Рішення
від 07.04.2014 по справі 905/1404/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.2014 Справа № 905/1404/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д. , при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Україна», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон», смт. Олександрівка Донецька область

про стягнення 85 190, 39 грн .

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Рябуха О.В. - за довіреністю №180314/1 від 18.03.2014р.

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Україна», м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон», смт. Олександрівка суми основного боргу у розмірі 79 631,65 грн., пені у розмірі 1315,01грн. та 50% річних за користування грошовими коштами 4 191, 78 грн., 3% річних відсотків за прострочення оплати за товар у розмірі 51, 95 грн. (Усього 85 190, 39 грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2210ЕЛ001 (на придбання лакофарбової продукції) від 22.10.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію додаткової угоди №1 від 30.03.2013р., копію акту звірки розрахунків від 20.02.2014р., копію претензії №043 від 31.01.2014р., копії видаткових накладних №2910ГЛ0001 від 29.10.2012р., №0511ГЛ0006 від 05.11.2012р., №0711ГЛ0003 від 07.11.2012р., №1211ГЛ0006 від 12.11.2012р., №2011ГЛ0005 від 20.12.2012р., №1112ГЛ0004 від 11.12.2012р., №2612ГЛ0003 від 26.12.2012р., №2801ГЛ0008 від 28.01.2012р., №1102ГЛ0001 від 11.02.2013р., №1802ГЛ0009 від 18.02.2013р., №1802ГЛ0014 від 18.02.2013р., №2602ГЛ0001 від 26.02.2013р., №1103ГЛ0009 від 11.03.2013р., №2603ГЛ0002 від 26.03.2013р., №0904ГЛ0015 від 09.04.2013р. №0904ГЛ0019 від 09.04.2013р., №1804ГЛ0003 від 18.04.2013р., №2304ГЛ0014 від 23.04.2013р., №1305ГЛ0014 від 13.05.2013р., №2705ГЛ0003 від 27.05.2013р., №1306ГЛ0006 від 13.06.2013р., №2706ГЛ0001 від 27.06.2013р., №0107ГЛ0009 від 01.07.2013р., №2207ГЛ0004 від 22.07.2013р., №2008ГЛ0007 від 20.08.2013р., №1609ГЛ0003 від 16.09.2013р., №3009ГЛ0017 від 30.09.2013р., №2510ГЛ0001 від 25.10.2013р., №0811ГЛ0002 від 08.11.2013р., №1211ГЛ0010 від 12.11.2013р., №1811ГЛ0008 від 18.11.2013р., №1911ГЛ0007 від 19.11.2013р., №2711ГЛ0001 від 27.11.2013р. та копії рахунків фактури.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.

Обізнаність відповідача про судовий розгляд підтверджується наданою заявою 19.03.2014р. про відкладання розгляду справи на іншу дату та клопотанням від 24.03.2014р. про ознайомлення із матеріалами справи.

Позивач у судому засіданні від 07.04.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсягу.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ :

22 жовтня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент Україна», м. Дніпропетровськ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пілон», смт. Олександрівка Донецька область (Покупець) був укладений договір поставки (лакофарбової продукції) №2210ЕЛ001, згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити на умовах вказаних даним договором.

30.03.2013р. сторони уклали додаткову угоду №1 згідно умов якої, строк дії договору поставки №2210ЕЛ001 від 22.10.2012р. продовжено до 31.12.2013р. (п.11.2 договору) та змінено порядок розрахунків між сторонами (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №2210ЕЛ001 від 22.10.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу.

Номенклатурний перелік, асортимент, кількість та ціна товару по кожній накладній окремо узгоджується сторонами згідно попередніх письмових заявок покупця та виставлених постачальником рахунків-фактури по кожній партії товару окремо. (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 форма оплати по лімітованій сумі оплати партії товару, передбаченої п. 4.2 договору - товарний кредит, що передбачає 100% оплату поставленої партії товару у розмірі суми ліміту не пізніше 31.12.2013р. (в редакції додаткової угоди).

У випадку коли, сума відвантаженого товару перевищила ліміт за товарним кредитом, обумовлений п.4.2 договору, покупець зобов'язаний здійснювати оплату сум партії товару, який перевищує ліміт товарного кредиту на протязі сорока п'яти календарних днів з моменту поставки партії товару.(п 4.3. договору в редакції додаткової угоди).

За прострочення виконання зобов'язання по оплаті лімітованої партії товару, яка передбачена п.п. 4.1 та 4.2 договору, у випадку відсутності залишків товару на складі покупця, покупець сплачує постачальнику 50% річних від суми боргу, за користування грошовими коштами. (п.8.3 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.03.2013р. сторони дійшли згоди, щодо строку дії даного договору та виклали п.11.2 у наступній редакції: Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків до повного їх виконання. Сторони мають право за допомогою додаткової угоди пролонгувати дію договору на визначений строк.

На виконання умов Договору, за вищевказаними видатковими накладними позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 421021,14 грн.

Поставлений товар згідно видаткових накладних з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на оригіналах видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.4.3 договору в редакції додаткової угоди, отриманий товар сплатив частково у сумі 341389,49грн., що підтверджується банківськими виписками.

Судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість за спірними накладними №2910ГЛ0001 від 29.10.2012р., №1911ГЛ0007 від 19.11.2012р. та №2711ГЛ0001 від 27.11.2013р. у сумі 79 631, 65 грн. Вказана сума боргу складається із товарного кредиту у розмірі 60000, 00грн. та іншої суми боргу у розмірі 19631,65 грн.

За порушення умов оплати лімітованої суми та інших зобов'язань договором передбачені різні санкції. Товар за товарним кредитом був відвантажений відповідачу згідно видаткової накладної №2910ГЛ0001 від 29.10.2012р. на суму 67915, 34 грн., яка була сплачена відповідачем частково у розмірі 7915, 34грн.

Відповідно до п. 8.3 договору випливає, що за прострочення оплати відповідач повинен сплатити 50% річних від суми товарного кредиту у разі відсутності на складі відповідача залишків товару, який був відвантажений на суму товарного кредиту у розмірі 60 000,00 грн. згідно видаткової накладної №2910ГЛ0001 від 29.10.2012р.

Згідно з п.2.5 договору покупець щомісяця не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним, зобов'язаний надавати постачальнику звіти про залишки товарів на складі покупця.

Разом з цим, позивач повідомив суду, що фактично за період дії договору звіти про залишки товару на складі, відповідачем не надавались.

Суд ухвалою від 24.03.2014р. зобов'язував відповідача надати документи, які підтверджують залишки товару відповідно до п.п. 4.1, 4.3 та п. 8.3 вищевказаного договору, але як вбачається із матеріалів справи відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду і не надано відповідних доказів.

Пункт 2.6 договору передбачає, що у разі відсутності руху (продажу) залишків товару на складі покупця більше дев'яносто календарних днів, що підтверджується звітами про залишки товару, покупець має право повернути товар постачальнику по закінченню дев'яносто календарних днів з моменту поставки товару.

Як встановлено судом та матеріалами справи відповідач своїм правом на повернення товару за період дії договору не скористався, чим підтвердив відсутність на своєму складі залишків товару, який відвантажений за кредитним договором згідно видаткової накладної №2910ГЛ0001 від 29.10.2012р.

Позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 50% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4191,78 грн., а саме за користування товарним кредитом, що передбачено п.8.3 договору.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи фактичні обставини справи, та не надання відповідачем, доказів, у спростування факту наявності на його складі залишків товару, який був відвантажений згідно видаткової накладної №2910ГЛ0001 від 29.10.2012р. судом встановлено наявність прострочення виконання грошового зобов'язання у частині здійснення платежу за отриманий товар за видатковою накладною №2910ГЛ0001 терміном, 51 день.

Відтак, застосування відповідальності передбаченої п.8.3 Договору, є обґрунтованим та правомірним, тому суд, перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 50% за користування грошовими коштами, дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню у розмірі 4191,78грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару у сумі 19631, 65грн. за накладними №1911ГЛ0007 від 19.11.2013р. та №2711ГЛ0001 від 27.11.2013р., які не відносяться до товарного кредиту, а нараховуються тільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 8.2 договору. Наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних є вірним тому, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 51,95 грн. в повному обсязі.

Відповідно до 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару, передбаченого п. 4.1 та п 4.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від неоплаченої суми, за кожен день прострочки.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 1315,01 грн. за період з 01.01.2014 - 20.02.2014 за видатковою накладною №2910ГЛ0001, з 31.01.2014р. - 20.02.2014р. за видатковою накладною №1911ГЛ0007, з 12.01.2014 - 20.02.2014р. за видатковою накладною №2711ГЛ0001 на загальну суму поставки, яка нарахована відповідно до п. 8.2 договору.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично вірний, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1315, 01грн. підлягають стягненню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Україна», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон», смт. Олександрівка Донецька область про стягнення 85 190, 39 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон» (84000, Донецька область, смт. Олександрівка, вул. Шкільна, б.2, код ЄДРПОУ 32844953, МФО 334969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Україна» (49023, м. Дніпропетровськ, вул. Радистів, 54, оф. 402, код ЄДРПОУ 36573135, МФО 305749) суми основного боргу у розмірі 79 631,65 грн., пені у розмірі 1315,01грн. та 50% річних за користування грошовими коштами у розмірі 4191,78 грн., 3% річних за прострочення оплати за товар у розмірі 51,95 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.04.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна

Дата ухвалення рішення07.04.2014
Оприлюднено06.05.2014

Судовий реєстр по справі —905/1404/14

Рішення від 07.04.2014

Господарське

Господарський суд Донецької області

Л.Д. Подколзіна

Ухвала від 25.06.2014

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Ломовцева Н.В.

Ухвала від 30.05.2014

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Ломовцева Н.В.

Рішення від 07.04.2014

Господарське

Господарський суд Донецької області

Л.Д. Подколзіна

Ухвала від 28.04.2014

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Ломовцева Н.В.

Ухвала від 24.03.2014

Господарське

Господарський суд Донецької області

Л.Д. Подколзіна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні