Рішення

від 29.04.2014 по справі 921/278/14-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2014 р.Справа № 921/278/14-г/17 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - Державного агенства резерву України, м. Київ, в особі Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", м. Тернопіль

до відповідача Гримайлівської комунальної дільничної лікарні, смт. Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 8 577,62 грн.

за участю представників:

позивача: Панченко А.В. уповноважений, довіреність №3 від 08.01.14р.;

Ткач О.Є., уповноважена, довіреність № 2 від 01.01.14р.;

відповідача: не з'явився.

прокурор: Невлад А.В. прокурор, наказ №786к від 27.09.2013р.;

Представникам позивача та прокурору роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81 1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81 1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторін.

Заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в інтересах держави - Державного агенства резерву України, м.Київ в особі Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", м.Тернопіль, звернувся 24.03.14 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Гримайлівської комунальної дільничної лікарні, смт.Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області про cтягнення заборгованості в сумі 8 577,62 грн. Водночас, прокурор просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Позов обґрунтовується копією вимоги про сплату №39/б від 12.02.2014р.; копією розрахунку заборгованості за період з 01.01.1996р. по 11.01.2002р.; копією акту звірки станом на 01.01.2004р.; копіями накладних №2 від 11.01.2002р., №29 від 23.11.2001р., №19 від 11.04.2001р., №47 від 14.09.2000р., №7 від 10.02.2000р., №1 від 26.01.2000р., №72 від 04.11.1999р., №61 від 20.09.1999р., №54 від 27.07.1999р., №10 від 26.03.1999р., №1 від 04.01.1999р., №20 від 11.11.1998р., №19 від 25.08.1998р., №15 від 21.07.1998р., №16 від 21.07.1998р., №11 від 03.07.1998р., №9 від 04.06.1998р., №4 від 11.02.1998р., №1 від 30.01.1998р., №49 від 15.01.1998р., №40 від 05.11.1997р., №18 від 03.06.1997р., №7 від 27.03.1997р., №6 від 20.02.1997р., №5 від 12.02.1997р., №48 від 18.11.1996р., №б/н від 18.11.1996р., копіями довіреностей №167749 від 11.02.2002р., №167723 від 11.04.2001р., №167703 від 14.09.2000р., №276392 від 10.02.2000р., №276374 від 03.11.1999р., №276364 від 20.09.1999р., №315878 від 27.07.1999р., №315858 від 18.02.1999р., №270495 від 31.12.1998р., №270482 від 11.11.1998р., №267728 від 21.07.1998р., №327946 від 03.07.1998р., №327939 від 04.06.1998р., №327917 від 11.02.1998р., №327915 від 30.01.1998р., №327911 від 15.01.1998р., №327889 від 05.11.1997р., №326688 від 03.06.1997р., №516387 від 12.02.1997р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2014р. призначено судове засідання по розгляду справи на 08.04.2014р. Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України, на 29.04.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача та через неподання сторонами усіх необхідних для розгляду справи документів.

Позивач та прокурор в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та подали витребувані судом документи.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи без його участі не заявив, а витребуваних судом документів - не подав.

Разом з тим, під час судового розгляду справи, а саме: 03.04.2014р. на адресу господарського суду від Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в смт. Гримайлів Гусятинського району, надійшла заява №80 від 01.04.2014р., згідно якої зазначено про помилкове отримання амбулаторією позовних матеріалів та ухвали господарського суду про порушення провадження у даній справі, котрі адресовані Гримайлівській комунальній дільничній лікарні. Водночас, повідомлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, лікарня перебуває в процесі припинення з 15.06.2011 року . Амбулаторія не є правонаступником прав та обов'язків Гримайлівської комунальної дільничної лікарні та не є структурним підрозділом лікарні.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №364726 від 31.03.2014р. відповідач - Гримайлівська комунальна дільнична лікарня зареєстрована за адресою, вказаною прокурором у позовній заяві та за якою судом надсилалися процесуальні документи, а саме: смт. Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області, вул. Шептицького, 30. Відомості про ліквідацію даної юридичної особи в Єдиному реєстрі відсутні.

У зв'язку з наведеним, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №364726 від 31.03.2014р., та у позовній заяві, тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, справа розглядається за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, думку прокурора, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

У відповідності до положень розділу II статуту Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" (надалі - База спецмедпостачання) основною метою діяльності і завданнями Установи є робота з мобілізаційним резервом, зокрема, забезпечення поповнень, зберігань, освіжень, заміни та поновлень матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, здійснення їх відпуску, відповідно до встановлених вимог, зберігання такого майна тощо.

Як стверджує прокурор і це не заперечено позивачем у справі, Комунальною установою Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" на підставі листа Міністерства охорони здоров'я України №266 від 14.08.98р. на виконання наказу Управління охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації №2 від 26.11.98р., по накладних №2 від 11.01.2002р., №29 від 23.11.2001р., №19 від 11.04.2001р., №47 від 14.09.2000р., №7 від 10.02.2000р., №1 від 26.01.2000р., №72 від 04.11.1999р., №61 від 20.09.1999р., №54 від 27.07.1999р., №10 від 26.03.1999р., №1 від 04.01.1999р., №20 від 11.11.1998р., №19 від 25.08.1998р., №15 від 21.07.1998р., №16 від 21.07.1998р., №11 від 03.07.1998р., №9 від 04.06.1998р., №4 від 11.02.1998р., №1 від 30.01.1998р., №49 від 15.01.1998р., №40 від 05.11.1997р., №18 від 03.06.1997р., №7 від 27.03.1997р., №6 від 20.02.1997р., №5 від 12.02.1997р., від 18.11.1996р., №47 від 15.11.1996р., №42/г від 22.10.1996р. передано з мобілізаційного резерву, а відповідачем у справі - Гримайлівською комунальною дільничною лікарнею, смт. Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області, через своїх представників, які діяли на підставі довіреностей на отримання ТМЦ №167749 від 11.02.2002р., №167723 від 11.04.2001р., №167703 від 14.09.2000р., №276392 від 10.02.2000р., №276374 від 03.11.1999р., №276364 від 20.09.1999р., №315878 від 27.07.1999р., №315858 від 18.02.1999р., №270495 від 31.12.1998р., №270482 від 11.11.1998р., №267728 від 21.07.1998р., №327946 від 03.07.1998р., №327939 від 04.06.1998р., №327917 від 11.02.1998р., №327915 від 30.01.1998р., №327911 від 15.01.1998р., №327889 від 05.11.1997р., №326688 від 03.06.1997р., №516387 від 12.02.1997р., №326671 від 17.03.1997р., №270452 від 25.08.1998р., №276387 від 26.01.2000р., №167741 від 30.11.2001р., №167749 від 11.02.2002р. прийнято у власність товар - медикаменти, загальною вартістю 8444,30 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами представників відповідача в графі накладних про отримання, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.04 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 4 Розділу IX "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" Господарського кодексу України, котрий набрав чинності з 1 січня 2004 р., встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Беручи до уваги, що правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України та ГК України і продовжують діяти після набрання ними чинності (з 01.01.04р.) в частині оплати вартості отриманих медикаментів, тому до зазначених правовідносин застосовуються норми ЦК України з урахуванням особливостей норм ГК України.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, за даних обставин суд вважає, що між сторонами по справі виникло господарське зобов'язання, в силу якого за ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Прокурор стверджує, що Гримайлівською комунальною дільничною лікарнею порушено господарське зобов'язання в частині проведення оплати вартості отриманих від позивача медикаментів, внаслідок чого станом на 18.03.2014р. (дата оформлення позовної заяви) борг відповідача не погашено і складає 8577,62 грн.

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997р. №51/97-ВР, державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України, а згідно ч. 4 цієї статті відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

При цьому, як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, позивач на виконання листа Міністерства охорони здоров'я України №266 від 14.08.1998р., наказу Управління охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації №2 від 26.11.1998р. відпустив відповідачу у справі на підставі усної домовленості без попередньої оплати медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільнені після освіження з розривом у часі на загальну суму 8444,30 грн. , про що свідчать копії накладних №2 від 11.01.2002р., №29 від 23.11.2001р., №19 від 11.04.2001р., №47 від 14.09.2000р., №7 від 10.02.2000р., №1 від 26.01.2000р., №72 від 04.11.1999р., №61 від 20.09.1999р., №54 від 27.07.1999р., №10 від 26.03.1999р., №1 від 04.01.1999р., №20 від 11.11.1998р., №19 від 25.08.1998р., №15 від 21.07.1998р., №16 від 21.07.1998р., №11 від 03.07.1998р., №9 від 04.06.1998р., №4 від 11.02.1998р., №1 від 30.01.1998р., №49 від 15.01.1998р., №40 від 05.11.1997р., №18 від 03.06.1997р., №7 від 27.03.1997р., №6 від 20.02.1997р., №5 від 12.02.1997р., довіреності на отримання ТМЦ №167749 від 11.02.2002р., №167723 від 11.04.2001р., №167703 від 14.09.2000р., №276392 від 10.02.2000р., №276374 від 03.11.1999р., №276364 від 20.09.1999р., №315878 від 27.07.1999р., №315858 від 18.02.1999р., №270495 від 31.12.1998р., №270482 від 11.11.1998р., №267728 від 21.07.1998р., №327946 від 03.07.1998р., №327939 від 04.06.1998р., №327917 від 11.02.1998р., №327915 від 30.01.1998р., №327911 від 15.01.1998р., №327889 від 05.11.1997р., №326688 від 03.06.1997р., №516387 від 12.02.1997р., №326671 від 17.03.1997р., №270452 від 25.08.1998р., №276387 від 26.01.2000р., №167741 від 30.11.2001р., №167749 від 11.02.2002р. та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Щодо тверджень прокурора про отримання відповідачем медикаментів на суму 133,32 грн., в тому числі на підставі накладних №42/г від 22.10.1996р. (на суму 10,50 грн.), №47 від 15.11.1996р. (на суму 40,10 грн.), від 18.11.1996р. (на суму 12,72 грн.) та згідно довіреностей на отримання ТМЦ за такими накладними, а також щодо наявності боргу в сумі 70,00 грн., що виник станом на 01.01.1996р., то матеріали справи належних доказів їх отримання (відпуску) не містять, прокурором та/або позивачем додатково доказів не подано, а судом не здобуто, відтак, позовні вимоги в цій частині суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими документально.

Суд не бере до уваги на підтвердження факт поставки відповідачу товару в заявленій до стягнення сумі акт звірки розрахунків № 1Б/Б від 27.01.2004р. (на суму 8577,62 грн.), оскільки даний акт не є документом, що підтверджує здійснення господарської операції з поставки товару відповідачу, а є лише є документом бухгалтерської звірки між бухгалтеріями суб'єктів господарювання та не має належної доказової сили в розумінні ст.ст. 34, 36 ГПК України.

Враховуючи, що між сторонами не було встановлено строку виконання зобов'язання по оплаті товару, тому слід керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Надіслана на адресу відповідача претензія №39/б від 12.02.2014р. з вимогою погасити борг, залишена Гримайлівською комунальною дільничною лікарнею без відповіді та задоволення.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на день прийняття судом рішення відповідач не погасив заборгованість в розмірі 8577,62 грн.

Крім того, враховуючи, що поставка медикаментів відбулася в період з 1996-2002рр., то суд звертає увагу на таке.

Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися, про порушення свого права.

Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання.

Станом на 01.01.2004р. (дату набрання чинності ЦК України) позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в загальній сумі 8577,62 грн. в порядку ст. 165 ЦК УРСР, а тому період до 01.01.2004 р. не може вважатися таким, протягом якого відбувався перебіг строку позовної давності, відтак, до спірних правовідносин необхідно застосувати положення Цивільного кодексу України, в силу вимог ст. 268 якого позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Згідно положень Статуту позивача, Комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" підпорядкована, підзвітна і підконтрольна Тернопільській обласній раді. Разом з тим, управління державним резервом матеріальних цінностей, робота з яким в силу приписів розділу ІІ Статуту установи є основною метою діяльності Бази, у відповідності до вимог Закону України "Про державний матеріальний резерв", належить до компетенції центральних та місцевих органів виконавчої влади, тому на правовідносини, що склалися між сторонами в силу вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється.

З огляду на наведене, доводи прокурора про порушення майнових прав позивача є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку на суму 8444,30 грн. , а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача даної суми заборгованості за отримані з мобілізаційного резерву медикаменти.

Розглянувши клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в розмірі ціни позову, суд прийшов до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачені статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1 даної постанови у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону та доводів прокурора, що полягають у наявності загрози несплати заборгованості відповідачем, суд, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження таких доводів, вважає, що наведені прокурором обставини жодним чином не можуть свідчити про те, що в подальшому виконати судове рішення у даній справі буде неможливо без застосування відповідних заходів, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти відповідача, слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України..

У судовому засіданні 29.04.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України "Про державний матеріальний резерв", ст.ст. 76, 165 ЦК УРСР, ст.ст. 11, 15, 16, 268, 509, 525-526, 530, 655, 691, 692, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4 2 -4 7 , 22, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Гримайлівської комунальної дільничної лікарні, смт. Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області, вул. Полуботка, 14, ідент. код 02000607,

- 8444,30 грн. заборгованості за передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву на користь Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18/305, ідент. код 00182113;

- 1798,60 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України, котрі перерахувати на р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, одержувач УДКСУ м. Тернопіль, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. В задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову, - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "30" квітня 2013 року.

Суддя Н.О. Андрусик