Рішення

від 24.04.2014 по справі 913/1878/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 квітня 2014 року Справа № 913/1878/13

Провадження №5пн-к/913/1878/13

За позовом

ОСОБА_1, м. Луганськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", м. Луганськ

про стягнення вартості частини майна та частки прибутку, а також внеску учасника до статутного капіталу товариства

Колегія у складі суддів: Старкова Г.М. - головуючий у колегії, Василенко Т.А., Яресько Б.В. - судді

Секретар судового засідання Варакута Р.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ Луганського УМВС України в Луганський області 31.10.2007; ОСОБА_5, довіреність №329 від 11.02.2012;

від відповідача - Войлов В.В., довіреність №б/н від. 24.01.14;

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Луганської області - заступника голови суду від 19.03.2014 для розгляду справи №913/1878/13 призначено колегію у складі суддів: Старкова Г.М. - головуючий у колегії, судді - Василенко Т.А., Яресько Б.В.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

- стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі вартості частини майна ТОВ "ВБО МЖК" пропорційно розміру частки учасника товариства - ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства станом на 23.07.2011 (дату виключення ОСОБА_1 з товариства);

- стягнення з відповідача на користь позивача вартості належної йому частки прибутку, одержаного відповідачем у 2011 році до моменту його виходу (до 23.07.2011);

- стягнення з відповідача на користь позивача вартість його внеску як учасника до статутного капіталу товариства.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2013 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" про стягнення вартості частини майна та частки прибутку, а також внеску учасника до статутного капіталу товариства в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2013 рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2013 у справі №913/1878/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 та рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2013 у справі № 913/1878/13 скасовано та справу №913/1878/13 передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Відповідно до приписів ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В своїй постанові судова колегія Вищого господарського суду України вказала, що, господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. При новому розгляді справи суду необхідно всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями від 10.01.2014 справу №913/1878/13 передано на новий розгляд судді Старковій Г.М.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.01.2014 справу №913/1878/13 прийнято до провадження судді Старкової Г.М. та її розгляд призначено у судовому засіданні на 27.01.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1997 року він входив до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" (далі - Товариство, відповідач у справі) та його частка складала 18,88584% статутного фонду відповідача.

Позивач вказує, що 04.12.2002 ним була подана заява про вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК". Заява ОСОБА_1 про його вихід зі складу учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" була засвідчена приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за №12457.

Також позивач в позові зазначає, що на виконання п. 3.6 Статуту ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" в редакції від 18.08.1997, чинній на момент подання ним нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників товариства, протягом місяця з дати подання вказаної заяви про вихід з товариства ним була подана заява про її відкликання.

ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" 05.01.2004 були проведені загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом №1 від 05.01.2004, на яких, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про вихід зі складу учасників товариства, було прийняте рішення про здійснення ОСОБА_1 виплати вартості майна товариством пропорційно його частці в статутному капіталі в порядку та строки, передбачені статутом та Законом України "Про господарські товариства". На загальних зборах також були прийняті рішення про внесення змін у складі учасників товариства та затвердження змін до статуту (нової редакції) та рішення з інших питань.

Не погодившись з рішеннями загальних зборів, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними. Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 21.12.2004 у справі №2-2809, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 14.04.2005, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" від 05.01.2004 в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2007, зазначені судові рішення були скасовані, а справа була передана на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.06.2007 у справі №13/360пн задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" та визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" від 05.01.2004 у зв'язку з відсутністю кворуму на цих загальних зборах. Вказане рішення набрало законної сили.

На підставі зазначеного рішення господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради із заявою про скасування змін до Статуту ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" від 08.01.2004, які були внесені на підставі рішень загальних зборів учасників товариства від 05.01.2004.

У зв'язку з відмовою державного реєстратора в проведенні реєстраційних дій, ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з адміністративним позовом до державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про зобов'язання проведення реєстраційних дій по внесенню змін до державного реєстру, а саме - про внесення до складу учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" ОСОБА_1

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2008 позовні вимоги ОСОБА_1 за вказаним адміністративним позовом задоволені в повному обсязі, а саме: визнані недійсними зміни до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", які були зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, реєстраційний номер 3986 від 08.01.2004, а саме - нову редакцію Статуту товариства; зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування змін до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", які зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, реєстраційний номер 3986 від 08.01.2004.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009р. (справа №2а-446/08) дана постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2008 була скасована, а провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 - закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2010 у справі №К-11570/09 ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 була скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду Ленінським районним судом м. Луганська була прийнята постанова від 17.10.2008 у справі №2а-446/08/1213, залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради.

На виконання постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2008, державним реєстратором Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради було внесено до Єдиного державного реєстру в листопаді 2010 запис щодо скасування змін до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", які були зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, реєстраційний номер 3986 від 08.01.2004.

Як зазначає позивач, після внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо складу учасників Товариства він заяви про вихід з товариства не подавав.

23.07.2011 відбулися загальні зборі учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", на яких по питанню, передбаченому п.10 порядку денного зборів, було прийняте рішення про виплату ОСОБА_1 вартості частини майна Товариства у зв'язку з його виходом зі складу учасників Товариства. Оскільки за даними балансу (форма № 1-м) станом на 01.01.2003 (баланс на час звернення ОСОБА_1 із заявою про вихід із Товариства) чисті активи у ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" були відсутні, оскільки зобов'язання товариства перевищували його активи, і прибутку за 2002 рік товариство не отримало, загальними зборами було прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 його внеску у статутний фонд товариства у сумі 8550,27 грн.

Позивач вважає, що пунктом 10 рішення загальних зборів ТОВ «Виробничо-будівельне об'єднання МЖК» від 23.07.2011, оформленого протоколом від 23.07.2011, його було фактично виключено з Товариства відповідача, однак визначена сума виплати не відповідає співвідношенню пропорційному його частці в статутному капіталі після затвердження звіту за 2011 рік та протягом 12 місяців тобто до 23.07.2012; позивач таким чином вважає, що має право на виплату частки, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на 23.07.2011, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача вартість частини майна та частки прибутку, а також внеску учасника до статутного капіталу товариства.

Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2014 подав додаткові пояснення (а.с. 138-142, том. 2) з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2013 у справі №913/1878/13, з яких, між іншим, вбачається, що позивач вважає не доведеним факт подання ним відповідачу заяви від 04.12.2002 про вихід зі складу учасників підприємства відповідача. Оскільки у зазначеній заяві від 04.12.2002 та супровідній заяві відсутня відмітка повноважної особи Товариства про особисте одержання такої заяви, позивач стверджує про відсутність підстав вважати, що він вийшов з Товариства за цією заявою, що також не спростовано відповідачем. Оскільки позивач в своїй заяві від 04.12.2002 не визначив конкретну дату свого виходу, то він вважає, що лише з часом одержання заяви про вихід із складу учасників Товариства, відповідач мав сам визначитися з датою виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Виробничо-будівельне об'єднання МЖК». Надані відповідачем висновки експертизи щодо часу направлення у грудні 2002 року конверту на адресу ТОВ «Виробничо-будівельне об'єднання МЖК» позивач вважає не достатнім для підтвердження факту направлення саме нотаріально посвідченої заяви позивача про вихід його зі складу Товариства на адресу відповідача. Отже, позивач вважає, що факту одержання заяви про його вихід з Товариства повноважною особою відповідача суду не доведено.

Відзивом на позовну заяву, поданим суду 23.07.2013, відповідач заперечив проти позову з посиланням на п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", та, зокрема, зазначає, що датою виходу позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" є дата подачі ним заяви про вихід з товариства, а саме, грудень 2012 року.

Представником відповідача надано до матеріалів справи висновок експертного дослідження Науково - дослідного експертно - криміналістичного центу Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України у Луганській області від 18.02.2014 №10 за результатами проведення технічного дослідження документа - поштового конверту з розмірами сторін 114х156мм, проведеною за власною ініціативою з метою доведення факту направлення позивачем до Товариства заяви від 04.12.2002 про його вихід зі складу учасників Товариства. За даним висновком встановлено, що зміст цифр, розташованих всередині відбитка круглої печатки "Україна Луганськ 11", розташованого в правому верхньому куті наданого на дослідження поштового конверта на ступні: "0* 12 02 12". Даний висновок експертного дослідження судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача подав суду 11.03.2014 відзив вих. №11 від 11.03.2014 на позовну заяву з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2013 у справі №913/1878/13, в якому відхилив доводи позивача щодо неподання ним заяви від 04.12.2002 про вихід зі складу учасників підприємства відповідача, посилаючись на те, що вказана заява була надіслана позивачем за супровідним листом від 04.12.2002 б/н рекомендованим листом з повідомленням на адресу ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" на ім'я голови Крячко О.В. У підтвердження цього факту відповідач надав ксерокопію конверту с календарним штемпелем поштового відділення №11 у м. Луганську. Також відповідач зазначає, що факт подання заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників підприємства відповідача у грудні 2002 встановлений судом, а саме, в рішенні господарського суду Луганської області від 08.08.2012 у справі №10пн-к/5014/1426/2012, яке на даний час є чинним. Отже відповідач вказав, що позивач втратив зв'язок з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" у 2002 році на підставі поданої заяви і саме з цього моменту він не є учасником підприємства відповідача.

Позивачем разом з позовною заявою 09.07.2013 було подано заяву про забезпечення позову з вимогами заборонити відповідачу вчиняти певні дії, а саме, заборонити відчужувати у будь-який спосіб (продавати, дарувати, міняти, тощо) все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "ВБО МЖК" на праві власності.

Зазначена заява розглянута в судовому засіданні 11.03.2014 відповідно до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" та за результатами її розгляду у задоволенні заяви відмовлено. Суд вважає, що при поданні заяви про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтування та не надано докази про те, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Суд вважає не доведеним та не обґрунтованим позивачем припущення, що належне відповідачу майно готується ним до відчуження. Також не надано доказів, що на рахунках відповідача не достатньо грошових коштів для перерахування заявленої до стягнення вартості частки майна позивачу у разі задоволення даного позову.

Також в судовому засіданні 11.03.2014 судом розглянуто клопотання, подане позивачем разом з позовною заявою 09.07.2013, про призначення комплексної будівельно-технічної економічної експертизи з метою визначення дійсної (ринкової) вартості усіх активів (рухомого та нерухомого майна), що належали ТОВ "ВБО МЖК" станом на 23.07.2011, за якою позивач просить на вирішення експертові поставити питання: яка сукупна ринкова вартість станом на 23.07.2011 всіх активів (майна) ТОВ "ВБО МЖК" (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 1 код за ЄДРПОУ 13382405), а саме, рухомого та нерухомого майна, фінансових та інших активів? Проведення експертизи позивач просить доручити Луганському відділенню Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", суд відмовив у призначенні судової експертизи у справі за недоцільністю та недоведеністю наявності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Представник позивача подав суду 21.02.2014 заяву №б/н від 21.02.2014 про здійснення розгляду справи з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дане клопотання судом розглянуто та, відповідно ст. 81-1 ГПК України, задоволено, його долучено до матеріалів справи.

Отже, відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового процесу у справі №913/1878/13 здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

За заявою позивача, поданою в судовому засіданні 11.03.2014, ухвалою суду від 11.03.2014 строк розгляду справи №913/1878/13 було продовжено на 15 днів, відповідно до ст. 69 ГПК України, до 25.03.2014 включно.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2014 подав клопотання про повторний розгляд судовою колегією у складі суддів: Старкова Г.М. - головуючий у колегії, судді - Василенко Т.А., Яресько Б.В. поданих позивачем заяви про забезпечення позову, подану до суду 09.07.2013, та клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної економічної експертизи майнових активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" станом на 23.07.2011, подане до суду 09.07.2013. Також в поданому клопотанні позивач просить суд з метою виявлення майнових активів Товариства звернутися до БТІ у м. Луганську, органів державної автомобільної інспекції Луганської області, органів земельних ресурсів Луганської області з відповідними запитами.

Вказане клопотання судовою колегію розглянуто та залишено без задоволення, його долучено до матеріалів справи.

Отже, за результатами розгляду судовою колегією поданої позивачем 09.07.2013 заяви про забезпечення позову з вимогами заборонити відповідачу вчиняти певні дії, а саме, заборонити відчужувати у будь-який спосіб (продавати, дарувати, міняти, тощо) все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "ВБО МЖК" на праві власності, судова колегія вважає, що дана заява також залишається без задоволення з тих самих підстав, які викладені в ухвалі суду від 11.03.2014.

За результатами розгляду судовою колегією клопотання, поданого позивачем разом з позовною заявою 09.07.2013, про призначення комплексної будівельно-технічної економічної експертизи у справі, відмовлено у призначенні судової експертизи у справі у зв'язку з відсутністю обставин, передбачених ст. 41 ГПК України, при яких господарський суд має право призначити у справі таку судову експертизу, а також з підстав, зазначених в ухвалі суду від 11.03.2014.

Стосовно вимог позивача про звернення до БТІ у м. Луганську, органів державної автомобільної інспекції Луганської області, органів земельних ресурсів Луганської області з запитами про витребування зазначеної в клопотанні інформації, судова колегія також відмовляє в задоволенні клопотання в цій частині за недоцільністю та безпідставністю.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, судова колегія, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" створено в результаті перетворення Акціонерного товариства закритого типу "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" в Товариство з обмеженою відповідальністю на підставі установчого договору від 18.08.1997, укладеного між Молодіжним житловим комплексом "Ровесник" та громадянами України у кількості 138 фізичних осіб.

Державна реєстрація ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" здійснена 16.06.1998 розпорядженням виконавчого комітету Луганської міської ради №235/10505, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.06.2013 (а.с. 156 том 1) та Статутом товариства (а.с. 131-146 том 1).

Дане товариство з обмеженою відповідальністю є правонаступником АТЗТ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК".

Згідно Статуту Товариства та додатку №1 до установчого договору від 18.08.1997, учасниками ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" на момент створення є Молодіжний житловий комплекс "Ровесник" та 138 фізичних осіб, серед яких під №70 значиться позивач ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі 18,88584%.

Статутний фонд (капітал) був сформований у розмірі 40 247,00 грн., із якого: 3800,00 грн. внесено майном (два автомобілі ЗИЛ-157) та грошовими коштами у сумі 2300,00 грн., які обліковувались в АТЗТ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" станом на 01.06.1997 та належали на праві колективної власності, та 11250,00 грн., внесених грошовими коштами, та 25197,00 грн., які підлягали внесенню грошовими коштами протягом одного року з моменту державної реєстрації товариства (п.6 установчого договору, п. 4.1 Статуту Товариства в редакції 1997року).

Як свідчать матеріали справи, 04.12.2002 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8 була посвідчена заява ОСОБА_1 на ім'я загальних зборів учасників ТОВ "ВБО МЖК", в якій зазначено, що ним прийнято рішення про вихід з ТОВ "ВБО МЖК". Фотокопія цієї заяви, а також заява на адресу голови ТОВ "ВБО МЖК" Крячко О.В., містяться в матеріалах справи (а.с. 46- 47, том 1).

05.01.2004 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання "МЖК" (протокол № 1 від 05.01.2004) (а.с. 50-58, том 1).

На зазначених зборах було прийнято наступне рішення № 1 "На основании поданого заявления, в святи с выходом ОСОБА_1 из ООО "ПСО МЖК", произвести ему выплаты, предусмотренные Законом Украины "О хозяйственных обществах" и уставом общества, в размерах и сроки, определённые законом и уставом общества ".

В подальшому рішенням господарського суду Луганської області від 25.06.2007 у справі № 13/360пн визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-будівельне об'єднання "МЖК" від 05.01.2004 "На основании подданого заявления, в связи с выходом ОСОБА_1 из ООО "ПСО МЖК", произвести ему выплаты, предусмотренные Законом Украины "О хозяйственных обществах" и уставом общества, в размерах и сроки, определённые законом и уставом общества". Рішення мотивовано відсутністю кворуму на цих загальних зборах.

Вказане рішення набрало законної сили.

На загальних зборах учасників ТОВ "ВБО МЖК", що відбулися 23.07.2011, оформлених протоколом від 23.07.2011, до п. 10 порядку денного зборів було включено питання про виплату ОСОБА_1 вартості частини майна Товариства у зв'язку з його виходом зі складу учасників Товариства.

За результатом розгляду питання, передбаченого п.10 порядку денного зборів, було прийняте рішення про виплату ОСОБА_1 вартості частини майна Товариства у зв'язку з його виходом зі складу учасників Товариства. Оскільки за даними балансу (форма № 1-м) станом на 01.01.2003 (баланс на час звернення ОСОБА_1 із заявою про вихід із Товариства) чисті активи у ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" були відсутні, оскільки зобов'язання товариства перевищували його активи, і прибутку за 2002 рік товариство не отримало, загальними зборами було прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 його внеску у статутний фонд товариства у сумі 8550,27 грн.

Позивач вважає, що має право на виплату частки, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на 23.07.2011, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вартості частини майна та частки прибутку, а також внеску учасника до статутного капіталу товариства.

Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до п. п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст. ст. 4 2, , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. ст. 113, 140 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом, в якому, на підставі ст.ст. 88, 143 Цивільного кодексу України, мають бути вказані, зокрема, найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Згідно ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства.

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Право учасника господарського товариства вийти у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 100 та ч.1 ст. 147 Цивільного кодексу України, ст.88 Господарського кодексу України, п. "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно з ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Наслідком виходу учасника з товариства згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України є право учасника, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, на одержання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства"(в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Отже, вихід особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства.

Право учасника вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу закріплено в п. 3.6 Статуту ТОВ "ВБО МЖК", в п 3.7 якого передбачено, що учасник, який виходить зі складу Товариства, має право одержати вартість частини майна Товариства, пропорційну його частці у Статутному фонді Товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства.

Предметом розгляду даного спору є стягнення вартості частини майна ТОВ "ВБО МЖК" пропорційно розміру частки учасника товариства - ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства станом на 23.07.2011; стягнення з відповідача на користь позивача вартості належної йому частки прибутку, одержаного відповідачем у 2011 році до моменту його виходу; стягнення з відповідача на користь позивача вартості його внеску як учасника до статутного капіталу Товариства.

Судова колегія дослідила матеріали справи з метою встановлення обставин та доказів одержання ТОВ "ВБО МЖК" заяви ОСОБА_1 від 04.12.2002 про вихід з товариства відповідача.

Так, в матеріалах справи №913/1878/13 мітиться фотокопія заяви ОСОБА_1 на ім'я загальних зборів учасників ТОВ "ВБО МЖК" від 04.12.2002, посвідчена приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_8, в якій зазначено, що ним прийнято рішення про вихід з ТОВ "ВБО МЖК" (а.с. 47, том 1). Факт написання заяви такого змісту визнається позивачем.

Матеріали справи свідчать про те, що вказана заява позивача від 04.12.2012 адресована загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБО МЖК" про вихід з Товариства та виплату вартості частки майна, та згідно супровідної заяви від 04.12.2002 адресована голові Товариства Крячко О.В. (а.с. 46, том 1).

Пленумом Верховного Суду України в п. 29 Постанови № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Правова позиція щодо необхідності подання товариству нотаріально посвідченої заяви учасника товариства про його вихід із товариства з обмеженою відповідальністю висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.03.2011, що прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних відносинах, і відповідно до ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

В матеріалах справи відсутні докази подання ОСОБА_1 або його представником до ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 04.12.2002 про вихід його з Товариства.

Одночасно суд зазначає, що у зазначеній заяві від 04.12.2002 та супровідній заяві відсутня відмітка повноважної особи Товариства про особисте одержання такої заяви.

Позивачем в судових засіданнях неодноразово було наголошено, що оригінал заяви про вихід з ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" уповноваженій особі Товариства або поштою не передавався. Також позивач вказав про неможливість надання суду оригіналу заяви від 04.12.2002 про вихід з ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", посилаючись на його відсутність.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 нотаріально посвідчена заява від 04.12.2002 про вихід з ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" до Товариства не подавалася.

Оскільки моментом виходу учасника з Товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі Товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку, а вихід зі складу учасників Товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів Товариства, про що зазначено Пленумом Верховного Суду України в п. 29 Постанови № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", ОСОБА_1 не було реалізовано надане йому право на вихід зі складу учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК".

Отже, факту одержання такої заяви повноважною особою відповідача позивачем особисто або вручення заяви цим особам органами зв'язку суду не доведено.

Також матеріалами справи не підтверджений зазначений в позовній заяві позивачем факт подання ним, відповідно до п. 3.6 Статуту ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" в редакції від 18.08.1997, протягом місяця з дати подання нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників Товариства заяви про її відкликання.

Факт подання та отримання повноважним представником відповідача (товариства) такої заяви заперечується відповідачем і докази отримання заяви товариством в матеріалах справи відсутні.

Позивач у судових засіданнях неодноразово усно заявляв, що зі складу ТОВ "ВБО МЖК" не виходив та відповідної заяви не подавав. Натомість, позивач в позовній заяві вважає датою свого виходу з товариства 23.07.2011, тобто день, коли відповідач належним чином провів загальні збори його учасників та прийняв рішення про виплату ОСОБА_1 вартості частини майна товариства у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" 05.01.2004 були проведені загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом №1 від 05.01.2004, на яких, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про вихід зі складу учасників товариства, було прийняте рішення про здійснення ОСОБА_1 виплати вартості майна товариством пропорційно його частці в статутному капіталі в порядку та строки, передбачені статутом та Законом України "Про господарські товариства".

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Луганської області від 25.06.2007 у справі №13/360пн задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" та визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" від 05.01.2004 у зв'язку з відсутністю кворуму на цих загальних зборах. Вказане рішення набрало законної сили.

На підставі зазначеного рішення господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради із заявою про скасування змін до Статуту ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" від 08.01.2004, які були внесені на підставі рішень загальних зборів учасників товариства від 05.01.2004.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2008 позовні вимоги ОСОБА_1 за вказаним адміністративним позовом задоволені в повному обсязі, а саме: визнані недійсними зміни до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", які були зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, реєстраційний номер 3986 від 08.01.2004, а саме - нову редакцію Статуту товариства; зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування змін до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", які зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, реєстраційний номер 3986 від 08.01.2004р.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 (справа №2а-446/08) дана постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2008 була скасована, а провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 - закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2010 у справі №К-11570/09 ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2009 була скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду Ленінським районним судом м. Луганська була прийнята постанова від 17.10.2008 у справі №2а-446/08/1213, залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради.

На виконання постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2008, державним реєстратором Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради було внесено до Єдиного державного реєстру в листопаді 2010 року запис щодо скасування змін до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", які були зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, реєстраційний номер 3986 від 08.01.2004 (а.с. 143-149, том 2).

В постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2013 про направлення справи №913/1878/13 на навий розгляд вказано, що судом не досліджено витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на предмет виходу позивача станом на момент подання позову у переліку засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю та не з'ясовано, чи виконало Товариство вимоги ст. 56 Закону України "Про господарські товариства" щодо державної реєстрації рішення про зменшення статутного фонду Товариства та публікації цих відомостей, а відтак, судами не встановлено, коли рішення про зменшення статутного фонду Товариства набрало чинності, не встановлено обставин затвердження звіту товариством за 2002 рік та обставин, які свідчили про вирішення товариством питання про виплату частки позивачу згідно його заяви за 2002 рік у строки, визначені законом та статутними документами товариства, не досліджені обставини правомірності використання у 2011 року звіту за 2002 рік.

Як було вказано вище, відповідно до приписів ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вимог вказаної статті а також приписів постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2013 у справі №913/1878/13 , з метою з'ясування обставини поновлення учасника у товаристві та виходу учасника з Товариства у встановленому порядку, для встановлення змін до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", ухвалою суду від 11.03.2014 було зобов'язано Реєстраційну службу Луганського міського управління юстиції надати суду матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", код ЄДРПОУ 13382405, м. Луганськ, вул. Оборонна, 1 за період з грудня 2002 року по серпень 2011 року.

З Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції надійшов супровідний лист №1914/06.8-21 від 19.03.2014, в якому зазначено, що на вимогу ухвали суду від 11.03.2014 надаються копії матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" за період з грудня 2002 року по серпень 2011 року. Однак, фактично державним реєстратором надано суду копії матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" за період з грудня 2002 року по січень 2004 року (а.с. 167- 250, том 2, а.с. 1 - 66, том 3); матеріалів реєстраційної справи зазначеного підприємства за період з січня 2004 року по серпень 2011 року суду не надано.

Відповідач також не надав суду будь-яких документальних підтверджень для з'ясування вищезазначених обставин у даній справі.

Таким чином, суд позбавлений можливості дослідити та з'ясувати обставини поновлення учасника ОСОБА_1 у ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" та виходу його з Товариства у встановленому порядку, а також встановлення змін до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", виконання Товариство вимоги ст. 56 Закону України "Про господарські товариства" щодо державної реєстрації рішення про зменшення статутного фонду Товариства та публікації цих відомостей, встановлення обставин затвердження звіту товариством за 2002 рік та обставин, які свідчать про вирішення Товариством питання про виплату частки позивачу згідно його заяви за 2002 рік у строки, визначені законом та статутними документами Товариства, та обставин правомірності використання у 2011 року звіту за 2002 рік.

Судовою колегією було досліджено наявні у справі витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.07.2013, 05.07.2013 (а.с. 10-45, том 1), 16.07.2013 (а.с. 125 - 128, том 1), 09.07.2013 (а.с. 115-118, том 2), 16.01.2014 (а.с. 86-89, том 2), 21.09.2010 (а.с. 143 - 149, том 2) та встановлено, що позивач зазначений у переліку засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" лише у витязі станом на 21.09.2010.

Відповідачем на вимогу суду не надано правових підстав, з яких позивача було виключено з переліку засновників (учасників) юридичної особи - ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" та у подальшому поновлено його у складі учасників зазначеного Товариства.

Отже, матеріалами справи не підтверджено факт подання позивачем відповідачу в установленому законом порядку заяви від 04.12.2002 про вихід зі складу учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК".

Також матеріали справи свідчать про те, що до 23.07.2011 рішення про виключення зі складу учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" загальними зборами товариства відповідача не приймалось. З протоколу загальних зборів №1 ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" від 24.07.2010 вбачається, що питання про вихід (виключення) позивача на цих зборах не розглядалось.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

В п. 3.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14, викладена правова позиція щодо дати, з якої учасник вважається таким, що вийшов з товариства. Але щодо дати, станом на яку обчислюються суми, належні до виплати Законом України "Про господарські товариства" передбачено наступне при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником за яви про вихід з товариства.

Отже, незалежно від того, чи приймалось будь-яке рішення відповідачем щодо змін до складу засновників, змін до Статуту, позивач має право вимагати виплати належних йому сум станом на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства. Позивачем до суду не надано доказів звернення до відповідача в установленому законом порядку із заявою від 04.12.2002 про вихід зі складу учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК".

Таким чином суд, вважає недоведеним факт подання позивачем відповідачу в установленому законом порядку заяви від 04.12.2002 про вихід зі складу учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК".

Оскільки при розгляді даної справи на дату її розгляду судом не встановлено факту виходу позивача зі складу учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" в установленому законом порядку, а відповідно до присів вказаних вище норм, право на одержання учасником, який виявив бажання вийти з Товариства, вартості частини майна Товариства пропорційної його частці у статутному (складеному) капіталі та частини прибутку, одержаного Товариством у відповідному році до виходу учасника, пов'язується саме з встановленням факту подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі Товариства, питання наявності чи відсутності у Товариства чистих активів на момент виходу (виключення) учасника з Товариства та встановлення вартості майна Товариства згідно із затвердженим звітом за підсумками роботи за рік, в якому позивач вийшов або був виключений з товариства, судом не з'ясовується.

Таким чином, судова колегія вважає вимоги за даним позовом необґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У судовому засіданні 24.04.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

в и р і ш и л а :

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено та підписано - 29.04.2014.

Суддя Г.М. Старкова

Суддя Т.А. Василенко

Суддя Б.В. Яресько