Рішення

від 15.04.2014 по справі 910/3581/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3581/14 15.04.14

За позовом Інтерфама ГмбХ (Interfama G.m.b.H.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Робут Компані"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Карел О.Я. (представник за довіреністю);

від відповідача: Виноградова Н.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 15 квітня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

05 березня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Інтерфама ГмбХ (Interfama G.m.b.H.) (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 05.03.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Робут Компані" (відповідач) заборгованості за контрактом № 03 RK від 10.01.2008 року в сумі 275 031,00 євро, що складає 3 000 588,00 грн. (три мільйони п'ятсот вісімдесят вісім гривень) згідно офіційного курсу Національного банку України, з них основного боргу - 192 041,13 євро (сто дев'яносто дві тисячі сорок один євро 13 центів) та штрафу - 82 989,87 євро (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять євро 87 центів).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за контрактом № 03 RK від 10.01.2008 року, зокрема, у визначені відповідним правочином строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому 31.03.2014р. подав до суду заяву про застосування строків позовної давності як на підставу для відмови позивачу в позові у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 01.04.2014 року.

В судовому засіданні 01 квітня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 15 квітня 2014 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2008 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено контракт № 03 RK (належним чином засвідчена копія контракту міститься в матеріалах справи, надалі - Контракт або Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого у відповідності з Контрактом і на його умовах Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах EXW - Prad am Stilfserjoch, Італія, у відповідності до чинних міжнародних правил «Інкотермс-2000», частини опалубкових систем, матеріали для виробництва опалубкових систем, найменування, артикул, кількість і вартість якого визначаються в виставлених рахунках (RECHNUNG).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 193 041,13 євро, при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, зокрема на суму - 1 000,00 євро, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 192 041,13 євро.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за неналежне виконання умов Контракту щодо оплати товару.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своїй заяві про застосування строків позовної давності вказав, що позивач, звернувшись із позовною заявою 05.03.2014р. пропустив чотирьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є, в тому числі, продавець - за договором купівлі-продажу.

Позивач є юридичною особою за законодавством Італії, що підтверджується витягом з Реєстру підприємств № CEW/47/2013/CBZ0668 (копія в справі).

Таким чином, правовідносини між позивачем та відповідачем за Контрактом регулюються законодавством Італії.

Відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу Італії при виконанні зобов'язання боржник повинен дотримуватись принципів добропорядності.

Згідно зі ст. 1453 Цивільного кодексу Італії щодо контрактів з відповідними сумами виплати, якщо одна із сторін не виконує свої зобов'язання, інша сторона може на свій вибір вимагати виконання зобов'язань чи розірвання контракту окрім, у будь-якому випадку, відшкодування збитків.

Статтею 1218 Цивільного кодексу Італії передбачено, що боржник, який не здійснює, з дотриманням усіх умов, сплату суми боргу, повинен відшкодувати збитки, якщо він не зможе довести, що невиконання чи затримка платежу були зумовлені неможливістю сплати, викликаною причиною, незалежною від його волі.

За приписами ст. 1988 Цивільного кодексу Італії, платіжне зобов'язання чи визнання боргу звільняє того, на користь кого воно оформлене, від детального доказування. Воно вважається існуючим, якщо не доведено протилежне.

Як вже було встановлено судом, 10 січня 2008 року між сторонами укладено контракт № 03 RK згідно п. 1.1. якого у відповідності з Контрактом і на його умовах Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах EXW - Prad am Stilfserjoch, Італія, у відповідності до чинних міжнародних правил «Інкотермс-2000», частини опалубкових систем, матеріали для виробництва опалубкових систем, найменування, артикул, кількість і вартість якого визначаються в виставлених рахунках (RECHNUNG).

Матеріалами підтверджується, що на виконання умов Договору в липні-жовтні 2008 року Продавець поставив в розпорядження Покупця товар на загальну суму 193 041,13 євро, що витікає з відомостей вантажно-митних декларацій (належним чином засвідчені копії декларацій містяться в матеріалах справи), а також виставив Отримувачу рахунки на оплату товару №№: 535, 536 та 713 (копії рахунків в справі).

Пунктом 3.1. Контракту встановлено, що Покупець проводить оплату за Контрактом шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок Продавця в розмірі 100% від вартості виставленого рахунку протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту вставлення цього рахунку до оплати.

Судом установлено, що позивач, внаслідок неоплати Покупцем вартості отриманого по Контракту товару, в листопаді 2010 року звернувся до відповідача з листом б/н від 09.11.2010р. в якому вказав про сплату боргу в розмірі 193 041,13 євро (копія вимоги в справі). У відповідь на лист Продавця б/н від 09.11.2010р. в своєму листі № 24/02 від 30.11.2010р. Покупець зауважив, що відповідним листом гарантує провести оплату по рахунках: № 535 від 30.07.2008 р., № 536 від 31.07.2008 р. та № 713 від 09.10.2008 р. по поставленій продукції на загальну суму 193 041,13 євро (копія листа в справі). Окрім того, у листі № 24/02 від 30.11.2010р. Покупець просив Продавця надати відстрочку платежу до 01.03.2012р. та зауважив про погашення заборгованості в розмірі 193 041,13 євро рівними частинами, щомісячно, що складає - 16 086,76 євро. Обставини надання Покупцю відстрочки платежів за товар по Контракту Продавець визнав, про що останнім зауважено в наданих до суду письмових поясненнях від 15.04.2014р. (оригінал пояснень в справі).

З матеріалів справи слідує, що в липні 2011 року Покупець перерахував на користь Продавця 1 000,00 євро за товар по Контракту згідно рахунку № 536, що підтверджується банківською випискою від 05.07.2011р. (копія виписки в справі).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду, в тому числі, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаної ухвали контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Контракту у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на квітень 2014 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 192 041,13 євро з розрахунку 193 041,13 євро - 1 000,00 євро.

Пунктом 5.1. Контракту передбачено, що у разі затримки зі сторони Покупця оплати товару згідно з пунктом 3.1. Контракту, останній сплачує Продавцю штраф у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, зважаючи на факт прострочення відповідачем оплати вартості отриманого по Контракту товару, з урахуванням обставин відстрочки платежу до 01.03.2012р., стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 66 926,33 євро штрафу в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення починаючи з 02.03.2012р. по 27.01.2014р., що складає: 192 041,13 євро х 697 х 0,05%

Щодо викладених відповідачем обставин про пропущення позивачем строків позовної давності на звернення до суду про стягнення заборгованості за Контрактом то суд відмічає слідуюче.

Відповідач посилається на положення Конвенції «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року», що встановлює 4-річний строк позовної давності. На думку відповідача строк позовної давності до вимог про сплату заборгованості за Контрактом сплив 30.08.2012р., 31.08.2012р. та 09.11.2012р.

З даним твердженням відповідача суд погодитись не може з огляду на те, що Конвенція «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року» не підлягає застосуванню у даній справі оскільки згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 21.07.2005р. № 72/14-612-2490 від імені України вказана Конвенція була підписана 14 червня 1974 року. Україна ратифікувала згадану Конвенцію шляхом прийняття Постанови Верховної Ради України "Про ратифікацію Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року" N 3382-XII від 14 липня 1993 року , після чого вона набула для України чинності 1 квітня 1994 року (після здачі ратифікаційної грамоти депозитарію у порядку, встановленому частиною другою статті 44 Конвенції). До Протоколу про зміну Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (1980 року) Україна не приєднувалася, і тому Конвенція діє для України у редакції 1974 року, що належним чином закріплено у офіційній інформації депозитарію Конвенції.

Відповідно до ст. 3 Конвенції "ця Конвенція застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах"'.

Сторони Контракту розташовані в Україні (відповідач) та в Італії (позивач). Таким чином Конвенція «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року» підлягатиме застосовуванню лише якщо Україна та Італія одночасно були б Договірними державами на момент укладення Контракту.

В той же час, Італія не підписала та не ратифікувала Конвенцію «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року», а тому Італія не є Договірною державою в розумінні Конвенції.

Таким чином, оскільки позивач знаходиться в Італії, що не є Договірною державою, відповідно до ст. 3 Конвенції, вона не підлягає застосуванню в даній справі.

За п. 7.1. Контракту всі протиріччя і розбіжності, які можуть виникнути з цього Контракту, будуть, вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. Якщо сторони не досягнуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд в арбітражний або прирівнюваний до нього суд за місцем знаходження відповідача, відповідно з міжнародними правилами вирішення спорів в такому суді.

У відповідності до ст. 2946 Цивільного кодексу Італії загальний строк позовної давності становить 10 років.

Відповідно до п. 4 ст. 2948 Цивільного кодексу Італії строк позовної давності щодо оплати пені становить 5 років.

За таких обставин, враховуючи, що позивач знаходиться в Італії, що не є Договірною державою відповідно до ст. 3 Конвенції «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року», а тому вона не підлягає застосуванню в справі, зважаючи на обставини визнання Покупцем зобов'язання перед Продавцем щодо погашення заборгованості в розмірі 193 041,13 євро по рахунках: № 535 від 30.07.2008 р., № 536 від 31.07.2008 р. та № 713 від 09.10.2008 р. про що зазначено у листі № 24/02 від 30.11.2010р., з огляду на факт часткової сплати Покупцем визнаної ним заборгованості в розмірі 1 000,00 євро, що, в цілому, свідчить про визнання зобов'язання за Контрактом, необґрунтованими є твердження відповідача про пропущення позивачем строків позовної давності за викладених в заяві обставин.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 258 967,46 євро, що складає 2 825 334,98 грн. (два мільйони вісімсот двадцять п'ять тисяч триста тридцять чотири гривні 98 копійок) згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 28.01.2014р., з них основного боргу - 192 041,13 євро (сто дев'яносто дві тисячі сорок один євро 13 центів) та штрафу - 66 926,33 євро (шістдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять шість євро 33 центи).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 56 507,07 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Робут Компані" (ідентифікаційний код 34544296, адреса: 02068, м. Київ, просп. Бажана, буд. 1-М, оф. 20), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Інтерфама ГмбХ (Interfama G.m.b.H.) (юридична особа за законодавством Італії, місцезнаходження: Італія, 39026 Прато-алло-Стельвіо, Кіефернхайнвег 138, податковий та реєстраційний номер 01162700213, торговий реєстр м. Больцано), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 2 825 334,98 грн. (два мільйони вісімсот двадцять п'ять тисяч триста тридцять чотири гривні 98 копійок) згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 28.01.2014р., з них основного боргу - 192 041,13 євро (сто дев'яносто дві тисячі сорок один євро 13 центів), штрафу - 66 926,33 євро (шістдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять шість євро 33 центи) та судові витрати - 56 507,07 грн. (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сім гривень 07 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.04.2014р.

Суддя О.В. Котков