Ухвала

від 23.04.2014 по справі 820/2482/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р.Справа № 820/2482/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.,

представника позивача Храновського А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 820/2482/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Парма Трейд"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Парма Трейд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій з приводу проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом №227/20-34-22-01-05/37160140 від 08.11.2013р.; визнання протиправними дій з приводу змін внесених до інформаційної системи "Податковий блок" показників декларацій ТОВ "Парма Трейд" (ідентифікаційний код - 37160140) з ПДВ за період з 01.10.2010р. по 06.11.2013р. та анулюванню податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 06.11.2013р.; зобов'язання відповідача відновити в інформаційних базах даних показників декларацій ТОВ "Парма Трейд" (ідентифікаційний код - 37160140) з ПДВ за період з 01.10.2010р. по 06.11.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 08.11.2013р. відповідачем була фактично проведена зустрічна звірка ТОВ "Парма Трейд" з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.10.2010р.-06.11.2013р.

Результати звірки оформлені актом №227/20-34-22-01-05/37160140 від 08.11.2013р. та внесені податковою інспекцією до даних ІС "Податковий блок", що була введена в експлуатацію згідно з наказами ДПС України №1197 від 24.12.2012р. і №1198 від 24.12.2012р., за рахунок чого було сформовано значення відхилення між сумою грошових зобов'язань з ПДВ (як податкового зобов'язання, так і податкового кредиту), самостійно обчисленими платником і задекларованими в податковій звітності та між сумою грошових зобов'язань з ПДВ, визначених контролюючим органом згідно з актом №227/20-34-22-01-05/37160140 від 08.11.2013р. на рівні податкового зобов'язання з ПДВ - 0,00грн. за кожний звітний податковий період, податкового кредиту з ПДВ - 0,00грн. за кожний звітний податковий період.

При цьому, податкове повідомлення-рішення ДПІ не приймалось.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, за правилами ч.2 ст.71 КАС України не надав суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів правомірності та обґрунтованості мотивів, котрі покладені в основу спірних діянь.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п.62.1.3 ст.62 Податкового кодексу України зустрічна звірка нарівні з перевіркою є способом здійснення податкового контролю.

Зазначене в кореспонденції з приписами п.21.1.1 ст.21, п.п.21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України свідчить про наявність у контролюючого органу безумовного обов'язку дотримуватись процедури проведення зустрічної звірки, починаючи від етапу прийняття рішення про проведення зустрічної звірки і завершуючи етапом оформлення результатів проведеної зустрічної звірки, а також про наявність у платника податків матеріального інтересу, котрий полягає у обґрунтованих очікуваннях на реалізацію управлінської функції контролю відносно себе 1) виключно за наявності визначених законом приводів і підстав, 2) за встановленим законом порядком, 3) з кінцевою документальною фіксацією правильних та достовірних результатів управлінського контролю.

До того ж, положення Податкового кодексу України не містять ані підстав, ані приводів для прийняття контролюючим органом рішення про проведення зустрічної звірки.

Разом з цим, відповідно до п.2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі - Порядок №1232) підставами для прийняття рішення (як форми здійснення управлінського волевиявлення) про проведення зустрічної звірки є факт виникнення у контролюючого органу в ході проведення перевірки платника податків сумнівів відносно дійсності господарських операцій або факт виявлення контролюючим органом в ході проведення перевірки платника податків розбіжностей між задекларованим у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, а відповідно до п.3 Порядку №1232 приводом для прийняття рішення про призначення зустрічної звірки є факт отримання письмового запиту від іншого контролюючого органу або факт знаходження платника податків та контрагента платника податків (по зносинам між якими проводиться зустрічна звірка) на обліку в одному територіальному органі доходів і зборів, а також факт наявності в розпорядженні контролюючого органу первинних і розрахункових документів платника податків.

Податковим органом не підтверджується, що у спірних правовідносинах відповідачем від інших податкових інспекцій не отримувалось письмових запитів на проведення зустрічних звірок.

З п.73.5 ст.73 Податкового кодексу, п.п.6, 7 Порядку №1232 вбачається, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, відсутність в розпорядженні податкового органу первинних документів однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган письмового запиту на адресу платника податків не надсилав, первинних і розрахункових документів від платника податків не отримував.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган не мав визначених законом підстав для вчинення дій по проведенню зустрічної звірки.

До того ж, всупереч вимогам п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, норм Порядку №1232 спірна зустрічна звірка була проведена не щодо кожного конкретного контрагента платника податків - позивача окремо, а суцільно відносно певного періоду господарської діяльності платника податків, що згідно з ст.ст.75-79 Податкового кодексу України є ознакою, притаманною виключно документальній перевірці.

Зміст спірної зустрічної звірки містить судження податкової інспекції про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності з усіма контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, про неправильне визначення платником податків грошових зобов'язань з ПДВ, що за своєю суттю є інформацію про наявність в діяннях платника податків ознак складу податкового правопорушення, а відтак, характеризує особу як правопорушника, спростовуючи презумпцію добропорядності і сумлінності суб'єкта господарювання як платника податків.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п.74.1 ст.74); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2 ст.74).

З положень наведеної норми кодексу вбачається, що законодавець наділив центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, дискреційними повноваженнями стосовно визначення порядку обліку за станом виконання суб'єктами права податкового обов'язку.

Проте, такий порядок не повинен суперечити положенням Податкового кодексу України.

З положень Податкового кодексу України вбачається, що згаданий законодавцем у ст. ст.37 і 38 названого кодексу податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню в будь-яких базах даних територіальних органів доходів і зборів (АІС чи ІС) виключно згідно з показниками податкової декларації, складеної платником податків за правилами ст..46 Податкового кодексу України і поданої до контролюючого органу в порядку ст.49 Податкового кодексу України або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні, котре пройшло процедуру узгодження (адміністративного чи судового) відповідно до ст.56 Податкового кодексу України.

Разом з цим, в силу приписів ст. 54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Отже, складені контролюючим органом згідно з п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України довідка зустрічної звірки чи відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України акт документальної перевірки не віднесені законодавцем до кола обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст..56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до ст. ст.54 і 58 Податкового кодексу України.

Як вже зазначалося, у спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень-рішень не виносив.

Натомість суб'єкт владних повноважень вдався до зміни числового значення обчисленого платником податків розміру грошових зобов'язань з податку на додану вартість у самотужки та на власний розсуд розробленому порядку, котрий не узгоджується з законодавчо визначеним способом реалізації владної управлінської функції контролю, а саме: вирахував значення відхилення між сумою грошових зобов'язань з ПДВ (як податкового зобов'язання, так і податкового кредиту), самостійно обчисленими платником і задекларованими в податковій звітності та між сумою грошових зобов'язань з ПДВ, визначених контролюючим органом згідно з актом №227/20-34-22-01-05/37160140 від 08.11.2013р. на рівні податкового зобов'язання з ПДВ - 0,00грн. за кожний звітний податковий період, податкового кредиту з ПДВ - 0,00грн. за кожний звітний податковий період і вніс таке відхилення до Інформаційної системи "Податковий блок", введеної в експлуатацію згідно з наказами ДПС України №1198 від 24.12.2012р. та №1197 від 24.12.2012р.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів в на підтвердження правомірності своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 820/2482/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2014 р.