cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29.04.2014 Справа № 905/2267/14
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк
до відповідача: Молодіжної громадської організації «Надія Дитини», м. Донецьк
про стягнення 4590,64грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Давидюк Т.В. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився ;
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов, Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк, до Молодіжної громадської організації «Надія Дитини», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 2685,70грн. та штрафу в сумі 1904,94грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №6330/Ка від 01.03.2013р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 2685,70грн., що стало підставою для нарахування штрафу в сумі 1904,94грн.
Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач - Молодіжна громадська організація «Надія дитини» значиться за адресою: 83058, м. Донецьк, вул. Кучумова, 3. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.
В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Конверт, у якому були надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за зазначеною адресою не проживає». Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представника позивача справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
Між Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (Виконавець) та Молодіжною громадською організацією «Надія Дитини» (Замовник) 01 березня 2013р. був укладений договір №6330/Ка на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації.
За умовами укладеного договору (п.1.1.) Виконавець на кошти отриманих від Замовника, починаючи з 01.03.2013р., за допомогою системи охоронної сигналізації здійснює охорону об'єктів, які внесені до Дислокації (Додаток №1) і позначені на план-схемі (додаток №3), а Замовник зобов'язується виконати приписи, щодо обладнання та укріплення об'єкту надані Виконавцем та здійснювати оплату замовлених послуг.
Відповідно до умов п.1.3 договору терміном охорони вважається час з моменту здачі до моменту зняття об'єкті з-під охорони.
Згідно п.2.1. ціна договору визначено і узгоджено Сторонами дислокацією та протоколом узгодження вартості. На момент укладання договору вартість охорони дорівнює 453,57грн на місяць.
Ціна договору може бути змінена шляхом підписання сторонами Дислокації та Протоколу узгодження вартості, без укладання додаткових угод(п.2.2. договору).
Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата замовлених послуг здійснюється замовником шляхом щомісячних виплат сум вказаних в Дислокації і пункту 2.1 цього договору. Зобов'язання замовника здійснювати оплату виконавця не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунку, тощо.
Платежі замовник зобов'язаний здійснювати не пізніше 5 днів до кінця місяця. Тобто за п'ять днів до кінця кожного поточного місяця замовник має оплатити замовлені ним послуги, які Виконавець повинен буде надати в наступному місяці. (2.4. договору). Форма розрахунків - безготівкова, оплата здійснюється у гривнях. (п.2.5. договору).
За умовами п.3.3.14. договору замовник зобов'язався здійснювати оплату замовлених послуг належним чином, в порядку і строки обумовлені цим договором.
Відповідно до п.6.2 договору у разі порушення зобов'язань обумовлених пунктами 2.3., 2.4., 2.6., 3.3.14, 7.3 договору, Замовник сплачує Виконавцю грошову суму у розмірі 10% від суми невиконаного належним чином зобов'язання. Якщо правопорушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більше разів) - Замовник сплачує Виконавцю грошову суму у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов'язання.
Договір набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє до 01.03.2013р.. Початок надання послуг охорони, а також їх припинення може бути оформлено відповідними актами (п.9.1 договору).
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
До укладеного договору між сторонами була підписана Дислокація та протокол узгодження договірної ціни.
За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуг з охорони за період з липня 2013р. по грудень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 2685,70грн., крім того у зв'язку із порушенням відповідачем строків сплати наданих послуг охорони за період з березня 2013р. по грудень 2013р. позивачем також було нараховано штраф в сумі 1904,94грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У даній справі Договір на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації 6330/Ка від 01.03.2013р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.
Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №6330/Ка від 01.03.2013р. на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації належним чином не виконав, надані послуги охорони за період з липня 2013р. по грудень 2013р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2685,70грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 2685,70грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення штрафу відповідно до умов п.6.2 договору за період з березня 2013р. по грудень 2013р. в сумі 1904,94грн., суд зазначає наступне:
Згідно з приписами ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 ГК України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається із наданого розрахунку ціни позову сума штрафу розрахована позивачем за період з березня 2013р. по грудень 2013р., оскільки платежі за надані послуги охорони у цей період були здійснені відповідачем із порушенням умов пунктів 2.3.-2.4. договору.
Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252 та постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. по справі №20/246-08.
Відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1904,94грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.
Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, суд дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11-16, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Молодіжної громадської організації «Надія Дитини», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 2685,70грн. та штрафу в сумі 1904,94грн, задовольнити повністю.
Стягнути з Молодіжної громадської організації «Надія Дитини» (83058, м.Донецьк, вул. Кучу мова, 3, код ЄДРПОУ 26020276, р/р 2600461994167 в філії ПАТ «Промінвестбанк», м. Донецьк, МФО 300012) на користь Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, б. 10-а, р/р2600710209763 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 08596860) борг в сумі 2685,70грн., штраф в сумі 1904,94грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 30.04.2014р.
Суддя С.В. Тоцький
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 29.04.2014 |
Оприлюднено | 05.05.2014 |
Номер документу | 38480009 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
С.В. Тоцький
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні