Рішення

від 16.04.2014 по справі 905/1449/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2014 Справа № 905/1449/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеко-Сервис ВД», м. Маріуполь Донецька область

про стягнення 21 470, 40грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Луганськ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеко-Сервис ВД», м. Маріуполь Донецька область заборгованості у розмірі 16600, 00грн., 3% річних у розмірі 600, 27грн., пені у розмірі 1070, 13грн. та 20% штрафу у розмірі 3200, 00грн. (Усього 21 470, 40грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №72446 від 17.02.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію видаткової накладної №10710 від 14.11.2012р., копію рахунку №18324 від 14.11.2012р., копію листа - вимоги №б/н від 25.12.2013р.

10.04.2014р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглядати справу без участі уповноваженого представника позивача у зв'язку із занятістю в іншому судовому процесі.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ :

17 лютого 2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алеко-Сервис ВД», (покупець) був укладений договір поставки №72446, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність товар, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар.

Згідно п. 1.1 договору встановлено, що продавець передає у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною в українській гривні згідно із заявкою покупця, погодженою сторонами за допомогою факсимільного зв'язку або в усній формі, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити товар на умовах договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є підписання сторонами видаткових накладних.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що передача товару здійснюється уповноваженому представнику покупця. При поставці товару продавець зобов'язується надати всі необхідні оригінальні відвантажувальні документи на товар. Факт передачі товару за кількістю та якістю оформлюється підписанням сторонами видаткової накладної. (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця впродовж тридцяти календарних днів з моменту відвантаження.

Моментом постачання вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що постачається. (п. 4.4 договору).

Днем здійснення платежу є день, коли грошові кошти зараховуються на рахунок постачальника або надходять до його каси (п. 6.2. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №72446 від 17.02.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків та виконання зобов'язань, що виникли протягом строку дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що 14.11.2012р. за видатковою накладною №10710 позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 16600, 00грн.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписані обома сторонами, скріплена печаткою без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 16600, 00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.4.2 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 600,27грн. за періоди з 15.12.2012р. по 31.12.2012р. та з 01.01.2013р. по 01.03.2014р. відповідно до накладної №10710 від 14.11.2012р. у повному обсязі.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2 укладеного договору сторони передбачили, що у разі порушення термінів оплати товару покупець, на вимогу продавця, зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день впродовж всього часу прострочення. Згідно цього пункту позивачем надано розрахунок пені за період з 15.12.2012р. по 31.08.2013р. та з 01.09.2013р. по 01.03.2014р. з якого вбачається, що позивачем нараховано пеню за 260 днів у сумі 1070,13 грн.

Проте виходячи із приписів п. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, наданий позивачем розрахунок, щодо встановлення періоду нарахування є не вірним та суперечить вищевказаній нормі. Суд за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", встановив, що відповідач має зобов'язання щодо оплати пені за період з 15.12.2012р. по 14.06.2013р. (у кількості 182 дня включно) з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, відносно заборгованості у розмірі 16600,00грн. у сумі 1239,00грн. Позивач мав право зробити вірний розрахунок пені, але даним йому правом не скористався, та нарахував відповідачу пеню у сумі 1070,13грн.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем самостійно визначено розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача у сумі 1070,13грн. Відповідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оскільки за визначений судом період сума нарахування пені складає 1239,00грн., а позивач просить стягнути з відповідача 1070,13грн., що не суперечить вищевказаній нормі, то вимога позивача, щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню за період з 15.12.2012р. по 14.06.2013р. у розмірі 1070,13грн.

На підставі вищевикладеного, сума пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача складає 1070,13грн.

У пункті 5.2 договору сторонами самостійно узгоджено, що у разі прострочення платежу на термін понад тридцяти календарних днів покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Позивачем законно нарахований штраф в розмірі 3 320,00грн. за порушення договірних зобов'язань в частині оплати товару, тому господарський суд задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеко-Сервис ВД», м. Маріуполь Донецька область про стягнення 21 470,40грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеко-Сервис ВД» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, б. 128-А, код ЄДРПОУ 30506325, МФО 351005) на користь Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (91006, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 16600,00грн., штраф у розмірі 3 320,00грн., 3% річних у розмірі 600,27грн., пеню у розмірі 1070,13грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.04.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна