Рішення

від 29.04.2014 по справі 910/3476/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3476/14 29.04.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПРОЕКТ РІШЕННЯ»,

м.Київ,

про стягнення 24 754 грн. 54 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Гордіченко В.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Господарський суд міста Києва розглядає справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДПРОЕКТ РІШЕННЯ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 24 754 грн. 54 коп., що складається з суми боргу у розмірі 23861грн.88коп. та 3% річних у розмірі 892грн.67коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі усної домовленості ТОВ «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс» з відповідачем, згідно видаткових накладних протягом жовтня-листопада 2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 118477грн.80коп., із яких відповідачем оплачено 94615грн. 92коп., неоплаченими залишилось накладні на суму 23861 грн. 88 коп.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 21, 61, 64, 66 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. порушено провадження у справі № 910/3476/14, розгляд справи призначено на 18.03.2014р.

Надалі розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвал.

Позивач у судове засідання, призначене на 29.04.2014р. з'явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач не забезпечив участь свого представника у судових засіданнях, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, вимог ухвал не виконав, належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджено поштовими повідомленнями.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання , закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує, що на підставі усної домовленості з відповідачем здійснив поставку товару протягом жовтня-листопада 2012р. загальною вартістю 118477грн.80коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач здійснив його оплату лише частково в сумі 94615грн.92коп., в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 23861грн.88коп., яка і заявлена до стягнення.

Вимогою №06/08-ю/11 від 06.09.2013р., яка була надіслана 13.09.2013р., позивач просив відповідача протягом 7 днів з моменту отримання означеної вимоги погасити виниклу заборгованість у розмірі 23861грн.38коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання з повної оплати товару, отриманого за видатковими накладними, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Докази укладання між сторонами письмового договору з поставки товарів матеріали справи не містять.

Таким чином зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки. Так, оскільки позивач за домовленістю здійснив перерахування суми попередньої оплати, а відповідач в свою чергу прийняв перераховану позивачем суму передоплати, то можна дійти висновку, що своїми фактичними діями сторони прийняли на себе всі права та обов'язки, що випливають з укладеного між ними правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Позивачем на адресу Відповідача здійснив поставку товару на загальну суму 118477грн.80коп. Факт постачання продукції Відповідачеві, її обсяг і вартість підтверджується видатковими накладними №РН-0004407 від 28.12.2012р., №РН-0004406 від 26.10.2012р., №РН-0004634 від 05.11.2012р., №РН-0004904 від 21.11.2012р., №РН-0004905 від 23.11.2012р.

Поставлений згідно зазначених видаткових накладних товар прийнято представником відповідача, що підтверджується підписом та відбитком печатки ТОВ «Будпроект рішення».

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами усного договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи наведене: за видатковою накладною № РН-0004406 від 26.10.2012 граничний строк оплати настав 26.10.2012р., а з 27.10.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною №РН-0004407 від 28.10.2012р. граничний строк оплати настав 28.10.2012р, а з 29.10.2012р почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною №РН-0004634 від 05.11.2012р. граничний строк оплати настав 05.11.2012р., а з 06.11.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № РН-0004904 від 21.11.2012р. граничний строк оплати настав 21.11.2012р., а з 22.11.2012р почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати за видатковою накладною № РН-0004905 від 23.11.2012р. настав 23.11.2012р., а з 24.11.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача на позовну заяву та на викладені у ній обґрунтування та вимоги позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок з оплати отриманого товару виконав частково, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №784_В5035/ від 05.11.2012р. про сплату відповідачем на користь позивача згідно рахунку-фактурі №СФ-2707 від 05.11.2012р. суми у розмірі 2 677,50 грн. та платіжним дорученням № 740_АС013/ від 12.10.2012р. про сплату відповідачем на користь позивача згідно рахунку-фактурі №СФ-2380 суми у розмірі 97 650,00 грн.

Таким чином, заборгованість за видатковою накладною № 0004634 від 05.11.2012р. на суму 2 677,50 грн. погашена у повному обсязі.

Щодо видаткової накладної № РН-0004407 від 28.10.2012р., борг було сплачено частково на суму 97 650,00 грн., тобто як встановлено судом, борг за означеною накладною складає 7564грн.50коп.

Однак, позивач у позовній заяві стверджує, що за видатковою накладною №РН-0004407 від 28.10.2012р. була здійснена часткова оплата у розмірі 94 615грн.92коп., тобто борг за означеною накладною становить 10598грн.58коп., видаткова накладна №РН-0004634 від 2677грн.50коп. не сплачена у повному обсязі. Означене суперечить наявним у матеріалах справи доказам.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було сплачено на рахунок позивача 100 327,50 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача 5 711 грн. 58 коп., так як сплата відповідачем означеної суми заборгованості відбулася ще до початку порушення провадження по справі.

Оскільки матеріалами справи підтверджується отримання спірного товару відповідачем, належних доказів оплати вартості товару на суму 18 150грн. 30 коп. матеріали справи не містять, наявність боргу у вказаному розмірі не спростований відповідачем, позовні вимоги у розмірі 18 150 грн. 30 коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 892,67грн.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи припинення провадження в частині позовних вимог, суд зробивши власний розрахунок 3% річних на суму за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 366(2012);365(2013); 365(2014): 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраних позивачем періодів, суд встановив, що сума 3% річних, що підлягає задоволенню, становить 660грн. 22коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні 3% річних у розмірі 232 грн. 45 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект Рішення» про стягнення суми основного боргу в розмірі 23 861 грн. 88 коп., 3% річних у сумі 892 грн. 67 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект Рішення» (04107, м.Київ, вул. Татарська, буд. 6, код ЄДРПОУ 35919252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Столиця-сервіс» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагарина, буд. 22, офіс 159, код ЄДРПОУ 36885764) суму основного боргу в розмірі 18 150 грн. 30 коп., 3% річних у сумі 660 грн. 22 коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1388 грн.30 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 29.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2014р.

Суддя Н.І. Ягічева