Рішення

від 23.04.2014 по справі 917/361/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 Справа № 917/361/14

за позовом "NEMETH PARKET ES EPITOANYAG" Kereskedelmi es Szolgatato KFT (Товариства з обмеженою відповідальністю "Неймет паркет з торгівлі будівельних матеріалів та наданні послуг")", вул. Кюсеги, 36, м. Косегсердахей, Угорщина, 9725 (адреса представників : вул. Мукачівська. 8, м. Ужгород, 88000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баковрад", вул. 60 років Жовтня, 69, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610

про стягнення 14 658,36 Євро (еквівалент 170 123,46 грн.)

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

23.04.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов "NEMETH PARKET ES EPITOANYAG" Kereskedelmi es Szolgatato KFT (Товариства з обмеженою відповідальністю "Неймет паркет з торгівлі будівельних матеріалів та наданні послуг")" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баковрад" 14 658,36 Євро (еквівалент 170 123,46 грн.) заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 03.01.2012 р. Контракту № 14, з яких : 14 527,02 Євро основний борг та 131,34 Євро 3% річних за період з 25.10.2013р. по 11.02.2014р..

У відповідності до п. 1 ст. 12 Закону України від 07.02.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (із змінами та доповненнями), ст. 3 ГПК України та п. 1 ст. 6 та п. 1 ст. 14 Закону України від 03.07.2012 р. № 5029-VI "Про засади державної мовної політики" (із змінами та доповненнями) рішення по справі складено українською мовою.

Сторони представництво у судове засідання не забезпечили, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Позивач :

- супровідним листом вх. № 4401 від 04.04.2014 р. надіслав суду оригінали частини додатків до позовної заяви з клопотанням про повернення їх після закінчення розгляду справи, яке судом задоволено;

- за допомогою факсу надав суду клопотання вх. № 4474 від 07.04.2014 р. про розгляд справи без участі його представника;

- письмові пояснення вх. № 5206 від 22.04.2014 р. з приводу зазначення у залучених в додатки до позовної заяви платіжних та розрахункових документах номерів контрактів та дат їх укладення, а також їх співвідношення з матеріально-правовими підставами позову.

Відповідач надав суду клопотання № 1 від 02.04.2014 р. (вх. № 4440 від 07.04.2014 р.) про відкладення розгляду даної справи у зв'язку із можливістю врегулювання питання поставки деревини позивачеві, яке судом відхилено.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, закінчення встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України строку вирішення спору та відсутність клопотання про його продовження, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

встановив :

03.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баковрад" (продавець) та "NEMETH PARKET ES EPITOANYAG" Kereskedelmi es Szolgatato KFT (Товариством з обмеженою відповідальністю "Неймет паркет з торгівлі будівельних матеріалів та наданні послуг")" (покупець) було укладено Контракт № 14 (а.с. 9-11, далі - Контракт № 14), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Баковрад" (продавець) зобов'язувалося продати пиломатеріали, а "NEMETH PARKET ES EPITOANYAG" Kereskedelmi es Szolgatato KFT (Товариство з обмеженою відповідальністю "Неймет паркет з торгівлі будівельних матеріалів та наданні послуг")" (покупець) зобов'язувалося оплатити дані пиломатеріали.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- вимоги до товару зазначені в специфікаціях (додатках), що є невід'ємною частиною даного контракту (п. 1 Контракту № 14, специфікація - додаток № 1 - а.с. 12);

- розрахунковою валютою встановлено Євро, загальна вартість даного контракту складає 142 000 Євро. Перелік товарів та їх вартість можуть бути змінені в межах загальної суми контракту (п. 3 1 Контракту № 14);

- платіж за поставлений товар здійснюється в Євро шляхом банківського переказу за кожну партію на валютний рахунок продавця, вказаний у контракті, попередня оплата замовленої партії товару складає 50 %. 50% платежу здійснюється при пред'явленні продавцем сертифікату походження, виданого управлінням лісового господарства області. 100% попередня оплата - до моменту митного оформлення товару по пред'явленню інвойсу (п. 4 Контракту № 14);

- контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р. (п. 10 Контракту № 14).

З матеріалів справи вбачається, що "NEMETH PARKET ES EPITOANYAG" Kereskedelmi es Szolgatato KFT (Товариство з обмеженою відповідальністю "Неймет паркет з торгівлі будівельних матеріалів та наданні послуг")" (покупець) протягом дії Контракту № 14 на виконання його умов перерахувало відповідачеві 23 001,00 Євро, в тому числі 9 372,00 Євро 22.02.2012 р. (виписка з банківського рахунку, а.с. 21-22) та 13 632,00 Євро 19.03.2012 р. (виписка з банківського рахунку, а.с. 23-24). Дана обставина підтверджується також і позивачем (пояснення вх. № 5206 від 22.04.2014 р. з приводу зазначення у залучених в додатки до позовної заяви платіжних та розрахункових документах номерів контрактів та дат їх укладення, а також їх співвідношення з матеріально-правовими підставами позову).

За даними позивача, відповідач на виконання умов Контракту № 14 поставив позивачеві товар лише на суму 9 088,00 Євро, на вимогу - претензію від 11.10.2013 р. не відреагував, решту товару не поставив, попередню оплату не повернув.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баковрад" 14 658,36 Євро (еквівалент 170 123,46 грн.) заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 03.01.2012 р. Контракту № 14, з яких : 14 527,02 Євро основний борг та 131,34 Євро 3% річних за період з 25.10.2013р. по 11.02.2014р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного Контракту № 14, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст. 693 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Здійснивши аналіз наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що в межах строку дії Контракту № 14 :

- "NEMETH PARKET ES EPITOANYAG" Kereskedelmi es Szolgatato KFT (Товариством з обмеженою відповідальністю "Неймет паркет з торгівлі будівельних матеріалів та наданні послуг")" перераховано відповідачеві 23 004,00 Євро, в тому числі 9 372,00 Євро 22.02.2012 р. (виписка з банківського рахунку, а.с. 21-22) та 13 632,00 Євро 19.03.2012 р. (виписка з банківського рахунку, а.с. 23-24). Дана обставина підтверджується також і позивачем (пояснення вх. № 5206 від 22.04.2014 р. з приводу зазначення у залучених в додатки до позовної заяви платіжних та розрахункових документах номерів контрактів та дат їх укладення, а також їх співвідношення з матеріально-правовими підставами позову);

- відповідачем, за даними позивача, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Контрактом № 14 та приписів ст. 662, ст. 663 Цивільного кодексу України поставлено товар на загальну суму 9 088,00 Євро.

Дані обставини відповідачем не спростовуються.

Оскільки Контракт № 14 не містить приписів щодо застосування його умов до відносин між сторонами, які виникли до дати його укладання, позивачем zr підставу позову не вказано та як доказу не надано ні самого контракту № 11 від 26.10.2011 р., ні доказів його фактичного виконання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача перерахованої попередньої оплати підлягають частковому задоволенню в розмірі 13 916,00 Євро (23 004,00 Євро - 9 088,00 Євро) в межах обраних позивачем матеріально-правових підстав позову.

В частині позовних про стягнення з відповідача 131,34 Євро 3% річних за період з 25.10.2013р. по 11.02.2014 р. суд дійшов висновку про їх неправомірність з огляду на наступне.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати (ст. 693 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, стягнення з відповідача як постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за Контрактом № 14, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України).

Крім того, у зв'язку із тим, що у Контракті № 14 його сторони не погодили конкретний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, застосування приписів ст. 625 Цивільного кодексу України при визначенні розміру процентів за користування грошовими коштами до даних правовідносин є неправомірним з огляду на те, що невиконане відповідачем зобов'язання не має грошового характеру, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з останнього 131,34 Євро 3% річних.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідачі суду не надали.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13 916,00 Євро неповернутої попередньої оплати підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову у позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу понесених відповідачем витрат з оплати послуг адвоката суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" (в редакції, чинній на час винесення рішення) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. При цьому відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2012 р. між позивачем та адвокатом Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг (а.с. 29-32), 18.122012 р. останньому видано довіреність на представництво інтересів позивача, в тому числі і у господарських судах (а.с. 35), в матеріалах справи наявна копія Свідоцтва НОМЕР_1 від 09.09.2011 р. про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 (а.с. 33) та прибутковий касовий ордер від 14.02.2014 р. на суму 3 480,00 грн. із зазначенням підстави його видачі - Договору про надання юридичних послуг (а.с. 34). Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачеві у зв'язку зі спором, який виник з відповідачем, вартістю 3 480,00 грн.

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, низьку якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, тривалість розгляду справи, незабезпечення представництва з боку позивача у судові засідання, мотиви прийняття даного рішення, приписи ст. 33 Правил адвокатської етики, суд дійшов висновку, що фактично понесені витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача лише в частині 1500,00 грн..

Понесені при пред'явленні позову судові витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 230,31 грн., на позивача - в сумі 172,16 грн..

Крім того, судом встановлено, що при виготовленні тексту ухвал суду від 03.03.2014 р. та від 08.04.2014 р. у даній справі допущено технічну описку, а саме : зазначено назву відповідача "Товариство з обмеженою відповідальністю "Боковрад" замість "Товариство з обмеженою відповідальністю "Баковрад".

Дана описка не зачіпає суті ухвал та підлягає виправленню.

В порядку ст. 40 ГПК України надані позивачем на огляд оригінали доказів підлягають поверненню останньому.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 40, 43, 49, 75, 82-85, 89 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Виправити допущену в ухвалах суду від 03.03.2014 р. та від 08.04.2014 р. у даній справі описку, зазначивши назву відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Баковрад".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баковрад" (вул. 60 років Жовтня, 69, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610), ідентифікаційний код юридичної особи 36931181, валютний рахунок 59:Beneficiary LTD "Bakovrad", Acc : 2600200102718 Public join Stock Company "Commercial bank "Globus", SWIFT : DEUTDEFF, Correspondent Bank : Deutsche Bank AG F/M Germany, Acc : 100-9478017-00 EUR на користь "NEMETH PARKET ES EPITOANYAG" Kereskedelmi es Szolgatato KFT (Товариства з обмеженою відповідальністю "Неймет паркет з торгівлі будівельних матеріалів та наданні послуг")", вул. Кюсеги, 36, м. Косегсердахей, Угорщина, 9725 (адреса представників : вул. Мукачівська, 8, м. Ужгород, 88000), ідентифікаційний код юридичної особи (номер реєстру підприємств Сg. 18-09-102913), розрахунковий рахунок : 11673002-07308700-73000007 Erstebank RT : 13 916,00 Євро (еквівалент 161 509,09 грн.), 1 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 3 230,31 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішення законної сили.

4. В частині стягнення 742,36 Євро (еквівалент 8 615,83 грн.) у позові відмовити.

5. В порядку ст. 40 ГПК України повернути позивачеві оригінали наданих на огляд доказів, а саме : контракт № 14 від 03.01.2012 р. (на трьох арк.), специфікація - додаток № 1 до контракту № 14 від 03.01.2012 р. (на одному арк.), вимога-претензія від 11.10.2013 р. (на одному арк.) та чек Укрпошти № 4783 від 15.10.2013 р. (на одному арк.).

Повне рішення складене 28 .04.2014 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.