Ухвала

від 10.04.2014 по справі 807/4404/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 876/1921/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Багрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання: Волошин М.М.

представник позивача: Костюченко Л.В.

представник відповідача: Ліуша Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року за позовом Приватного підприємства "Набато" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2013 року Приватне підприємство «Набато» (далі - ПП «Набато») звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Ужгородська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) форми «Р» № 0000832200 від 20.11.2013 р. та розрахунку штрафних санкцій до нього, яким підприємству було визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 218750 грн. за основним платежем та 54687,50 грн. за штрафними санкціями та ППР форми «Р» № 0000842200 від 20.11.2013 р.. яким підприємству було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 174555 грн. за основним платежем та 43638,75 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано ППР форми "Р" №0000832200 від 20.11.2013 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток, ППР форми "Р" №0000842200 від 20.11.2013 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартістю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Ужгородська ОДПІ. Апеляційну скаргу мотивує тим, що керівником підприємства - позивача не надано до перевірки наказ про відрядження в м. Київ та посвідчення про відрядження для укладення та підписання договору з ТОВ «Трейд-Орг», відсутні тристоронні акти приймання передачі між газопостачальним, газотранспортним та газорозподільним підприємством, що є порушенням Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу». Вважає, що посадові особи ТОВ «Трейд-Орг» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності їх проведення, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Вважаючи, що податковим органом правомірно були прийняті ППР, тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Ужгородської ОДПІ - Ліуша Б.Б., який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача ПП «Набато» - Костюченко Л.В., який просив відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що 01.11.2013 р. Ужгородською ОДПІ було складено акт №601/22-0/37161720 про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - приватного підприємства «Набато» по взаємовідносинах із ТОВ «Трейд-Орг» та правомірності по операціях з зазначеним контрагентом за період грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року за період з 21.10.2013 р. по 25.10.2013 р.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 та пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 1,2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.2 п. 1, пп.2.4 та пп.2.16. п. 2, ст.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п.7 ч.2 ст.19, п.8 ч.3 ст.20 та п.9 ч.2 ст.21 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», п. 1.3. «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання».

20.11.2013р. відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкові повідомлення-рішення №0000832200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 273 437,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 218 750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 54 687,50 грн.), № 0000842200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 218 193,75 грн. (в тому числі: за основним платежем - 174 555 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43638,75 грн.

Відхиляючи заперечення Ужгородської ОДПІ в тій частині, що договір з ТОВ «Трейд Орг» не міг бути укладений позивачем в м. Києві, суд першої інстанції виходив з того, що така мотивація не відповідає вимогам господарського та цивільного законодавства. Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Трейд-Орг», а також безспірності факту договірної поставки природного газу є договір на постачання природного газу; Договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу; використання у своїй господарській діяльності позивачем орендованих автомобільної газонаповнювальної станції, про що із ТОВ «Енергоресурси» укладено договір оренди. Придбання та реалізація в січні-лютому місяці 2011 року природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі кількісних показників природного газу, складеним структурним підрозділом державної компанії НАК «Нафтогаз України» «Прикарпаттрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Тому, вважаючи, що у позивача як на момент проведення перевірки, так на час проведення повторної податкової перевірки, були і є в наявності податкові та інші первинні документи, які підтверджують факт продажу товару (природного газу) ТОВ «Трейд-Орг» в користь позивача, посилання відповідача на порушення податкового законодавства є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 1.31. зазначеного Закону продажем товарів слід вважати будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За правилами п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім того, приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення» (пункт 2.1 Положення); первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення» (пункт 2.2 Положення); первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм» (пункт 2.7 Положення).

Наведене правове обгрунтування свідчить, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару контрагентами позивачу та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України і підтверджують рух активів.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що викладені в акті перевірки ТзОВ «Набато» висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між контрагентами та позивачем не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту є необґрунтованим та безпідставним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року по справі № 807/4404/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.М.Багрій

Д.М.Старунський

Повний текс ухвали виготовлений 15.04.2014 р.