Рішення

від 29.04.2014 по справі 908/1236/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/21/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2014 Справа № 908/1236/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпродент» (51934, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Миру, б. 22/15, кв. 43)

До відповідача Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південе шосе, буд. 7)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Федосюк О.В. - довіреність № 02-14 від 04.03.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпродент» звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» суми 60010,00 грн. основного боргу, суми 651,04 грн. пені та суми 1170, 17 грн. втрат від інфляції.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 2/Т/13 від 01.08.2013 р. позивач за видатковою накладною № ДД 0000006 від 01.10.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 85010,00 грн. В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо оплати продукції виконав лише частково в сумі 25000,00 грн., внаслідок чого, основний борг відповідача станом на момент звернення позивача із позовом складає 60010,00 грн. За порушення строку виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 8.3 Договору відповідачу нараховано суму 651,04 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України суму 1170,17 грн. інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 265 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2014 р. позовну заяву ТОВ «Дніпродент» було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1236/14. Справу призначено до розгляду на 29.04.2014 р.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні 29.04.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав Довідку (від 29.04.2014 р.) згідно якої, станом на 29.04.2014 р. основний борг відповідача становить суму 57010,00 грн. При цьому представник позивача пояснив, що після порушення провадження у справі відповідач додатково сплатив суму 3000грн. основного боргу.

Комунальне підприємство ЕЗО «Запоріжміськсвітло» (відповідач) - вимоги суду, викладені в ухвалі від 14.04.2014 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

Натомість 29.04.2014р. до господарського суду надійшло письмове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю явки представника.

Представник позивача заперечив проти клопотання про відкладення, мотивуючи його безпідставністю та тим, що відповідач намагається затягнути судовий процес.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд залишив його без задоволення, виходячи з наступних підстав. Згідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, в разі нез'явлення в засідання представників сторін. Суд констатує, що матеріали справи в повному обсязі містять необхідний обсяг доказів у справі, достатніх для вирішення спору по суті, внаслідок чого спір може бути вирішений в даному судовому засіданні. Крім того, до клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не надав жодного належного і допустимого в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України доказу неможливості явки представника юридичної особи до судового засідання і, більше того, не вказав навіть причин неможливості явки представника. Таким чином клопотання відповідача є процесуально безпідставним.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

В судовому засіданні 29.04.2014 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.08.2013 р. між ТОВ «Дніпродент» (позивачем у справі) та КП ЕЗО «Запоріжміськсвітло» (відповідачем у справі) було укладено договір № 2/Т/13 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар, в асортименті та кількості, визначених у заявці, а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його згідно умов даного Договору.

Згідно п.2.1 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок позивача.

Як свідчить п.2.2 договору постачальник поставляє товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами, що фіксуються в накладних.

Поставка товару здійснюється у строк 35 робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця (п.2.3).

Відповідно до п.2.6 договору на кожну партію товару постачальник видає покупцю документи, які засвідчують кількість та якість товару.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що загальна сума договору дорівнює сукупній вартості товару, вказаних у видаткових накладних. Ціна на товар визначається за домовленістю сторін і зазначається у рахунках на кожну конкретну поставку.

Пунктом 4.1 договору відповідач також зобов'язався проводити розрахунки з постачальником за кожну отриману партію товару протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача або іншим шляхом. Допускається відстрочення платежу за фактом поставленого товару на 30 банківських днів.

Згідно до п.4.4 договору сторони обумовили, що моментом виконання покупцем своїх зобовязань по здійсненню розрахунків за поставлений товар є дата перерахування відповідної суми на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що покупець за договором несе відповідальність у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар на користь постачальника у вигляді пені у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Як встановлено судом, протягом дії Договору за видатковою накладною № ДД 0000006 від 01.10.2013р. та товарно-транспортною накладною від 01.10.2013р. позивачем було поставлено відповідачу товар (світлодіодні світильники) на загальну суму 85010,00 грн.

Товар отримано відповідачем на підставі Довіреності № 1882 від 01.10.2013 р., (виданої на ім'я ОСОБА_4.).

На оплату поставленого Товару позивачем було виставлено відповідний рахунок-фактуру № ДД 000007 від 20.08.2013р.

За отриманий Товар, відповідач розрахувався лише частково і станом на момент звернення позивача із позовом до суду (10.04.2014р. - дата проставлена на поштовому конверті) сплатив грошові кошти на загальну суму 25000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 353 від 01.10.2013 р. на суму 15000,00 грн. та 07.03.2014р. сплатив суму 10000грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача в АТ «Імексбанк».

На направлену позивачем на адресу відповідача Претензію (вих. № 1349 від 28.11.2013р.) з вимогою сплатити борг за Договором, відповідач надав відповідь про визнання кредиторської заборгованості та можливість задоволення після отримання коштів від їх розпорядника.

Фактично відповідач станом на момент звернення позивача із позовом до суду кошти не сплатив, внаслідок чого позивачем було подано позов про стягнення коштів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 85010,00 грн. підтверджується видатковою накладною № ДД 0000006 від 01.10.2013р., товарно-транспортною накладною від 01.10.2013р. та Довіреностю № 1882 від 01.10.2013 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 4.1 договору відповідач зобов'язався проводити розрахунки з постачальником за кожну отриману партію товару протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача або іншим шляхом. Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (10.04.2014р.) строк оплати за отриманий товар наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, виконав частково - на загальну суму 25000,00 грн., внаслідок чого станом на момент звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права (10.04.2014р. - дата на поштовому конверті), у відповідача утворився основний борг за Договором в сумі 60010,00 грн.

Однак, після звернення позивача із позовом до господарського суду, відповідач 15.04.2014р. платіжним дорученням сплатив додатково суму 3000грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача в АТ «Імексбанк» та Актом звірки розрахунків сторін, станом на 25.04.2014р., підписаним та скріпленим печатками двох сторін.

Згідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином суд на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України вважає за необхідне припинити провадження у справі за вимогою про стягнення суми 3000грн. основного боргу.

З урахуванням викладених обставин, суд констатує неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару та правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 57010,00 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 1170,17 грн. інфляційних втрат за порушення строку виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього інфляційних втрат в сумі 1170,17 грн. (за період з листопада 2013 р. по березень 2014 р. включно) заявлена позивачем обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі. При цьому суд зазначає, що позивачем додержано при нарахуванні інфляційних втрат, встановлений п.4.1 договору 30-денний строк відстрочення платежу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 651,04грн. пені.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пунктів 8.3 Договору, за змістом якого, покупець за договором несе відповідальність у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар на користь постачальника у вигляді пені у розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд відзначає, що вимога про стягнення пені не перевищує встановленого розміру і підлягає задоволенню за заявлений позивачем період часу (з 21.11.2013 р. по 03.04.2014 р.) у сумі 651,04грн. При цьому суд зазначає, що позивачем додержано при нарахуванні інфляційних втрат, встановлений п.4.1 договору 30-денний строк відстрочення платежу.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1827грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 80 п.1-1 ч.1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південе шосе, буд. 7, код ЄДР 03345076, п/рахунок № 26003183607601 в філії Запорізьке РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит» м.Запоріжжя, МФО 313731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпродент» (51934, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Миру, б. 22/15, кв. 43, код ЄДР 37103339, п/рахунок № 26006050229526 в ПАТ КБ «Приватбанк» у м.Дніпродзержинську, МФО 305299) суму 57010 (п'ятдесят сім тисяч десять) грн. 00 коп. основного боргу, суму 1170 (одна тисяча сто сімдесят) грн. 17 коп. інфляційних втрат, суму 651 (шістьсот п'ятдесят одна) грн. 04 коп. пені та суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі № 908/1236/14 за позовною вимогою про стягнення суми 3000,00 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.04.2014 р.

Суддя М.В. Мірошниченко