Постанова

від 30.04.2014 по справі 826/4320/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2014 року № 826/4320/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання нечинним та скасування рішення від 24 березня 2014 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 квітня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС» (далі - ТОВ «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС», позивач) з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 24 березня 2014 року № 2140/10/26-51-22-03.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що підстави арешту майна визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Разом з тим, обставини, на які посилається в оскаржуваному рішенні контролюючий орган, не визначені вищевказаними нормами податкового законодавства.

Крім того, на думку позивача, Акт відсутності посадових осіб за місцезнаходженням, Акт недопуску посадових осіб на перевірку, Акт про неможливість розпочати позапланову виїзну перевірку платника податків, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване рішення, є такими, що не відповідають нормам податкового законодавства.

Як наслідок, позивач вважає, що рішення № 2140/10/26-51-22-03 від 24 березня 2014 року має бути визнане судом нечинним та скасоване.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових пояснень та/або заперечень суду не надав (не направив).

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 16.04.2014 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою старшого слідчого слідчої частини СВ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці ст. лейтенанта міліції Барган В.І. про призначення позапланової податкової перевірки від 23 грудня 2013 року у кримінальному провадженні № 42013000000000234 від 07.06.2013 р. призначено позапланову податкову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30480014) з питань дотримання вказаним підприємством вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Амадео» (код ЄДРПОУ 37889403), ТОВ «КІЗ-Інжиніринг»(код за ЄДРПОУ 37447413) та іншими підприємствами за період з 01.01.2012 р. по грудень 2013 р.

06 лютого 2014 року на адресу платника податків контролюючим органом був направлений запит про надання інформації та її документальних підтверджень № 981/10/26-51-22-03-10, який надійшов ТОВ «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС» 10.02.2014 р.

У відповідь на запит контролюючого органу, платником податків листом від 18.02.2014 р. № 18-02/14 відмовлено у наданні інформації та документів, зазначених у запиті.

21 березня 2014 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято Наказ № 334-п «Щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки», на підставі якого необхідно провести позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30480014) по взаємовідносинах з ТОВ «КІЗ-Інжиніринг» (код за ЄДРПОУ 37447413) та ТОВ «Амадео» (код ЄДРПОУ 37889403), за період: вересень 2012 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з 21.03.2014 р.

На підставі вказаного наказу, контролюючим органом 21.03.2014 р. інспекторам податкової та митної справи виписані направлення на перевірку № № 312/26-51-22-03-10, 313/26-51-22-03-10.

По прибуттю представників контролюючого органу на підприємство позивача, посадових осіб останнього не було виявлено, а інспекторів не було допущено до перевірки, про що відповідачем 21.03.2014 р. складені Акт недопуску посадових осіб на перевірку № 57, Акт відсутності посадових осіб за місцезнаходженням № 58, Акт про неможливість розпочати позапланову виїзну перевірку № 59.

21 березня 2014 року на ім'я начальника ОУ ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податків - ТОВ «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30480014).

24 березня 2014 року начальником ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 2140/10/26-51-22-03 (далі - Рішення № 2140/10/26-51-22-03), яким вирішено до позивача застосувати умовний адміністративний арешт майна.

24 березня 2014 року на адресу підприємства позивача було направлено звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке надійшло ТОВ «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС» 27.03.2014 р.

Окрім цього, судом встановлено, що 27.03.2014 р. контролюючий орган звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з поданням від 25.03.2014 р. № 1657/9/26-51-10-33 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна боржника - ТОВ «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС», застосованого рішенням начальника ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.03.2014 р. № 2140/10/26-51-22-03.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року (справа № 826/3970/14) вищевказане подання залишено без розгляду, яка на час розгляду даної адміністративної справи законної сили не набрала.

Незгода з зазначеним вище Рішенням № 2140/10/26-51-22-03 обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 81.2 ст. 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

У відповідності до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п. п. 94.3, 94.4, 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Приписами п. 94.10 ст. 94 ПК України визначено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Пунктом 94.11 ст. 94 ПК України визначено, що рішення керівника контролюючого органу (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Як підтверджено матеріалами справи, посадові особи контролюючого органу у чіткій відповідності до приписів норм податкового законодавства, а саме, п. п. 78.4, 78.5 ст. 78 та п. 81.1 ст. 81 ПК України, прибули на адресу платника податків.

Однак, після прибуття посадових осіб контролюючого органу на підприємство позивача, останні не були допущені на перевірку, про що 21 березня 2014 року інспекторами податкової та митної справи Єфіменком Р.В., Поповим М.В. та о/у ОУ ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві складений Акт недопуску посадових осіб на перевірку № 57.

Таким чином, факт відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу на перевірку зафіксований вищевказаним актом.

Окрім цього, суд звертає увагу на той факт, що наказ про проведення позапланової документальної виїзної перевірки не оскаржувався, позивач свої права та законні інтереси у спосіб недопущення посадових осіб відповідача до перевірки у відповідності до вимог абз. п'ятого п. 81.1 ст. 81 ПК України не захищав, матеріали справи відповідних доказів не містять.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що в контролюючого органу були всі підстави для застосування адміністративного арешту майна платника податків, а тому, на переконання суду, оскаржуване Рішення № 2140/10/26-51-22-03 є обґрунтованим.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 94.19 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим; погашенням податкового боргу платника податків; усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту; ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; наданням відповідному контролюючого органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи; скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про арешт; прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту; пред'явленням платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Отже, як встановлено матеріалами справи, відповідного судового рішення про визнання арешту обґрунтованим прийнято не було, у зв'язку із чим, такий арешт вважається припиненим, а відповідна вимога позивача за вказаних обставин в частині скасування рішення задоволеною бути не може.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-ГАЗСЕРВІС» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко