Рішення

від 23.04.2014 по справі 916/873/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р.Справа № 916/873/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Грін Фрост" до товариства з обмеженою відповідальністю „Горяц-Т" про стягнення 1 770,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Грін Фрост" (далі по тексту - ТОВ „Грін Фрост") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Горяц-Т" (далі по тексту - ТОВ „Горяц-Т") про стягнення заборгованості в сумі 1 770,00 грн., обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості товару, придбаного згідно із умовами укладеного між сторонами по справі у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого посвідчується видатковою накладною № 8/045 від 31.08.2011р. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

07.04.2014р. до суду надійшло клопотання ТОВ „Грін Фрост" про покладення на відповідача витрат на відрядження свого представника для участі в судовому засіданні по даній справі 02.04.2014р., явка до якого була визнана судом обов'язковою, в сумі 1 150,98 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в засіданнях суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте ТОВ „Горяц-Т" не скористалось наданим законом правом на участь свого представника в судовому процесі. Оскільки відповідачем не було подано відзив на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

На підставі видаткової накладної № 8/045 від 31.08.2011р. позивачем було передано на користь ТОВ „Горяц-Т" товар на загальну суму 1 770,00 грн. Про прийняття даного товару відповідачем свідчать підпис його представника, повноваження якого на прийняття товарно-матеріальних цінностей посвідчувались довіреністю № ААГ № 636507 від 30.08.2011р., та скріплення вказаних видаткових накладних печаткою ТОВ „Горяц-Т".

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" наголошено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу товару, вчинення якого посвідчується видатковими накладними № 2712 від 10.05.2011р., № 4098 від 17.06.2011р., № 4102 від 17.06.2011р., № 4522 від 01.07.2011р., № 4715 від 07.07.2011р., № 4960 від 14.07.2011р. як первинними бухгалтерськими документами, в яких відображено зміст відповідних господарських операцій.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивачем прийняті на себе зобов'язання щодо передачі товару відповідачу були виконані належним чином, що, як вже зазначалося по тексту рішення вище, підтверджується видатковою накладною № 8/045 від 31.08.2011р., за якою ТОВ „Горяц-Т" було прийнято від ТОВ „Грін Фрост" визначений у даному документі товар вартістю 1 770,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, положеннями ст.ст. 251, 252 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При вирішенні питання щодо строків оплати товару у правовідносинах купівлі - продажу слід обов'язково застосовувати приписи ст. 692 ЦК України та мати на увазі той факт, що вказаною законодавчої нормою закріплено спеціальне для даних відносин правило щодо визначення порядку перебігу строку виконання грошового зобов'язання покупця з оплати вартості придбаної продукції, яке виникло на підставі відповідного договору купівлі-продажу. Так, строк виконання зобов'язання з оплати вартості придбаного товару починається для покупця з моменту прийняття ним товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо інший строк оплати вартості товару не визначено угодою сторін або актами цивільного законодавства. У випадку, якщо угодою сторін не визначено строку виконання покупцем вказаного грошового зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 530 названого Кодексу, якою врегульовано порядок виконання зобов'язань, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що знайшло своє відображення у постанові від 28.02.2012р. № 5002-8/481-2011.

Так, при укладенні у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, факт вчинення якого підтверджується наявними у матеріалах справи накладними сторонами по справі не було визначено строку виконання ТОВ „Горяц-Т" грошового зобов'язання з оплати проданого позивачем товару , оскільки документи, якими посвідчувалось вчинення названої угоди, не містять застережень про зворотне. У зв'язку з викладеним, керуючись приписами ст. 692 ЦК України, порядок застосування якої відображено по тексту рішення вище, суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити вартість товару в сумі 1 770,00 грн., придбаного за видатковою накладною № 8/045 від 31.08.2011р., з моменту прийняття переліченої у даному документі продукції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем прийняті на себе грошові зобов'язання з оплати вартості придбаного у позивача протягом спірного періоду товару в порушення вимог ст. 692 ЦК України є невиконаними, в результаті чого на момент вирішення спору у ТОВ „Горяц-Т" наявна заборгованість перед ТОВ „Грін Фрост" в сумі 1 770,00 грн.

За таких обставин, враховуючи нездійснення з боку відповідача у повному обсязі оплати вартості придбаного за видатковою накладною № 8/045 від 31.08.2011р. товару після його прийняття, керуючись положеннями ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ТОВ „Грін Фрост" про стягнення з відповідача заборгованості за проданий товар в сумі 1 770,00 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, факт існування заборгованості ТОВ „Горяц-Т" перед ТОВ „Грін Фрост" за придбаний на підставі видаткової накладної № 8/045 від 31.08.2011р. товар в сумі 1 770,00 грн. витікає з положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем під час розгляду даної справи надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Горяц-Т" на користь ТОВ „Грін Фрост" суми основного боргу в розмірі 1 770,00 грн. відповідно до ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 (з наступними змінами та доповненнями) наголошено наступне. Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Таким чином, до складу судових витрат по даній справі, перш за все, відносяться витрати зі сплати судового збору, понесені ТОВ „Грін Фрост" при пред'явленні даного позову.

Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на відрядження представника ТОВ „Грін Фрост" до міста Одеси для участі в судовому засіданні, яке відбулось 02.04.2014р. та явка до якого була визнана судом обов'язковою, в загальній сумі 1 150,98 грн., які складаються із витрат на придбання залізничних квитків в сумі 368,08 грн., витрат на бронювання проїзних квитків в сумі 52,10 грн. та добові витрати представника за 3 доби відрядження в загальній сумі 730,80 грн.

За переконанням суду, до складу судових витрат по справі першочергово слід віднести транспортні витрати представника ТОВ „Грін Фрост" в сумі 368,08 грн., факт понесення яких підтверджений копіями залізничних квитків. В той же час, факт понесення витрат на бронювання проїзних квитків в сумі 52,10 грн., так само як і факт необхідності понесення цих витрат, позивачем належним чином аргументовано не було, у зв'язку з чим, вказана сума не підлягає включенню до складу судових витрат по даній справі.

Що стосується включення до складу судових витрат по даній справі добових витрат представника ТОВ „Грін Фрост" в загальній сумі 730,80 грн., суд зазначає наступне.

У п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що добові витрати представника ТОВ „Грін Фрост" для участі в одному судовому засіданні по даній справі в загальній сумі 730,80 грн. є явно неспіврозмірними із ціною даного позову в розмірі 1 770 грн. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне зменшити суму добових на відрядження представника позивача, яка підлягає включенню до складу судових витрат по даній справі, в три рази до суми 243,60 грн.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Таким чином, судові витрати, які складаються з: понесених позивачем витрат зі сплати судового збору за пред'явлення даного позову в сумі 1 827,00 грн., транспортних витрат ТОВ „Грін Фрост" на відрядження свого представника для участі в судовому засіданні в сумі 368,08 грн. та добових витрат вказаного представника у відрядженні в сумі 243,60 грн. відповідно до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на ТОВ „Горяц-Т" у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 615 617, 625, 629, 640, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Горяц-Т" /65005, м. Одеса, вул. Балківська, 124/1, код ЄДРПОУ 34443264, р/р 26002042304101 в філії „Одеське РУ" ВАТ „Банк „Фінанси та кредит", МФО 328823/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Грін Фрост" /04080, м. Київ, вул. Межи гірська, 83, код ЄДРПОУ 37391785, р/р 26002015164101 в філії „Центральне РУ" АТ „Банк Фінанси та Кредит", МФО 300937/ суму основного боргу в розмірі 1 770 грн. 00 коп. /одна тисяча сімсот сімдесят грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./, витрати на відрядження представника в сумі 611 грн. 68 коп. /шістсот одинадцять грн. 68 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 28.04.2014р.

Суддя С.П. Желєзна