Постанова

від 22.04.2014 по справі 809/1069/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. справа № 809/1069/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську - Кушніра О.В.,

представника відповідача: приватного підприємства "Івек" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до приватного підприємства "Івек" про стягнення заборгованості за страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 499,08 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 08.04.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі по тексту - позивач) до приватного підприємства "Івек" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 499,08 гривень.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не погашено в повному обсязі заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з березня по жовтень 2005 року в загальному розмірі 499,08 гривень. Сума самостійно розрахованих зобов'язань за страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, станом на день звернення до адміністративного суду, як заборгованість становить 499,08 гривень.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача заборгованість за страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 499,08 гривень.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 22.04.2014 року, не з'явився. Поштове повідомлення-виклик 18.04.2014 року повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 17-18). Однак, відповідно даних Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 08.04.2014 року, місцезнаходження відповідача значиться: вул. Матейка, 45, кв. 1, м. Івано-Франківськ, 76018 (а.с. 11-12), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 13, 15). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою їх місцезнаходженням, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Івек" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.04.2014 року (а.с. 11-12). Відповідач взятий Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на облік як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положенням Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Щодо зобов'язань відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за березень-жовтень 2005 року, судом встановлено наступне.

До 01.01.2011 року у спірних правовідносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За приписами статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками серед інших є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

За змістом вимог частини 1 та 3 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 коментованого Закону встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно вимог частини 6 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до статей 14, 15, 17, 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.

Пунктом 11.11. розділу 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року (далі по тексту - Інструкція, в редакції, чинній на час спірних правовідносин), платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач відповідно до поданих розрахунків самостійно розрахував суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з березня по жовтень 2005 року в загальному розмірі 502,23 гривень, в тому числі: за березень 2005 року в сумі 109,59 гривень, за квітень 2005 року в сумі 73,26 гривень, за травень-червень 2005 року по 49,95 гривень, за липень-серпень 2005 року по 53,28 гривень, за вересень-жовтень 2005 року по 56,61 гривень (а.с. 24, 25-32). Однак, відповідач частково сплатив вказані зобов'язання в сумі 3,45 гривень, які зараховані у зобов'язання за березень 2005 року. На момент розгляду справи заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в загальному розмірі за вказаний період складає 499,08 гривень (а.с. 24).

Частина 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Обставина щодо несплати відповідачем самостійно визначених страхових внесків з березня по жовтень 2005 року підтверджується розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вищевказаний період (а.с. 25-32).

Відповідно до підпункту "б" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, в тому числі у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

У випадку, визначеним підпунктом "б" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції, вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

У судовому засіданні з'ясовано, що по зобов'язаннях зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 30.04.2006 року позивачем надіслано відповідачу вимогу за №Ю-354/5 від 10.05.2006 року, яка 23.05.2006 року отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 10).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми недоїмки на день розгляду справи або ж спростували позовні вимоги, відповідачем суду не подано.

Абзацом 5 і 6 пункту 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Системний аналіз коментованих норм закону дає можливість суду дійти переконання про те, що за умови виникнення у платника страхових внесків заборгованості у 2005 році, тобто на момент дії частин 1 - 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в силу пункту 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків, за Пенсійним фондом України і його територіальними органами зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю їх нарахування, своєчасністю сплати, якими останні були наділені до набрання чинності цим Законом. Повноваження позивача щодо контролю по стягненні штрафних санкцій та нарахованої пені, що утворилися до 01.01.2011 року, реалізуються шляхом винесення рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які є виконавчим документом, несплата яких є підставою для стягнення їх у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 і 2.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року (із змінами та доповненнями), основними завданнями Управління, серед іншого, є забезпечення у відповідному регіоні надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства.

Управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах щодо: забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства "Івек" заборгованості по сплаті страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 499,08 гривень обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Івек" (ідентифікаційний код 31524261, вул. Матейка, 45, кв. 1, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (ідентифікаційний код 20550895) заборгованість по сплаті страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 08 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі відкладено на 5 днів. У зв'язку із тим, що закінчення такого терміну припадає на вихідний день, постанова в повному обсязі виготовлена 28.04.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.