Рішення

від 29.04.2014 по справі 905/1714/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.2014 Справа № 905/1714/14

за позовом прокурора міста Харцизька в інтересах держави в особі Донецької обласної ради, м. Донецьк,

Зугреської міської ради, м. Зугрес, Донецька область

Державної екологічної інспекції у Донецької області, м. Донецьк

до Комунального підприємства «Зугресводоканал-1 міста Зугрес», м. Харцизьк, м. Зугрес, Донецька область

Ціна позову 250 650 грн. 41 коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від прокуратури - Осипенко Ю.С., за посвідченням № 003174;

від позивача 1 - Луньова А.С., довіреність №к30-0726 від 28.03.2014;

від позивача 2 - не з'явився;

від позивача 3 - не з'явився;

від відповідача - Гришина О.М., довіреність №418 від 15.04.2014.

Прокурор міста Харцизька (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Донецької обласної ради (далі - позивач 1), Зугреської міської ради (далі - позивач 2), Державної екологічної інспекції у Донецької області (далі - позивач 3) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Зугресводоканал-1 міста Зугрес» (далі - відповідач) про стягнення 250 650 грн. 41 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що перевіркою відділу екологічного контролю природних ресурсів №2 Державної екологічної інспекції у Донецькій області встановлено, що відповідач за період з 02.04.2014 по 18.06.2013 здійснював самовільний скид забруднюючих речовин з стічними водами з очисних споруд до річки Кринка без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог природоохоронного законодавства України, внаслідок чого державі була заподіяна шкода в сумі 250 650 грн. 41 коп., яку прокурор просить стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на те, що прокурором вказаний невірний період нарахування збитків, крмі того зазначив, що відповідач є комунальним підприємством, що забезпечує питною водою підприємства та населення міста Зугрес, забезпечує водовідведення господарсько-побутових стоків у місті, тому стягнення з нього зазначеної суми призведе до значного погіршення його фінансового стану.

Суд, заслухавши прокурора, представників позивачів 1, 3 та відповідача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

У серпні 2013 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю природних ресурсів №2 Державної екологічної інспекції у Донецькій області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, початок перевірки - 12.08.2013, завершення перевірки - 16.08.2013, за результатами якої був складений акт №13/110, відповідно до якого відповідач, за період з 02.04.2013 по 18.06.2013 здійснював самовільний скид забруднюючих речовин з стічними водами з очисних споруд до річки Кринка без дозволу на спеціальне водокористування та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти (а.с.14-19).

Факт скидання забруднюючих речовин в річку Кринка підтверджується проведеними спеціалістами відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Донецькій області відборами проб випуск №1 стічних вод, річки Кринка вище випуску №1 стічних вод на 100 м. та річки Кринка нижче випуску №1 стічних вод на 100 м., що відображено у актах відбору проб вод №10 від 02.04.2013, №24 від 13.06.2013 та №25 від 18.06.2013 (а.с.26,28,30), одержані результати зафіксовані в протоколах вимірювань показників складу та властивостей проб вод №14 від 15.04.2013, №28 від 21.06.2013 та №29 від 26.06.2013 (а.с.25,27,29).

За наслідками перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, відповідачу, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю природних ресурсів №2 Державної екологічної інспекції у Донецькій області було винесено припис від 21.08.2013 №13/110 (а.с.21).

Відділом екологічного контролю природних ресурсів №2 Державної екологічної інспекції у Донецькій області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 (далі - Методика №389), було розраховано розмір збитків, які заподіяні державі в результаті самовільного скиду забруднюючих речовин з стічними водами з очисних споруд до річки Кринка без дозволу на спеціальне водокористування та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти за період з 02.04.2013 по 18.06.2013, відповідно до якого загальна сума збитків складає 250 650 грн. 41 коп. (а.с.22-23).

Відповідно до довідки відповідача про кількість скинутих стічних вод в річку Кринка №1561 від 05.09.2013, відповідачем за період з 02.04.2013 по 18.06.2013 очисними спорудами м. Зугрес було скинуто 175 250 куб. м. стічних вод в річку Кринка (а.с.24).

Позивачем 2, в претензії від 28.11.2013 №02-4659, було запропоновано відповідачу відшкодувати збитки у сумі 250 650 грн. 41 коп., завдані державі (а.с.31), у відповіді на претензію від 30.12.2013 №2221 відповідач зазначив, що він є комунальним підприємством, що забезпечує питною водою підприємства та населення міста Зугрес, забезпечує водовідведення господарсько-побутових стоків у місті, тому стягнення з нього зазначеної суми призведе до значного погіршення його фінансового стану.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, з 02.04.2013 по 18.06.2013 відповідачем здійснювався самовільний скид забруднюючих речовин з стічними водами з очисних споруд до річки Кринка без дозволу на спеціальне водокористування та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Відповідно до п. б) ч.1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», використання природних ресурсів, зокрема, підприємствами здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України (далі - ВК України), вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Частинами 1, 2 статті 49 ВК України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ч.1 ст. 70 ВК України).

Основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності водокористувачів визначені Порядком розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. № 1100, пунктом 14 якого передбачено, що нормативи ГДС затверджуються органами, уповноваженими видавати дозвіл на спеціальне водокористування, одночасно з видачею дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ч.1 ст. 110 ВК України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з ч.1 ст. 111 ВК України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Пунктом 1.2 Методики №389 передбачено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно з ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Сума у розмірі 250 650 грн. 41 коп., визначена згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, станом на час розгляду справи відповідачем не сплачена.

Статтею 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Частиною 2 ст.69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Главою 9 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України №128 від 09.08.2013 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету. Після розподілу кошти у відповідних обсягах засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються за призначенням на відповідні рахунки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем здійснювався самовільний скид забруднюючих речовин з стічними водами з очисних споруд до річки Кринка без дозволу на спеціальне водокористування, виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Зугресводоканал-1 міста Зугрес» (86783, Донецька область, м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. Карла Маркса, буд. 21, код ЄДРПОУ 35602044) на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Донецької обласної ради та місцевого бюджету Зугреської міської ради 250 650 грн. 41 коп., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Стягнути з Комунального підприємства «Зугресводоканал-1 міста Зугрес» (86783, Донецька область, м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. Карла Маркса, буд. 21, код ЄДРПОУ 35602044) на користь Державного бюджету України 5 013 грн. 01 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 05 травня 2014 року.

Суддя О.В. Говорун