Рішення

від 28.04.2014 по справі 904/1573/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.14 Справа № 904/1573/14

За позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Елпіс ЛТД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 36 247, 38 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Виприк С.О. - представник за дов. № 10/28-06 від 08.01.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Елпіс ЛТД" про стягнення 11 282 грн. основної заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, 55, 42 грн. інфляційних втрат, 153, 8 грн. трьох відсотків річних, 11 282 грн. пені, 12 206, 40 грн. заборгованість за наднормативне водокористування, 43, 06 грн. інфляційних втрат та 224, 70 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг водопостачання та водовідведення № 5224 від 24.11.2003 в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою господарського суду від 14.03.14 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 31.03.14.

Ухвалою від 31.03.2014 розгляд справи відкладено на 28.04.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною на офіційному сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", що відображає інформацію з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, оскільки поштовий конверт (арк. с. 65) з ухвалою суду, який направлявся на адресу відповідача, повернувся з поштовою відміткою: «а закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2003 між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (п. 1.1 статуту, затвердженого рішенням міської ради від 30.01.2013 № 32/31, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 05.03.2013, номер запису 12241050045007018, арк. с. 14) (далі - позивач, водоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Еліпс ЛТД» (далі - відповідач, абонент) був укладений договір № 5224 про надання послуг водопостачання та водовідведення (далі - договір).

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набуває сили з моменту підписання сторонами 24.11.2003 і діє в частині надання послуг водопостачання і водовідведення до 24.11.2004, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.

Якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не заявить про намір внести до нього зміни, доповнення чи про відмову від даного договору від продовжує свою дію на наступний рік (п. 9.2 договору).

Згідно з п. 1.1 договору предметом даного договору є зобов'язання Водоканалу з надання абонентові послуг водопостачання та водовідведення, а також обов'язки абонента з оплати наданих послуг.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що водоканал зобов'язаний надати послуги в об'ємах: холодне водопостачання 411 м 3 в місяць, водовідведення 411 м 3 в місяць.

Розрахунок за надані послуги здійснюється у відповідності з діючим законодавством України на підставі рахунків за затвердженими відповідним органом тарифами. У випадку зміни тарифів, які діяли на момент укладання договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов даного договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору розрахунковий період оплати послуг водопостачання і водовідведення - один календарний місяць. Абонент зобов'язаний оплатити надані послуги до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 6.4 договору абонент не має права збільшувати витрати води більше встановлених норм і затверджених лімітів. За використану воду і скид стоків більше: а) встановлених і затверджених лімітів; б) норми, передбаченої технічними умовами; в) норми, встановленої в паспорті водоспоживання, який додається до договору, оплата здійснюється абонентом в п'ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду і стоки.

Згідно з п. 6.5 договору викид абонентом стоків з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин (ПДК) сплачується за завищеному тарифу за весь обєм стічних вод, скинутих абонентом протягом місяця, коли було зафіксовано перевищення ПДК. підвищений тариф застосовується у відповідності з кратністю перевищення допустимих концентрацій по кожному виду забруднення. Максимальний розмір підвищеного тарифу по одному виду забруднень- 5. При перевищенні ПДК одночасно за кількома видами забруднень кратність сумується. Дія, підвищеного тарифу закінчується у тому випадку. коли якість стоків відповідає вимогам Правил приймання.

Сплата за використану воду та скид стоків понад встановлені норми, проводиться згідно діючих тарифів та відповідно до Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 3884 від 20.12.2004 (арк. с. 69-71).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період травень-серпень 2013 року на загальну суму 13678, 08 грн. відповідно до виставлених відповідачу актів-рахунків (арк. с. 37-44). Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наднормативного водокористування за період лютий-липень 2013 року на суму 13 542 грн. (арк. с. 45-50).

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення за травень 2013 року у розмірі 2396, 08 грн. та часткову оплату наднормативного водокористування за лютий 2013 року на суму 1336 грн.

Таким чином, несплаченою залишається вартість послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 11 282 грн. та заборгованість за наднормативне водокористування у розмірі 12 206, 40 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів-рахунків та не надано доказів їх оплати на суму 23 488, 40 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу за послуги водопостачання та водовідведення підлягає задоволенню в розмірі 11 282 грн. та сума основного боргу за наднормативне водокористування у розмірі 12 206, 40 грн.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості послуг за водопостачання та водовідведення, позивач нарахував йому пеню у розмірі 11 282 грн. за період з 13.05.2013 по 09.01.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання і водовідведення в строк, вказаний в пункті 5.3. договору, абонент зобов'язаний сплатити водоканалу крім суми заборгованості пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується починаючи з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 11282 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення позивач нарахував відповідачу три відсотки річних у розмірі 153, 80 грн. за період з 11.06.2013 по 11.09.2014 та інфляційні втрати у розмірі 55, 42 грн. за період з 11.06.2013 по 09.01.2014, за порушення зобов'язання щодо оплати вартості наднормативного водокористування три відсотки річних у розмірі 224, 70 грн. за період з 11.03.2013 по 09.01.2014 та інфляційні втрати у сумі 43, 06 грн. за період з 11.03.2013 по 09.01.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги у повному обсязі, а саме, за прострочення оплати за послуги з водопостачання та водовідведення три відсотки річних у розмірі 153, 80 грн. та інфляційні втрати у сумі 55, 42 грн. за просточення оплати понаднормативного водокористування три відсотки річних у розмірі 224, 70 грн. та інфляційні втрати у сумі 43, 06 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Еліпс ЛТД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул Глінки, буд. 16, кв. 18, код ЄДРПОУ 13446720) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21 А, код ЄДРПОУ 03341305) основний борг за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 11282 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дві грн.), основний борг за наднормативне водокористування у сумі 12206, 40 грн. (дванадцять тисяч двісті шість грн. 40 к.), інфляційні втрати у сумі 98, 48 грн. (дев'яносто вісім грн. 48 к.), три відсотки річних у розмірі 378, 50 грн. (триста сімдесят вісім грн. 50 к.) та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.04.2014

Суддя В.І. Ярошенко