Рішення

від 17.04.2014 по справі 917/263/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2014 Справа № 917/263/14

За позовом Прокурора Полтавського району, 36007, м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 32 в інтересах держави

До відповідачів: 1. Василівська сільська рада, 38743, Полтавська область, Полтавський район, с. Василівка, вул. Радянська, 27

2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Відділ Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області, 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 7

Про: (1) визнання недійсним рішення 6 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 10.03.2011 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - ФОП ОСОБА_1";

( 2 ) визнання недійсним рішення 10 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 09.12.2011 року "Про право обмеженого користування земельною ділянкою площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району (право земельного сервітуту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

( 3 ) визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 28.12.2011 року, укладеного між Василівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий номер 5324080505:05:001:0119), про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 09.02.2012 року під № 532400004001338;

( 4 ) зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий № 5324080505:05:001:0119) вартістю 314399,90 грн., до земель запасу Василівської сільської ради,

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від позивача - Пальона О.О. (див. протокол);

від відповідачів: 1 - Монастирський М.І., 2 - ОСОБА_1 (див. протокол).

від третьої особи - не зявилися (див. протокол).

17.04.2014 року у судовому засіданні відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 18.03.2014 р. в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

Суть спору : Розглядається позовна заява Прокурора Полтавського району в інтересах держави про: ( 1 ) визнання недійсним рішення 6 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 10.03.2011 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - ФОП ОСОБА_1; (2) визнання недійсним рішення 10 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 09.12.2011 року "Про право обмеженого користування земельною ділянкою площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району (право земельного сервітуту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва"; (3) визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 28.12.2011 року, укладеного між Василівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий номер 5324080505:05:001:0119), про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 09.02.2012 року під № 532400004001338; (4) зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий № 5324080505:05:001:0119) вартістю 314 399,90 грн., до земель запасу Василівської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що :

а) прокуратурою Полтавського району із залученням спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області проведено перевірку з питання додержання вимог земельного законодавства при використанні земель запасу та резервного фонду. Перевіркою встановлено, що рішенням 6 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 10.03.2011 року ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району для ведення сількогосподарського товарного виробництва. 09.12.2011 року 10 сесією 6 скликання Василівської сільської ради прийнято рішення, яким ФОП ОСОБА_1 надано право обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею - 10 га. На підставі вказаного рішення між Чорноглазівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 28.12.2011 року укладено договір про встановлення земельного сервітуту. Відповідно до умов вказаного договору відповідачу - 2 передано право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходиться в с. Мале Ладижине на території Василівської сільської ради Полтавського району (землі запасу) загальною площею 10,0000 га (землі сільськогосподарського призначення), кадастровий № 5324080505:05:001:0119. Передача земельної ділянки відбулась на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею;

б) відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на момент підписання договору) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Всупереч вимогам ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено не було ;

в) відповідно до вимог ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Ця процедура дотримана не була;

Резюмуючи наведене, з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 407, 412 ЦК України, 123, 124, 134,135, 137 ЗК України прокурор просить (1) визнати недійсним рішення 6 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 10.03.2011 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - ФОП ОСОБА_1"; (2) визнати недійсним рішення 10 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 09.12.2011 року "Про право обмеженого користування земельною ділянкою площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району (право земельного сервітуту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва"; (3) визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 28.12.2011 року, укладений між Василівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий номер 5324080505:05:001:0119), про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 09.02.2012 року під № 532400004001338; (4) зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий № 5324080505:05:001:0119) вартістю 314 399,90 грн., до земель запасу Василівської сільської ради.

Відповідач 1 - Василівська сільська рада - надав суду пояснення № 92 від 01.04.2014 року (вх. № 4328 від 03.04.2014 року) щодо спірної земельної ділянки.

Відповідач 2 - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 - надав суду пояснення № 18 від 09.04.2014 року (вх. № 4663 від 09.04.2014 року) щодо спірної земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та відповідачів, оцінивши надані докази, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням 6 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 10.03.2011 року ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею 10,00 га, що знаходиться в межах населеного пункту на території с. Мале Ладижине Василівської сільської ради Полтавського району для ведення сількогосподарського товарного виробництва.

Рішенням 10 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 09.12.2011 року надано право обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею 10 га, що знаходиться в межах населеного пункту на території с. Мале Ладижине Василівської сільської ради Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1

28.12.2011 року на підставі вказаного рішення сесії між Василівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про встановлення земельного сервітуту, яким ФОП ОСОБА_1 розпорядником земельної ділянки - сільською радою - надано право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що заходиться в с. Мале Ладижине на території Василівської сільської ради Полтавського району (землі запасу) загальною площею 10,0000 га, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 07.06.2011 року під № 532400004001338, кадастровий № 5324080505:05:001:0119. Відповідно до п. 4 Договору земельний сервітут є строковим і надається на п'ять років. Пунктом 5 Договору передбачено, що користування земельною ділянкою є платним, плата за встановлення сервітуту вноситься у грошовій формі у розмірі 6 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 6 660,00 грн. щорічно не пізніше 25 числа звітного (податкового) місяця.

Правовідносини, що виникли, регулюються положеннями глави 16 Земельного кодексу України та глави 32 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Частиною 2 цієї ж статті, статтею 100 Земельного кодексу України встановлено, що сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, таких як інші земельні сервітути.

У листі від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" Вищий господарський суд роз'яснює, що судам необхідно перевіряти повноваження відповідних органів, на виконання рішень яких було укладено спірний договір, щодо вирішення питань регулювання земельних відносин і вилучення земельних ділянок.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що Василівська сільська рада при прийнятті спірних рішень та укладення договору вийшла за межі наданих повноважень, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради здійснюють передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України

Крім цього, відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на момент підписання договору) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Згідно п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Kабінету Mіністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

У процесі розгляду справи відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність всіх обставин та підстав для встановлення відповідачем 1 за спірними рішеннями земельного сервітуту, а саме наявність у власності чи користуванні відповідача 2 земельної ділянки - суміжної (сусідньої) із земельної ділянкою, щодо якої встановлено земельний сервітут за спірними рішеннями, які підтверджували б необхідність встановлення земельного сервітуту для відповідача 2 як власника чи землекористувача суміжних (сусідніх) земельних ділянок, щоб усунути недоліки таких своїх земельних ділянок, тощо.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем 1 фактично за спірними рішенням надано відповідачу 2 земельну ділянку у строкове користування без дотримання встановленої процедури та підстав, визначених чинним законодавством України, а не встановлено земельний сервітут щодо такої земельної ділянки, як йдеться у спірних рішеннях.

За таких обставин, суд вважає, що оспорювані рішення в частині встановлення земельного сервітуту були прийняті Василівською сільською радою із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів - за відсутності відповідних підстав .

Як зазначено вище, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (частина 1 статті 401 Цивільного кодексу України).

Відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 іншим способом, ніж встановлення сервітуту. Зазначене вказує на те, що договір сервітуту укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Крім цього, визнання недійсними рішень Василівської сільської ради від 10.03.2011 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - ФОП ОСОБА_1" та від 09.12.2011 року "Про право обмеженого користування земельною ділянкою площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району (право земельного сервітуту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" тягне за собою визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 28.12.2011 року, укладеного між Василівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий номер 5324080505:05:001:0119), про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 09.02.2012 року під № 532400004001338, оскільки договір про встановлення земельного сервітуту укладений між відповідачами 07.06.2011 року на підставі спірних рішень.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на вищевикладене, суд встановив, що спірний правочин має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ч. 2 ст. 203 і ст. 215 ЦК України, оскільки укладений відповідачем 1 - Василівською сільською радою - без необхідного обсягу повноважень на укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

Частиною третьою статті 207 ГК України передбачено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р., якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Таким чином, вимоги прокурора Полтавського району є обґрунтованими та правомірними, підтвердженими документальними доказами, відповідачами не спростовані, а отже підлягають задоволенню в частині визнання недійсним рішення 6 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 10.03.2011 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - ФОП ОСОБА_1"; рішення 10 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 09.12.2011 року "Про право обмеженого користування земельною ділянкою площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району (право земельного сервітуту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та договору про встановлення земельного сервітуту від 28.12.2011 року, укладеного між Василівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий номер 5324080505:05:001:0119), про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 09.02.2012 року під № 532400004001338.

Стосовно вимог прокурора щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий № 5324080505:05:001:0119) вартістю 314 399,90 грн., до земель запасу Василівської сільської ради, суд відмовляє у їх задоволенні:

- як такі, що заявлені передчасно, з огляду на приписи частини 5 статті 85 ГПК України щодо перших трьох вимог цього позову та прийнятого рішення у даній справі;

- так як вибраний спосіб захисту в суді (зобов'язання вчинення дій безпосередньо відповідачем) не відповідає приписам статті 20 Господарського кодексу України та ставить під сумнів реальність викнання рішення.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Положенням п. 4. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. визначено, що, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 22, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення 6 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 10.03.2011 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - ФОП ОСОБА_1".

3. Визнати недійсним рішення визнати недійсним рішення 10 сесії 6 скликання Василівської сільської ради Полтавського району від 09.12.2011 року "Про право обмеженого користування земельною ділянкою площею 10,00 га, що знаходиться в межах с. Мале Ладижине Полтавського району (право земельного сервітуту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

4. Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір про встановлення земельного сервітуту від 28.12.2011 року, укладений між Василівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий номер 5324080505:05:001:0119), про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 09.02.2012 року під № 532400004001338.

5. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 10,00 га (кадастровий № 5324080505:05:001:0119) вартістю 314 399,90 грн., до земель запасу Василівської сільської ради.

6. Стягнути з Василівської сільської ради (38743, Полтавська область, Полтавський район, с. Василівка, вул. Радянська, 27, ідентифікаційний код 21046443) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 2203001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", р/р 31214206783002, отримувач: УДКСУ у м. Полтава, Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код за ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку 831019 - 609,00 грн. судового збору.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 2203001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", р/р 31214206783002, отримувач: УДКСУ у м. Полтава, Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код за ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку 831019 - 609,00 грн. судового збору.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

Повне рішення складено 23.04.2014 року

СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.