Рішення

від 08.04.2014 по справі 910/1165/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1165/14 08.04.14

За позовом Приватного підприємства "ІНІ.НЕТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА"

про стягнення 82 970,89 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: Пилипець А.Ю за дов.

Від відповідача: Лучинська В.П. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

18.03.2014р. у судовому засіданні оголошувалась перерва на підставі ст.77 ГПК України.

Пред'явлені вимоги про стягнення 81 629,03 грн. пені та 1 341,86 грн. 3% річних за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати по договору № 01 від 01.04.2010р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору № 01 від 01.04.2010р. відповідачем було сплачено орендну плату за період з вересня 2012р. по грудень 2012 р (15.12.2012р.) 18.04.2013р., тобто із простроченням виконання зобов'язання.

25.02.2014р. через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заявляє про застосування строку позовної давності щодо заявлених вимог, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на ч. 3 ст. 267 ЦК України.

У судовому засіданні 08.04.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору та додаткові пояснення по справі, в яких стверджує про переривання перебігу строку позовної давності з 18.04.2013р., у задоволенні заяви про застування строку позовної давності просить відмовити.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010р. між позивачем - ПП «Іні.Нет» (підприємство за договором) та відповідачем - ТОВ «ТІСА» (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 01, за умовами якого підприємство надало орендарю у строкове платне користування телефонне обладнання, яке належить підприємству і є складовою частиною внутрішньо квартальної мережі телефонної каналізації, прокладеної в середині житлового кварталу, розташованого у 3-А мікрорайоні Оболонського р-ну м.Києва, яка з'єднує випуски групи будинків та (або) будівель за визначеною п.1.1 договору адресою, про що сторонами було підписано Акт прийому-передачі обладнання від 01.04.2010р.

Відповідно до п.3.1 договору, за користування обладнанням орендар сплачує підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі тарифів підприємства, місячний розмір яких визначається в додатку № 2 до даного договору.

Згідно п.3.3 договору, орендна плата сплачується орендарем на підставі даного договору наперед щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до Додатку № 3 до договору, орендна плата за користування обладнанням становить 35 000,00 грн. за один календарний місяць, у тому числі ПДВ 5 833,33 грн.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору здійснив оплату орендної плати за період з вересня 2012р. по грудень 2012р. (до 15.12.2012р. включно) по договору лише 18.04.2013р., у зв'язку з чим позивачем нараховано 81 629,03 грн. пені на підставі п. 4.2 договору та 1 341,86 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати по кожному місяцю, за який мав бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що виходячи з умов п.3.3 договору, відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату авансовим платежем не пізніше 10-го числа місяця, за який здійснюється платіж.

Таким чином, строк оплати відповідачем орендної плати за вересень 2012р. настав 10.09.2012р., за жовтень 2012р. - 10.10.2012р., за листопад 2012р. - 10.11.2012р., за грудень 2012р. - 10.12.2012р., а прострочення виконання обов'язку оплати відповідно з 11.09.2012р., 11.10.2012р., 11.11.2012р., 11.12.2012р.

Відповідно до банківських виписок, копії яких долучені до матеріалів справи, відповідач здійснив оплату орендних платежів за вказаний період - 18.04.2013р., чим прострочив виконання свого зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, за порушення строків оплати орендар сплачує пеню за весь час прострочення оплати у розмірі 0,5 відсотка від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.

З наведеного у позовній заяві розрахунку вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 81 629,03 грн. пені, нарахованої за прострочення оплати орендної плати з вересня 2012р. по грудень 2012р. по кожному місяцю, за який мав бути здійснений платіж, з урахуванням строку позовної давності станом на 03.12.2013р. а саме:

23 625,00 грн. пені за період з 03.12.2012р. по 17.04.2013р. (135 днів прострочення оплати суми 35 000,00 грн. орендної плати за вересень 2012р.);

23 625,00 грн. пені за період з 03.12.2012р. по 17.04.2013р. (135 днів прострочення оплати 35 000,00 грн. орендної плати за жовтень 2012р.);

23 625,00 грн. пені за період з 03.12.2012р. по 17.04.2013р. (135 днів прострочення оплати 35 000,00 грн. орендної плати за листопад 2012р.);

10 754,03 грн. пені за період з 03.12.2012р. по 17.04.2013р. (127 днів прострочення оплати 16 935,48 грн. орендної плати за грудень 2012р.), виходячи з розміру 0,5% за кожен день прострочення, як встановлено п.4.2 договору, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

У даному випадку розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору (п.3.3), а саме: 11.09.2012р. - за вересень 2012р., 11.10.2012р. - за жовтень 2012р., 11.11.2012р. - за листопад 2012р., 11.12.2012р. - за грудень 2012р.

Тому право на нарахування пені у відповідності до положень ч. 6 ст. 232 ГК України у позивача виникло з 11.09.2012р. по 11.03.2013р. - за вересень 2012р., з 11.10.2012р. по 11.04.2013р. - за жовтень 2012р., 11.11.2012р. по 11.05.2013р. - за листопад 2012р., 11.12.2012р. по 11.06.2013р. - за грудень 2012р.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Позивачем помилково заявлені вимоги про стягнення пені з урахуванням строків позовної давності з 03.12.2012р., оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 27.01.2014р. (згідно штемпеля поштового відділення на конверті).

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, строк позовної даності, станом на 27.01.2014р., судом здійснено перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в встановлено, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з простроченням орендної плати за вересень, жовтень, листопад та частину грудня (до 15 грудня 2012 року включно), складає 3440,46 грн., а саме:

- за вересень 2012р.: за період з 27.01.2013р. по 11.03.2013р. (44 дні прострочення) у сумі 632,88 грн.; в частині стягнення пені за період з 03.12.2012р. по 26.01.2013р. належить відмовити за пропуском строку позовної давності, за період з 12.03.2013р. по 17.04.2013р. належить відмовити за безпідставністю нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України;

- за жовтень 2012р.: за період з 27.01.2013р. по 11.04.2013р. (75 днів прострочення) у сумі 1078,77 грн.; в частині стягнення пені за період з 03.12.2012р. по 26.01.2013р. належить відмовити за пропуском строку позовної давності, за період з 12.03.2013р. по 17.04.2013р. належить відмовити за безпідставністю нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України;

- за листопад 2012р.: за період з 27.01.2013р. по 17.04.2013р. (81 день прострочення) у сумі 1165,07 грн.; в частині стягнення пені за період з 03.12.2012р. по 26.01.2013р. належить відмовити за пропуском строку позовної давності.

- за грудень 2012р.: за період з 27.01.2013р. по 17.04.2013р. (81 день прострочення) у сумі 563,74 грн.; в частині стягнення пені за період з 03.12.2012р. по 26.01.2013р. належить відмовити за пропуском строку позовної давності, при цьому судом враховано, що позивачем у розрахунку невірно зазначено настання строку оплати, оскільки строк оплати орендної плати за грудень настав не раніше 10.12.2012р., а прострочення має місце з 11.12.2012р.

Доводи позивача про переривання строку позовної давності та початок перебігу строку позовної давності заново з 18.04.2014р. не приймаються судом до уваги, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1 341,86 грн. 3% річних, які після перевірки розрахунку, задовольняються судом в межах заявленого розміру, з урахуванням вірного періоду прострочення оплати за грудень 2012р. (з 11.12.2012р. по 17.04.2013р.).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 3440,46 грн. пені, 1 341,86 грн. 3% річних. В решті позову належить відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить повернути надмірно сплачену суму судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовом на підставі платіжного доручення № 106 від 04.12.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 6206,64 грн., тобто з урахуванням ціни позову 82 970,89 грн. сплачено на 4379,64 грн. більше встановленої ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», пп. 2.8, 6.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р., сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що судовий збір у розмірі 4379,64 грн., сплачений Приватним підприємством "ІНІ.НЕТ" на підставі платіжного доручення № 106 від 04.12.2013р. на суму 6206,64 грн. (оригінал у матеріалах справи № 910/1165/14) підлягає поверненню платнику з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст.49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

1.1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА" (02125, м.Київ, пр.-т. Алішера Навої, будинок 76, корп. 3, оф. 2, код ЄДРПОУ 32662933) на користь Приватного підприємства "ІНІ.НЕТ" (04210, м.Київ, пр.-т. Героїв Сталінграда, будинок 4, корп. 4, код ЄДРПОУ 36872069) 3440 (три тисячі чотириста сорок) грн.46 коп. пені, 1 341 (одну тисячу триста сорок одну) грн. 86 коп. 3% річних, 105 (сто п'ять) грн. 31коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

1.2. В решті позову відмовити.

2. На підставі даного рішення повернути Приватному підприємству "ІНІ.НЕТ"(04210, м.Київ, пр.-т. Героїв Сталінграда, будинок 4, корп. 4, код ЄДРПОУ 36872069) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4379 (чотири тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 64 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 106 від 04.12.2013р. на суму 6206,64 грн., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 910/1165/14.

Суддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 18.04.2014р.