Постанова

від 29.04.2014 по справі 826/3791/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2014 року № 826/3791/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акстор" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008142208 від 28.07.2013

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Акстор» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2013 року № 0008142208.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Ка-Пром».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 11 листопада 2013 року № 2250/26-58-22-08-11/38186238.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення від 31 жовтня 2013 року № 668/26-58-22-08-09 та наказу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31 жовтня 2013 року № 730, згідно з пунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Акстор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ка-Пром» (код ЄДРПОУ 38185999) за період з 01 травня 2013 року по 31 травня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 11 листопада 2013 року № 2250/26-58-22-08-11/38186238.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пунктів 201.4., 201.6., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 90972,00 грн., в тому числі по періодах: за травень 2013 року у сумі 90972,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28 листопада 2013 року № 0008142208 позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 113715,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 90 972,00 грн., за штрафними санкціями - 22 743,00 грн.

За результатом розгляду заперечень Товариство з обмеженою відповідальністю «Акстор», висновки акту перевірки залишені без змін.

За результатом адміністративного оскарження, рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27 січня 2014 року № 737/10/26-15-10-04-15 та Міністерства доходів і зборів України від 03 березня 2014 року № 4013/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2013 року № 0008142208 залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ка-Пром», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акстор» (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ка-Пром» (Постачальник) укладено Договір поставки від 15 травня 2013 року № 15052013-1/О за умовами якого Постачальник зобов'язується на протязі дії Договору поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) (далі - Товар) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього договору та Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти и та своєчасно оплатити Товар згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до додаткової угоди від 15 травня 2013 року до Договору поставки від 15 травня 2013 року № 15052013-1/О за взаємною згодою Сторони вправі не оформляти специфікацію, а закуповувати узгоджену кількість товару на підставі виставленого Постачальником рахунку. У рахунку на оплату товару вказується найменування, кількість, ціна товару тощо. Фактом підтвердження згоди Покупця з вищевказаними умовами виставленого Рахунку, є оплата його Покупцем. Рахунки є невід'ємною частиною цього договору».

Відповідно до рахунків - фактур № 170501 від 17 травня 2013 року, № 270501 від 27 травня 2013 року та видаткових накладних від 17 травня 2013 року № 170502, від 27 травня 2013 року № РН-270501 позивачем придбано у ТОВ «Ка-Пром» аксесуари до мобільних телефонів на загальну.

В свою чергу, ТОВ «Ка-Пром» виписано на адресу позивач податкові накладні від 17 травня 2013 року № 76 та від 27 травня 2013 року № 155 на загальну суму 545830,66 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 90971,78 грн.

Матеріали справи місять копії товарно-транспортних накладних та подорожних листів від 17 травня 2013 року № 91, від 27 травня 2013 року № 96 на підтвердження отримання товару.

Матеріали справи місять витяг з журналу видачі довіреностей водіям, які відповідно до подорожніх листів та товарно-транспортних накладних відвантажували придбаний товар позивачу.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки відповідні платіжні доручення від 11 червня 2013 року № 230, від 05 липня 2013 року № 247, від 16 липня 2013 року № 262, від 12 липня 2013 року № 254, від 05 липня 2013 року № 249, від 05 липня 2013 року № 248, від 24 липня 2013 року № 270.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за травень 2013 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ка-Пром» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Ка-Пром» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Акстор» здійснює діяльність у сфері оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

Для здійснення господарської діяльності позивач орендує нежиле приміщення за адресою: місто Київ, вул. Молодогвардійська, 20 згідно Договору оренди від 12 грудня 2012 року № 9, укладеного із ПАТ «ТФ «ЯВІР».

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ка-Пром» здійснює діяльність у сфері діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізованої оптової торгівлі.

Матеріали справи свідчать, що придбаний у ТОВ «Ка-Пром» у подальшому реалізовувався позивачем контрагентам - покупцям (ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «НРП», ТОВ «МТІ», ТОВ «Гараж Мобайл Груп», ТОВ «Медіа-Трейдінг») згідно укладених Договорів поставок (копії податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей водії, доказів оплати товару по взаємовідносинам ТОВ «Акстор», в якості Постачальника, із контрагентами - покупцями містяться в матеріалах справи (аркуш справи 152- 216).

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Ка-Пром» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Ка-Пром» був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому, необґрунтованими є посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі ДПС від 27 червня 2013 року № 137/22.8-17/38185999 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ка-Пром» код за ЄДРПОУ 38185999 щодо підтвердження господарських відносин постачальниками та покупцями за серпень - грудень 2012 року та січень - травень 2013 року» про відсутність реального факту здійснення господарських операцій ТОВ «Ка-Пром» за серпень - грудень 2012 року та січень - травень 2013 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статті 22, статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки таки висновки безпосередньо не впливають на діяльність позивача. При цьому, ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Судом враховано посилання відповідача на нечітке визначення маршруту у подорожних листах, а саме зазначено лише місто Київ, проте такі доводи не свідчать про нереальність поставки товару та не спростовують наданих позивачем первинних документів на підтвердження отримання придбаного у ТОВ «Ка-Пром» аксесуарів для мобільних телефонів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ка-Пром», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28 листопада 2013 року № 0008142208. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акстор» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акстор» задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28 листопада 2013 року № 0008142208.

3. Судові витрати в сумі 230,00 присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акстор» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник