція газети спростовує дану недостовірну інформацію» ;

3. Зобов'язати відповідача 1 реалізувати у кіосках газету «Ділова газета «КАПІТАЛ» із спростованою інформацією.

У заяві про уточнення позовних вимог позивач змінив текст спростування, вказавши у ньому інформацію, яку він вважає недостовірною та яка на його думку підлягає спростуванню.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням вказаної заяви.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії газети «Ділова газета «КАПІТАЛ» (сторінок 1, 10, 16), фіскального чеку ТОВ «ТВОЯ ПРЕСА-ДОНЕЦЬК».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.91, 94, 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву не визнав заявлені позовні вимоги, посилаюсь на те, що позивачем не наведено жодних пояснень якими діями чи бездіяльністю відповідач 1 порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, окрім факту придбання газети «Ділова газета «Капітал» у кіоску, належному відповідачеві 1, жодним нормативний акт України не покладає обов'язку на розповсюджувача друкованої продукції спростовувати інформацію, яку було поширено видавцями, та реалізовувати видавничу продукцію з опублікованим спростуванням.

09.12.2013 року відповідач 2 заявив клопотання, в якому просив суд виключити відповідача 1 зі складу відповідачів як неналежного відповідача у справі про спростування недостовірної інформації та передати справу за територіальною підсудністю в суд за місцезнаходженням відповідача 2, а саме, в господарський суд міста Києва.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених до нього позовних вимог, вважає їх повністю необґрунтованими та безпідставними, зазначаючи, що метою написання оспорюваної статті було здійснення короткого огляду господарських відносин між ТОВ «Восход», ТОВ «ТС «Обжора» і ПАТ «Промінвестбанк», пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів, договорів забезпечення зобов'язань та наступних судових процесів, стаття готувалася об'єктивно та неупереджено, в ній відсутня будь-яка оцінка дій тієї чи іншої сторони, інформація використана в статті належним чином перевірялась, матеріали взято з офіційних джерел (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), в оспорюваній статті містяться неточності щодо деяких фактичних даних, однак вони жодним чином не призводять до порушень особистих немайнових прав позивача, не завдають шкоди відповідним особистим немайновим благам та не перешкоджають позивачеві повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У судовому засіданні 24.04.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів у судове засідання 24.04.2014 року не з'явилися, подали заяви про розгляд справи без участі їх представників, які судом задоволені, оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник третьої особи у судовому засіданні 24.04.2014 року підтримав позицію відповідача 2 у справі, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, розглянувши клопотання відповідача 2 про виключення відповідача 1 із складу відповідачів у справі та передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до приписів діючого процесуального господарський суд не наділений правом виключати певного відповідача зі складу відповідачів, навіть у разі якщо під час судового розгляду буде встановлено, що відповідач є неналежним, в такому випадку суд має розглядати справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи. Таким чином, підстави для направлення справи за територіальною підсудністю відсутні, у зв'язку з чим, клопотання судом відхиляється.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації сторони до суду не звертались.

Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені учасниками процесу в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в газеті «Ділова газета «КАПІТАЛ» №121 за 10 жовтня 2013 року на сторінці 10 у розділі «Капітал: споживчі ринки» була опублікована стаття із заголовком «Конфлікт протистояння між Донецькою продовольчою мережею «Обжора» і Промінвестбанком досягло апогею. Банк не може стягнути майно боржника», яка містить наступні висловлювання (в перекладі на українську мову):

- «На ТОВ «ТС «Обжора» зареєстрована мережа продовольчих магазинів «Обжора», торгове обладнання та приміщення, на ТОВ «Восход» - об'єкти комерційної нерухомості. Про це йдеться в рішенні суду, текст якого розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень»;

- «Отримати коментар в мережі «Обжора» не вдалося - фахівці компанії на робочому місці відсутні, а офіційний запит «Капіталу» залишився без уваги;

- «Засновником ТОВ «ТС Обжора» є офшорна компанія «Ламедон Глобал Корп.» (Британські Віргінські о-ви), а ТОВ «Восход» «Голдліф Інвестмент Хаус Лімітед» (о.Мен, Британські Віргінські о-ви)»;

- «У 2007 р. Промінвестбанк видав 459 млн грн за чотирма кредитними договорами ТОВ «ТС «Обжора» і ТОВ «Восход» під 17% річних. Кошти виділялись на розвиток мережі, а також на поповнення оборотних коштів. Після зміни власника банку і початку кризи кредит був реструктуризований, а процента ставка знижена початку до 13%, а потім до 6,5% річних у гривні»;

- «Сьогодні заборгованість ТОВ «Восход» перед банком, згідно з судовими рішеннями, становить 12 млн грн, а «Обжори» - близько 561 млн грн».

Копія газети «Ділова газета «КАПІТАЛ», в якій опублікована згадувана стаття міститься в матеріалах справи (арк.справи 10-12).

ТОВ «ТС Обжора» вважає, що зазначена у статті газети інформація не підтверджена ніякими належними доказами, є недостовірною та такою, що дискредитує спосіб ведення та результати господарської діяльності позивача, чим принижує його ділову репутацію. За твердженням позивача стаття направлена на створення у читачів негативної думки щодо ТОВ «ТС Обжора» та негативного враження як щодо господарської діяльності підприємства, так і щодо кредитних відносин між позивачем та банком, що, на думку позивача, порушує його немайнові права, а відтак опублікована у статті інформація підлягає спростуванню, у зв'язку з чим, звернувся з відповідними позовними вимогами до відповідача 2.

Позовні вимоги до відповідача 1 позивач обґрунтовує тим, що останній є власником кіосків, через які розповсюджується газета «Ділова газета «КАПІТАЛ», газета із оспорюваною інформацією також була придбана у відповідача 1. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд зобов'язати ТОВ «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» реалізувати у кіосках газету «Ділова газета «КАПІТАЛ» із спростованою інформацію.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Відповідно до статті 68 Конституції України Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Пунктом 1 ст.91 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За п.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 27.02.2009 року „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року) чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п.2 ст.34 Господарського кодексу України (далі - ГК України ) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Частинами п.п.1, 4 ст.277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Отже, позивач повинен довести факт, що саме відповідачами поширенна недостовірна інформація , а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

На підставі пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 27.02.2009 року відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

З матеріалів справи вбачається, що засновником та видавцем друкованого засобу масової інформації - газети «Ділова газета «КАПІТАЛ», редакція якої не має статусу юридичної особи, є ТОВ «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» (арк.справи 12, 81).

Автором оспорюваної статті зазначено ОСОБА_4.

Згідно з письмовими поясненнями відповідача 2 «ОСОБА_4» є творчим псевдонімом автора, який є членом редакції газети «Ділова газета «КАПІТАЛ» (арк.справи 127).

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» від 24.10.2013 року, підготовлений у відповідь на адвокатський запит, в якому відповідач 2 відмовився надавати інформацію про прізвище, ім'я та по-батькові автора оспорюваної статті та адресу його місця проживання, оскільки ця інформація є конфіденційною.

Наведене свідчить про те, що засновник та видавець газети «Ділова газета «КАПІТАЛ» - ТОВ «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» є належним відповідачем у справі, як особа яка поширила оспорювану інформацію.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до відповідача 1, позивач зазначив, що останній розповсюджує газету «Ділова газета «КАПІТАЛ» через свої кіоски, на підтвердження чого надав фіскальний чек, газета із недостовірною інформацєю також була придбана у відповідача 1.

Суд зазначає, що згідно зі ст.30 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» суб'єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розповсюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжується, видання, є розповсюджувачем продукції друкованого засобу масової інформації.

Таким чином, відповідно до приписів вказаної статті ТОВ «ТВОЯ ПРЕСА-ДОНЕЦЬК» є лише розповсюджувачем продукції друкованого засобу масової інформації та не є автором поширеної інформації, не приймає рішення про її опублікування в друкованій пресі, не здійснює видавництво газети, і не несе відповідальність за розміщену в ній інформацію, а отже не є безпосередньо тією особою, яка поширила оспорювану інформацію в розумінні п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 27.02.2009 року, у зв'язку з чим, є неналежним відповідачем у справі про спростування недостовірної інформації.

Законом не встановлено обов'язку розповсюджувача продукції засобу масової інформації, в якому розповсюджена недостовірна інформація, у разі її спростування за рішенням суду реалізовувати своїми засобами відповідну продукцію, яка містить таке спростування.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 слід відмовити, так як ці вимоги заявлені безпідставно та необґрунтовано.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація , поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

При цьому, у п.18 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року роз'яснено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Суд також зазначає, що позивачем у справі є ТОВ «ТС Обжора», про те, оспорювані позивачем фрази містять також висловлювання щодо ТОВ «Восход», тобто стосовно іншої юридичної особи, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині оспорюваних позивачем фраз, суть яких стосується майна, засновників та заборгованості ТОВ «Восход», оскільки вони не можуть розглядатись як такі, що принижують ділову репутацію позивача та порушують його немайнові права.

Одночасно, оспорювані фрази, що містять інформацію про розмір коштів, виданих за кредитними договорами, процентні ставки суд розглядає в цілому, так як виключення з контексту висловлювання інформації стосовно ТОВ «Восход» буде мати наслідком викривлення змісту всієї фрази, оскільки мова йде про факти, що стосуються одночасно обох сторін.

Як вбачаться з тексту позовної заяви позивач вважає недостовірним наступне висловлювання «На ТОВ «ТС «Обжора» зареєстрована мережа продовольчих магазинів «Обжора», торгове обладнання та приміщення, на ТОВ «Восход» - об'єкти комерційної нерухомості. Про це йдеться в рішенні суду, текст якого розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень».

Підтверджуючи достовірність вказаної вище фрази відповідач 2 стверджує, що на офіційному сайті позивача www.obzhora.ua/about/history розміщена наступна інформація: «...холдинг «Обжора» представлений мережею якірних супермаркетів ТЦ ... мережа складається з 14 магазинів, що працюють в 2 форматах: супермаркети і магазини у дома», що на думку відповідача 2 свідчить про достовірність оспорюваної фрази щодо позивача у справі, а інформація стосовно того, що ТОВ «Восход» є власником об'єктів комерційної нерухомості міститься в ухвалі господарського суду Донецької області від 30.05.2013 року у справі №905/3858/13.

Зі змісту оспорюваної фрази випливає, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень розміщено рішення суду, тобто кінцевий документ, прийнятий за результатами розгляду справи, який містить зазначену інформацію, про те, що на ТОВ «ТС «Обжора» зареєстрована мережа продовольчих магазинів «Обжора», торгове обладнання та приміщення, на ТОВ «Восход» - об'єкти комерційної нерухомості. Посилання у статті на Єдиний державний реєстр судових рішень створює у читачів статті враження про достовірність, відкритість та доступність інформації, про яку йдеться в статті, насправді ж такого рішення суду не існує, а джерелом інформації є Інтернет сторінка позивача.

Крім того, ухвала суду від 30.05.2013 року у справі №905/3858/13 є ухвалою про порушення провадження у справі, та не є рішенням суду як зазначено у статті або іншим кінцевим процесуальним документом, яким встановлені обставини про які йдеться у статті.

Таким чином, оспорювана фраза викладена у статті неточно в частині зазначення в ній джерела поширеної інформації, у зв'язку з чим не відповідає дійсності.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем не доведено, яким чином інформація зазначена в оспорюваному висловлюванні про те, що на ТОВ «ТС «Обжора» зареєстрована мережа продовольчих магазинів «Обжора», торгове обладнання та приміщення, порочить ділову репутацію позивача, дискредитує його діяльність або іншим чином порушує немайнові права позивача.

Відповідач 2 вважає, що оспорювана позивачем фраза «Отримати коментар в мережі «Обжора» не вдалося - фахівці компанії на робочому місці відсутні, а офіційний запит «Капіталу» залишився без уваги» не містить недостовірної інформації, в обґрунтування чого, пояснює, що неодноразово звертався в телефонному режимі до представників позивача з метою отримати коментар від посадових осіб щодо господарських відносин з Промінвестбанком, проте, журналістові відмовили у наданні коментарів через відсутність на робочих місцях всіх фахівців, які б могли прокоментувати ситуацію, на підтвердження чого надав запис телефонної розмови. Також, стверджує, що звертався до позивача з офіційним запитом, шляхом надсилання його на електронну адресу позивача, що розміщена на офіційному веб-сайті останнього.

Дослідивши подані надані відповідачем 2 докази, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують обставини, про які йдеться в оспорюваній фразі з урахуванням наступного.

Запис телефонної розмови, наданий суду на електронному носії - диск CD не свідчить достеменно, що розмова відбулась безпосередньо з представником ТОВ «ТС «Обжора», оскільки відсутні належні докази того, з ким саме розмовляв журналіст, чи є зазначена особа працівником позивача.

Тим більше, висновок відповідача 2 про те, що всі фахівці позивача на робочому місці відсутні, ґрунтується лише на телефонних розмовах, інших доказів на його підтвердження суду не надано, у зв'язку з чим, таке висловлювання не можна вважати підставним та таким, що відповідає дійсності.

За твердженням позивача вказана фраза дискредитує його в очах читачів газети «Капітал», оскільки фактично зазначається, що позивач не може організувати трудовий розпорядок серед робітників.

Не можна погодитись з відповідачем 2 також в частині того, що фраза «офіційний запит «Капіталу» залишився без уваги» відповідає дійсності, оскільки запит наданий відповідачем 2 складений від імені ОСОБА_4, а зазначене ім'я за твердженням самого відповідача 2 є творчим псевдонімом, у зв'язку з чим, не можна стверджувати, що запит, складений від імені невідомої особи є офіційним запитом. Більш того, вказаний запит надіслано лише на електронну адресу, доказів надсилання зазначеного запиту у паперовому вигляді за допомогою засобів поштового зв'язку суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем 2 не доведена достовірність фрази «Отримати коментар в мережі «Обжора» не вдалося - фахівці компанії на робочому місці відсутні, а офіційний запит «Капіталу» залишився без уваги» , у зв'язку з чим, зазначена фраза підлягає спростуванню як така, що дискредитує позивача та порушує його немайнові права.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що опублікована у статті інформація, а саме: «Засновником ТОВ «ТС Обжора» є офшорна компанія «Ламедон Глобал Корп.» (Британські Віргінські о-ви), а ТОВ «Восход» «Голдліф Інвестмент Хаус Лімітед» (о.Мен, Британські Віргінські о-ви)» є недостовірною, оскільки на час випуску статті засновником ТОВ «ТС Обжора» був ОСОБА_5, а не офшорна компанія «Ламедон Глобал Корп.».

Як вбачається з матеріалів справи, стаття в які розміщена вказана інформація опублікована у випуску газети «Ділова Газета «Капітал» №121 за 10.10.2013 року .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 10.10.2013 року (арк.справи 149) засновником позивача є ОСОБА_5.

З цього приводу відповідач 2 пояснив, що підготовка статті займає тривалий час, за який у позивача змінився засновник, на момент збору інформації в розпорядженні газети знаходився витяг з реєстру, в якому містилася інформація, про те що, заставником позивача була компанія «Ламедон Глобал Корп.».

Дослідивши вказаний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 21.12.2012 року, на який посилається відповідач, судом встановлено, що засновником позивача на вказану дату була Комерційна компанія Ламедон Глобал Корп., а не офшорна, тобто у статті допущена неточність навіть у попередній назві засновника.

Зазначене свідчить про обґрунтованість тверджень позивача та одночасно підтверджує, той факт, що у статті надрукована застаріла та неточна інформація стосовно засновника ТОВ «ТС Обжора».

Позивач зазначає, що недостовірна інформація стосовно дійсних засновників товариства ввела в оману чимало осіб з якими співпрацює позивач, після чого, до нього поступали чисельні дзвінки від контрагентів, які були обурені тим, що позивач своєчасно не сповістив їх про зміну складу засновників та порушив умови укладених договорів.

Наразі, посилання у статті на те, що засновником позивача є офшорна компанія направлене на створення у читачів негативного та упередженого ставлення до діяльності позивача, що в сучасному світі пов'язується із нечесними шляхами ведення бізнесу.

З огляду на зазначене, суд погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що вказана у статті інформація дискредитує позивача, оскільки призводить до помилкового уявлення читачів стосовно дійсних засновників ТОВ «ТС Обжора», у зв'язку з чим, є недостовірною та підлягає спростуванню в цій частині, а саме: «Засновником ТОВ «ТС Обжора» є офшорна компанія «Ламедон Глобал Корп.» (Британські Віргінські о-ви) .

Відповідно до позовної заяви позивач вважає недостовірною таку інформацію: «У 2007 р. Промінвестбанк видав 459 млн грн за чотирма кредитними договорами ТОВ «ТС «Обжора» і ТОВ «Восход» під 17% річних. Кошти виділялись на розвиток мережі, а також на поповнення оборотних коштів. Після зміни власника банку і початку кризи кредит був реструктуризований, а процента ставка знижена початку до 13%, а потім до 6,5% річних у гривні»; «Сьогодні заборгованість ТОВ «Восход» перед банком, згідно з судовими рішеннями, становить 12 млн грн, а «Обжори» - близько 561 млн грн» .

В свою чергу, відповідач 2 стверджує, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться відомості, що підтверджують укладення між ТОВ «Восход», ТОВ «ТС Обжора» та Промінвестбанком кредитних договорів, які укладались починаючи з 2007 року , зокрема, вказує на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.10.2013 року у справі №905/5359/13, якою визнано кредиторські вимоги Промінвестбанку до ТОВ «Восход» та в якій зазначено про кредитні договори та договори поруки. При цьому, позиція відповідача 2 полягає у тому, що позивач та ТОВ «Восход» несуть солідарну відповідальність перед Промінвестбанком, оскільки при укладанні кредитних договорів ТОВ «ТС Обжора» виступало поручителем ТОВ «Восход» перед Промінвестбанком та навпаки.

У письмових поясненнях наданих суду 23.04.2014 року представник відповідача 2 зазначив, що у статті мались на увазі наступні договори:

- Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-5677/07 від 17.12.2007 року;

- Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-1327/2-1 від 22.12.2009 року;

- Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-64/11 від 26.10.2011 року;

- Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи у 2007 році, а саме, 17.12.2007 року між Промінвестбанк (кредитор) та ТОВ «Восход» (позичальник) був укладений кредитний договір від №15-93/19-5677/07 про відкриття мультивалютної лінії.

Одночасно,17.12.2007 року між Промінвестбанком та ТОВ «ТС Обжора» укладено договір фінансової поруки №15-94/19-8182/07, за яким ТОВ «ТС Обжора» поручилось за виконання ТОВ «Восход» зобов'язань за вище вказаним кредитним договором, тобто є поручителем, а не позичальником.

Інші договори на які посилається відповідач 2 укладались сторонами не у 2007 році, а пізніше, зокрема, у 2009 та 2011 роках, при цьому позивач є позивальником лише за кредитними договорами, що укладені у 2011 році, процентна ставка за якими становить 15%, а не 17% як зазначено у статті.

Будь-які докази на підтвердження того, що процентна ставка була знижена спочатку до 13%, а потім до 6,5% в матеріалах справи відсутні.

Зазначене свідчить про те, що інформації опублікована в статті в цій частині не відповідає дійсності, оскільки у 2007 році кредитні договори між ТОВ «ТС Обжора» та Промінвестбанком на вказаних умовах не укладались.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 31.10.2013 року у справі №905/5359/13 визнано кредиторські вимоги Промінвестбанку до ТОВ «Восход» на суму заборгованості 573172950,81грн., як заставного кредитора, та 2626742,93грн. - пеня - 6 черга.

Отже, в ухвалі суду мова йде про заборгованість ТОВ «Восход», а не ТОВ «ТС Обжора», розмір заборгованості зазначено не точно. До того ж, слід зазначити, що спірна стаття була опублікована в газеті, що вийшла друком 10.10.2013 року, в той час, як ухвала на яку посилається відповідач 2 прийнята судом 31.10.2013 року. З зазначеного слідує, що висловлювання про те, що розмір заборгованості ТОВ «ТС Обжора» в сумі 561 млн.грн. підтверджується судовими рішеннями не відповідає дійсності.

Твердження відповідача 2 стосовно того, що сторони несуть солідарну відповідальність, оскільки при укладанні кредитних договорів ТОВ «ТС Обжора» виступало поручителем ТОВ «Восход» перед Промінвестбанком та навпаки, у зв'язку з чим, зазначену інформацію щодо розміру заборгованості слід вважати вірною, суд відхиляє з огляду на те, що воно не доводить достовірність інформації надрукованої у статті, адже читачеві невідомі зазначені обставини, дані щодо укладення договорів поруки, інші відносини, як наслідок інформація сприймається так, що саме заборгованість ТОВ «ТС Обжора» становить 561 млн грн, що насправді не відповідає дійсності.

Таким чином, інформація у статті, що стосується ТОВ «ТС Обжора» зазначена неточно, фактичні дані викривлені та вказані неповно, зазначена інформація формує у читачів газети негативне враження щодо господарської діяльності ТОВ «ТС Обжора» загалом, та щодо кредитних відносин між позивачем та Промінвестбанком, у зв'язку чим таку інформацію слід вважати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача.

Одночасно, виходячи з принципів діючого законодавства, суд вважає, що оспорювана інформація не є оціночними судженнями відповідача 2, які за законом не підлягають спростуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про спростування поширеної відповідачем 2 недостовірної інформації доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, у зв'язку з чим, та підлягають частковому задоволенню з підстав викладених вище.

Відповідно до п.7 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

На підставі пункту 24 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2014 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.32 Конституції України, ст.ст.91, 200, 201, 275, 277 Цивільного кодексу України; ст.34 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВОЯ ПРЕСА-ДОНЕЦЬК»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» про спростування недостовірної інформації задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» інформацію викладену, розміщену, розповсюджену в газеті «Ділова газета «КАПІТАЛ» №121 за 10 жовтня 2013 року на сторінці 10 у розділі «Капітал: споживчі ринки» у статті із заголовком «Конфлікт протистояння між Донецькою продовольчою мережею «Обжора» і Промінвестбанком досягло апогею. Банк не може стягнути майно боржника», а саме:

- «Отримати коментар в мережі «Обжора» не вдалося - фахівці компанії на робочому місці відсутні, а офіційний запит «Капіталу» залишився без уваги»;

- «Засновником ТОВ «ТС Обжора» є офшорна компанія «Ламедон Глобал Корп.» (Британські Віргінські о-ви);

- «У 2007р. Промінвестбанк видав 459 млн грн за чотирма кредитними договорами ТОВ «ТС «Обжора» і ТОВ «Восход» під 17% річних. Кошти виділялись на розвиток мережі, а також на поповнення оборотних коштів. Після зміни власника банку і початку кризи кредит був реструктуризований, а процента ставка знижена початку до 13%, а потім до 6,5% річних у гривні»;

- «Сьогодні заборгованість ... перед банком, згідно з судовими рішеннями, ... «Обжори» - близько 561 млн грн».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» (02121, м.Київ, вул.Харківське шосе, будинок 175, ідентифікаційний код 38418294) опублікувати у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації - «Ділова газета «КАПІТАЛ» спростування недостовірної інформації під заголовком «Спростування» тим же шрифтом та на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується, розмістивши текст спростування наступного змісту:

«Інформація, а саме:

- «Отримати коментар в мережі «Обжора» не вдалося - фахівці компанії на робочому місці відсутні, а офіційний запит «Капіталу» залишився без уваги»;

- «Засновником ТОВ «ТС Обжора» є офшорна компанія «Ламедон Глобал Корп.» (Британські Віргінські о-ви);

- «У 2007 р. Промінвестбанк видав 459 млн грн за чотирма кредитними договорами ТОВ «ТС «Обжора» і ТОВ «Восход» під 17% річних. Кошти виділялись на розвиток мережі, а також на поповнення оборотних коштів. Після зміни власника банку і початку кризи кредит був реструктуризований, а процента ставка знижена спочатку до 13%, а потім до 6,5% річних у гривні»;

- «Сьогодні заборгованість ... перед банком, згідно з судовими рішеннями, ... «Обжори» - близько 561 млн грн»,

яка зазначена у статті «Конфлікт протистояння між Донецькою продовольчою мережею «Обжора» і Промінвестбанком досягло апогею. Банк не може стягнути майно боржника», що опублікована в газеті «Ділова газета «КАПІТАЛ» №121 за 10 жовтня 2013 року на сторінці 10 у розділі «Капітал: споживчі ринки» є недостовірною та такою, що порочить та принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора». Редакція газети спростовує дану недостовірну інформацію».

В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» залишити без задоволення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВОЯ ПРЕСА-ДОНЕЦЬК» про зобов'язання реалізувати у кіосках газету «Ділова газета «КАПІТАЛ» із спростованою інформацією.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛОВА ПРЕСА КРАЇНИ» (02121, м.Київ, вул.Харківське шосе, будинок 175, ідентифікаційний код 38418294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м.Донецьк, вул.Югославська, будинок 30, ідентифікаційний код 33967456) судовий збір у розмірі 1147,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.04.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25.04.2014 року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя О.О. Кучерява

Суддя Ю.В. Сич