Постанова

від 22.04.2014 по справі 809/1062/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. справа № 809/1062/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області - не з'явився,

представника відповідача: публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 4 478,85 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 08.04.2014 року відкрито провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області (далі по тексту - позивач) до публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 4 478,85 гривень.

Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, допустив заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій по списку №2, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата якої пенсіонерам здійснена позивачем за рахунок коштів Пенсійного фонду України в січні-лютому 2014 року в загальному розмірі 4 478,85 гривень.

17.04.2014 року на адресу суду від позивача надійшла письмова заява про зменшення позовних вимог. У зв'язку із допущенням спеціалістами управління арифметичної помилки при підрахунку річних сум, що підлягають відшкодуванню у першому поточному місяці 2014 року, позивач просить зменшити розмір позовних вимог на 13,87 гривень та стягнути з публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" заборгованість в загальному розмірі 4 464,98 гривень (а.с. 22).

Представник позивача у судове засідання призначене на 22.04.2014 року не з'явився. 17.04.2014 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 21).

Представник відповідача у судове засідання призначене на 22.04.2014 року не з'явився. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується отриманим 09.04.2014 року рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи (а.с. 20). Причини своєї неявки не повідомив, із клопотаннями про відкладення розгляду справи чи розгляду справи без участі представника відповідача, останній до суду не звертався.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство "Коломийське будівельне управління" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа (ідентифікаційний код 05423975), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.01.2014 року (а.с. 12-14). Відповідач взятий Управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області на облік як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів з'ясовано, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які відпрацювали (здобули) відповідний стаж роботи у публічному акціонерному товаристві "Коломийське будівельне управління" із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку, призначено і виплачується пенсія на пільгових умовах по списку №2 відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 9, зворотній бік а.с. 9).

Суд, у відповідності до вимог частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

На час виникнення правових відносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками, а також умови відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по пенсіях, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

За змістом пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Щодо об'єкту оподаткування і ставки збору за пільговими пенсіями, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.

Згідно вимог абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу третього пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" на обов'язкове державне пенсійне страхування, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, встановлено ставки збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

З приводу обов'язку відшкодування пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", необхідно відмітити.

Абзацами 1-5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 7 частини 2 Прикінцевих положень вказаного Закону виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Суд, виходячи із системного аналізу вказаних вище приписів Законів зазначає, що пенсії, призначені за пунктами "б"-"з" відповідно до статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають обов'язковому відшкодуванню.

З метою реалізації положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі по тексту - Інструкція), яка встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно вимог пункту 6.1. Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як вже встановлено судом вище ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які досягли відповідного віку та отримали право на пільгову пенсію за відпрацьований у відповідача стаж, призначено пенсію на пільгових умовах у відповідності до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У січні-лютому 2014 року позивачем по списку №2 понесено витрати по виплаті таких пенсій у загальному розмірі 4 144,84 гривень (а.с. 9, зворотній бік а.с. 9).

Визначаючи суми заборгованості, яка є предметом стягнення, з'ясовано, що у 2013 році позивачем по пенсіонерах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відповідачу не визначено до відшкодування частину пільгової пенсії, яка утворилась в наслідок збільшення виплати пенсійних призначень, в сумах 54,26 гривень, 41,00 гривень, 94,71 гривень і 130,17 гривень, всього разом - 320,14 гривень (а.с. 23-24, 26-28).

Враховуючи понесені позивачем у січні-лютому 2014 року витрати в сумі 4 144,84 гривень та з урахуванням не відшкодованої частини пільгової пенсії за 2013 рік в сумі 320,14 гривень - заборгованість відповідача за період стягнення складає в загальному 4 464,98 гривень (4 144,84 + 320,14 = 4 464,98) (а.с. 21-24).

Проте, публічне акціонерне товариство "Коломийське будівельне управління", на час вирішення судом спору, не відшкодувало позивачу вказані вище витрати. У зв'язку із вказаним за відповідачем рахується заборгованість по понесених позивачем витрат на виплату і доставку в 2013 році, у січені-лютому 2014 року пільгових пенсій в загальній сумі 4 464,98 гривень, в тому числі за січень 2014 року - 2 392,56 гривень, за лютий 2014 року - 2 072,42 гривень (а.с. 11, 22).

Пунктом 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно абзацу 1 пункту 6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (1058-15), сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (абзац 3 пункту 6.8 Інструкції).

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач в свою чергу зобов'язаний до 25-го числа щомісячно здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених територіальними органами Пенсійного Фонду України. Підставою для відшкодування вказаних сум є відповідні розрахунки цих витрат, які надсилається відповідачу.

Позивач надав відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №597/04 від 13.01.2014 року по ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 9). Розрахунок по вказаних пенсіонерах 15.01.2014 року отриманий під розписку уповноваженою особою відповідача, що підтверджується записом на даному розрахунку (а.с. 9).

На підставі даного розрахунку у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по списку №2, здійснених у січні-лютому 2014 року, і за 2013 рік в загальній сумі 4 464,98 гривень.

Однак, відповідачем за січень-лютий 2014 року у передбачені Інструкцією строки не проведено відшкодування сум понесених позивачем фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на вказане, суд дійшов до переконання про наявність у відповідача до досягнення пенсійного віку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обов'язку здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку зазначеним особам пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Наявність заборгованості у публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується розрахунком таких витрат на її виплату і доставку №597/04 від 13.01.2014 року, витягом з картки особового рахунку по відшкодуванню витрат за період з 01.01.2014 року по 26.02.2014 року, довідкою-розрахунком по сумах виплачених пільгових пенсій та витрат на їх доставку по списку №2 за січень-лютий 2014 року (а.с. 9, 10, 11).

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

З'ясовані вище судом обставини дають можливість дійти висновку про те, що несплата публічним акціонерним товариством "Коломийське будівельне управління" заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в загальній сумі 4 464,98 гривень вчинена всупереч частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 і 2.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року (із змінами та доповненнями), основними завданнями Управління, серед іншого, є забезпечення у відповідному регіоні надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства.

Управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах щодо: забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Змістовний аналіз положень коментованих нормативно-правових актів про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, дає підстави вважати, що Пенсійний Фонд України та його структурні підрозділи на місцях, вправі скеровувати підприємствам, вимоги-розрахунки про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по колишнім або дійсним працівникам таких підприємств, які відпрацювали в них відповідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку. У випадку невиконання підприємствами законодавства та вимог про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, у наведеному вище порядку, такі структурні підрозділи наділені правом звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.

Суд переконаний, що таке право Пенсійного Фонду України та його структурних підрозділів на місцях випливає з покладених на них завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про пенсійне забезпечення і є невід'ємною частиною передбаченого законом права забезпечувати збирання та акумулювання страхових внесків із підприємств, на яких законом покладений обов'язок їх сплачувати.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" (ідентифікаційний код 05423975, проспект М. Грушевського, 119, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 37904176) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 4 464 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 98 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі відкладено на 5 днів. У зв'язку із тим, що закінчення такого терміну припадало на вихідний день, постанова в повному обсязі виготовлена 28.04.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.