Рішення

від 29.04.2014 по справі 905/2408/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2014 Справа № 905/2408/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Даннаус», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 512,15 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Лєснов С. О. за дов.

Від відповідача: ОСОБА_3 за дов.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Даннаус» про стягнення заборгованості у розмірі 512,15 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань з відшкодування витрат на опалення (газ) за січень-березень 2014р. за договором оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.01.2014р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що умовами договору не передбачено відшкодування витрат за такий вид комунальних послуг як оплата за газ. Також вважає, що позивачем неправомірно здійснює опалення приміщення через використання автономного газового опалення, адже всупереч Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлового-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4, позивачем не надано жодного підтвердження відключення приміщення від системи центрального опалення, зокрема, акту про відключення від мереж ЦО і ГВП, отже вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки фактично вони полягають у стягненні безпідставно здійснених позивачем платежів за газ.

Позивачем були надані пояснення, в яких він зазначав про те, що на момент встановлення у орендованому приміщенні автономного газового опалення у 2002р. діяли Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджені постановою КМУ від 30.12.1997р. №1497, відповідно до п.9 яких у разі відмови споживача від користування послугами він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж, тому акт про відключення від мереж ЦО і ГВП, надання якого вимагає відповідач, відсутній.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

01.01.2014р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення №б/н, за умовами п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину нежитлового приміщення №9 площею 80 кв.м. відповідно до поповерхового плану за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

Вступ орендаря у володіння і користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору (п. 2.1 договору).

Згідно із п. 3.3 договору до вартості орендної плати не включаються комунальні платежі (електропостачання, водопостачання, опалення), оплата яких здійснюється окремо відповідно до рахунків пропорційно площі орендованого приміщення.

Пунктом 4.1.2 договору передбачений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити оренді платежі та здійснювати оплату вартості комунальних послуг.

Договір діє з моменту підписання до 31.12.2014р. (п. 6.1 договору).

В матеріалах справи наявний лист позивача, в якому він просив відповідача сплатити заборгованість з відшкодування витрат на опалення у розмірі 512,15 гривень, на якому стоїть підпис директора відповідача Шарого А.М. про його отримання.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №б/н від 01.01.2014р., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на опалення у розмірі 512,15 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди №б/н від 01.01.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором №б/н від 01.01.2014р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, в контексті зазначених норм, укладений між сторонами договір оренди №б/н від 01.01.2014р. є належною правовою підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №06-548-14кб від 01.01.2014р., укладений між позивачем та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», яким визначено ціну 1000 куб.м. газу у розмірі 4648,296 гривень, акти прийому-передачі газу від 28.02.2014р. та 31.03.2014р. на загальну суму 4378,84 гривень, копії банківських квитанцій на загальну суму 6435,00 гривень, з яких вбачається оплата позивачем спожитого газу та рахунки на оплату опалення (за газ) за стягуваний період на суму 512,25 гривень, отримані директором відповідача Шарим А.М.

Також факт споживання газу з моменту встановлення автономного газового обладнання у 2002р. підтверджується договорами постачання природного газу №06-37-92(02)кб від 16.08.2002р., №06-37-92(03)кб від 25.11.2002р., укладеними позивачем з ТОВ «Укрнафтагазенерго», договорами №230-Крм від 22.08.2012р. та від 29.12.2002р. на транспортування природного газу, укладеними з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», договором про надання послуг з транспортування природного газу №06/35 від 01.08.2002р., укладеним з ВАТ «Донецькоблгаз» та платіжними дорученнями, з яких вбачається сплата вартості газу позивачем.

Отже, дослідження наданих позивачем доказів дає суду підстави дійти висновку про доведеність факту понесення позивачем витрат на газ, а отже, і про необхідність відшкодування відповідачем цих витрат у розмірі, пропорційному до площі приміщення, яке орендується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку, передбаченого п. 3.3 договору, з відшкодування витрат на опалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки п. 3.3 договору не визначено моменту виникнення зобов'язання з відшкодування витрат на опалення, наявний в матеріалах справи лист позивача б/н та дати з вимогою сплати заборгованості у розмірі 512,15 гривень сприймається судом як пред'явлення вимоги про оплату у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України, та з огляду на підтвердження відповідачем у своїх поясненнях факту отримання даного листа, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання, передбаченого п. 3.3 договору, є таким, що настав.

Проте, як встановлено судом, відповідачем грошові зобов'язання за договором були виконані не в повному обсязі, не відшкодовано витрати на опалення у розмірі 512,15 гривень за січень-березень 2014р. - жодних доказів на спростування зазначених обставин, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано.

Посилання відповідача на той факт, що договором не передбачено такого виду комунальних послуг як оплата за газ, використаний для опалення, та на те, що позивач неправомірно здійснює опалення приміщення шляхом використання автономного газового опалення, судом до уваги не сприймаються, адже умовами договору не визначено, яким саме чином має здійснюватися опалення орендованого приміщення, та спростовуються наданими позивачем дозвільними документами на встановлення обладнання для здійснення автономного газового опалення, які свідчать про правомірність його використання, а саме:

- актом приймання газообладнання для проведення комплексного опробування від 14.08.2002р.;

- робочим проектом проектно-виробничого відділу РСУ «Газ-Сервіс» ВАТ «Донецькоблгаз» щодо теплозабезпечення приміщення;

- нарядом на включення газових приладів від 24.09.2002р.;

- паспортом на газове господарство комунального-побутового об'єкта, зареєстрованим 16.08.2002р. в Донецькій державній інспекції охорони праці в газовому та побутово-комунальному господарстві Територіального управління охорони праці в Донецькій області Держнаглядохоронпраці України за реєстраційним №890.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про доведеність правомірного використання позивачем зазначеного газового обладнання за для опалення орендованого приміщення.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Даннаус» задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Даннаус» (83062, м. Донецьк, пр. Ленінський, 4а, оф. 403, код 36616592) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) заборгованість з відшкодування витрат на опалення у розмірі 512,15 гривень, судовий збір у розмірі 1720,50 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.04.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник