Постанова

від 29.04.2014 по справі 916/3355/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р.Справа № 916/3355/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Пироговського В.Т.

суддів Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.,

секретар судового засідання Бондар М.Ю.

за участю представників сторін:

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Клименко Б.В.

від ТОВ "Ідея"-ЛТД не з'явився

розглянув апеляційні скарги

Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області

від 17.02.2014р.

по справі № 916/3355/13

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея"-ЛТД

про стягнення 13 352, 94 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2014р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.04.2014р. апеляційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. у справі № 916/3355/13.

За правилами ст. 77 ГПК України в засіданні 02.04.2014р. розгляд справи в апеляційному порядку відкладено на 29.04.2014р.

Сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення та реєстром вихідної кореспонденції Одеського апеляційного Господарського суду за 03.04.2014р.

Відповідно до приписів ст.85 ГПК України в засіданні суду 29.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея"-ЛТД про стягнення 13352,94грн., з яких 821,36грн. - борг з орендної плати та 12531,58грн. неустойка за не повернення орендованого майна, розрахована на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. зі справи № 916/3355/13 (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено частково, стягнуто з товариства 821,36грн. основного боргу з орендної плати та 9 726,66грн. неустойки, в іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення вмотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог, їх відповідністю нормам чинного законодавства, зокрема, вимогам ст. 785 ЦК України, а також їх підтвердженням наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, судом зменшено суму стягнення з відповідача за рахунок виключення податку на додану вартість з розрахунку неустойки, оскільки передбачена ч.2 ст. 785 ЦК України неустойка за своєю правовою природою є штрафною санкцією і відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування. Крім того судом відмовлено в частині стягнення неустойки у сумі 716,2грн., оскільки за висновком суду Департаментом невірно визначено строк самовільного користування майном ТОВ "Ідея"-ЛТД.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині відмови у стягненні 2 804,92грн., просить рішення від 17.02.2014р. з даної справи скасувати у вказаній частині, позов задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що податок на додану вартість при обчисленні розміру неустойки на підставі ст. 785 ЦК України підлягає включенню до розрахунку. Крім того, на думку департаменту строк самовільного користування майном слід рахувати з дати прийняття рішення про розірвання договору оренди до дня фактичного виселення.

У судовому засіданні представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів встановила:

Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ідея"-ЛТД (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.1995р. № 62/2, згідно із умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 77,40 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 50.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.09.2011р. зі справи 28/17-2699-2011, яке підписано 12.09.2011р., вказаний договір оренди нежитлового приміщення розірвано, виселено ТОВ „Ідея"-ЛТД" з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 74,40кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 20; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідея"-ЛТД" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 1189,46грн., пеню в сумі 18,83грн. (а.с.14-15)

В подальшому відповідне рішення оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду, проте постановою від 05.07.2012 року залишено без змін (а.с.16-17).

Вказана постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2012року зі справи №28/17-2699-2011 (а.с.18-19).

Слід зазначити, що Рішення господарського суду Одеської області від 08.09.2011р. зі справи 28/17-2699-2011 оскаржено з пропущенням строку встановленого Господарським процесуальним кодексом України строк, а відтак відповідно до ст.85 ГПК України набрало законної сили 22.09.2011р.

Рішенням суду першої інстанції у справі № 28/17-2699-2011 встановлено, що орендну плату стягнуто з товариства станом на 01.07.2011р. При цьому, за орендоване приміщення орендар зобов'язувався сплачувати відповідно до додаткового погодження від 01.01.2007р. орендну плату за місяць в розмірі 1323,30грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, ТОВ „Ідея"-ЛТД" користувалось приміщенням та на підставі договору оренди мало сплачувати орендну плату за період з 01.07.2011р. по день набрання рішення суду законної сили, тобто до 22.09.2011р., а відтак вимоги департаменту про стягнення з відповідача залишку заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2011р. по 22.09.2011р. в розмірі 821,36грн. є правомірними, про що обгрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Згідно із п. 2 резолютивної частини наявної в матеріалах справи постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2013р. по виконанню наказу виданого на підставі рішення у справі № 28/17-2699-2011, виконавцем надано 15 денний термін товариству для добровільного виконання рішення.

Відповідно до акту державного виконавця Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 20.06.13. (а.с.20) відповідачем звільнено орендоване приміщення в добровільному порядку та передано представнику Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Враховуючи, пропуск 15-денного терміну наданого державним виконавцем для добровільного виконання наказу, оформлення акту державного виконавця, свідчить про звільнення приміщення тільки 20.06.2013р., у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про неправомірність та необґрунтованість нарахування неустойки за період з 08.05.2013р. до 22.06.2013р. таким, що не відповідає наявним в матеріалах справи доказам та фактичним обставинам справи.

В той же час колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач при визначенні розміру неустойки безпідставно включив до її складу податок на додану вартість, оскільки штрафні санкції не є об'єктом оподаткування, в зв'язку із наступним.

За приписами ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із п. 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; Рішенням Конституційного Суду України від 03.07.2012 N 14-рп/2012 зі справи N 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди). Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Таким чином неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення та не підпадає під дію нормативно-правових актів, що регулюють штрафні санкції.

При цьому, згідно із укладеним сторонами договором оренди нежитлового приміщення до складу орендної плати входить податок на додану вартість.

З урахуванням викладених обставин справи, норм чинного законодавства та роз'яснень з приводу його застосування, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, вважає, що судом першої інстанції неправомірно відхилено вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про задоволення позову в повному обсязі та відповідно стягнення з відповідача неустойки із урахуванням ПДВ, оскільки нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України на підставі якої заявлено позов передбачено майнову відповідальність у вигляді неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, тобто у подвійному розмірі орендної плати до складу якої входить податок на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. у справі № 916/3355/13, прийняте із частково не правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права та з не повним дослідженням всіх обставин справи, у зв'язку із чим вказане рішення слід скасувати частково, позов задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 77,85,99,101-105 ГПК України, суд

Постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. зі справи № 916/3355/13 в частині відмови у позові про стягнення 2804,92грн. скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити. В решті рішення залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 30.04.2014р.

Головуючий суддяВ.Т. Пироговський Судді Л.В. Лавриненко І.Г. Філінюк