Рішення

від 30.04.2014 по справі 914/908/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2014 р. Справа № 914/908/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР-Україна»

(м. Київ)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС»

(м. Львів)

про: стягнення 38947,09 грн. - пені, 8987,79 грн. - 3% річних, 3264,00 грн. - інфляційних втрат.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Воробець В.І. - довіреність №213-134 від 09.04.2014 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР-Україна» (м. Київ) до Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» (м. Львів) про стягнення 38947,09 грн. - пені, 8987,79 грн. - 3% річних, 3264,00 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.03.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 26.03.2014 року. Ухвалою суду від 26.03.2014 року розгляд справи відкладено до 03.04.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 03.04.2014 року розгляд справи відкладено до 10.04.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 10.04.2014 року розгляд справи відкладено до 24.04.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача та для надання доказів. Ухвалою суду від 24.04.2014 року розгляд справи відкладено до 30.04.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.03.2014 року, про відкладення від 26.03.2014 року, від 03.04.2014 року, від 10.04.2014 року, від 24.04.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №506 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 28.04.2014 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

01.04.2014 року за вх.№13923/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

17.04.2014 року за вх.№17113/14 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

29.04.2014 року за вх.№2195/14 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 32729,12 грн. - пені, 8456,30 грн. - 3% річних, 3898,23 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.03.2014 року, про відкладення від 26.03.2014 року, від 03.04.2014 року, від 10.04.2014 року, від 24.04.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

01.04.2014 року за вх.№13892/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

03.04.2014 року за вх.№14258/14 відповідач подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

09.04.2014 року за вх.№15376/14 відповідач подав пояснення по справі.

24.04.2014 року в судовому засіданні відповідач подав нормативно підтверджений розрахунок по справі.

30.04.2014 року за вх.№19203/14 відповідач подав заяву про визнання уточнених (зменшених) позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.04.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР - Україна» - (надалі - позивач, Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» - (надалі - відповідач, Замовник) 12 листопада 2012 року був укладений договір б/н від 12 листопада 2012 р. про реструктуризацію заборгованості за відповідними договорами поставки (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що, у відповідності до п. п. 1.1. Договору, Постачальник надає Замовникові розстрочку у погашенні заборгованості, що виникла на підставі укладених між сторонами договорів, а п.п. 1.2. Договору передбачений графік погашення заборгованості, Однак, з квітня місяця 2013 року відповідач з невідомих причин припинив платежі.

Позивач наголошує, що станом на 23 грудня 2013 року, між сторонами був підписаний Акт звірки-взаєморозрахунків, згідно якого за відповідачем зберігається заборгованість в розмірі 627 176 (шістсот двадцять сім тисяч сто сімдесят шість) грн.

Позивач зазначає, що, згідно п.п. 3.1 Договору, у разі несвоєчасного внесення плати за договором, Боржнику нараховується пеня в розмірі 0,1 % від суми, що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 20 відсотків загальної суми боргу. Таким чином, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір, взяла на себе зобов'язання, а саме: а відповідач оплатити в порядку та на умовах, визначених вказаним вище договором.

Однак, за твердженням позивача, відповідач не виконав належним чином умови договору в частині погашення заборгованості, не сплативши грошову суму коштів у розмірі 627 176 (шістсот двадцять сім тисяч сто сімдесят шість) грн., починаючи з 17.04.2013 року по день звернення з цим позовом до суду, що потягло за собою невиконання грошового зобов'язання відповідачем.

Позивач звертає увагу на те, що сторони не домовлялись між собою застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору. Заявлені неодноразово усні претензії про проведення розрахунків за вказаними договорами залишені без задоволення.

Отже, на думку позивача, відповідач своїми діями щодо непроведення розрахунків порушує як умови Договору, так і застереження, визначені цивільним кодексом щодо належного і добросовісного виконання зобов'язання по договору, що є результатом неотримання коштів.

Згідно ч. 1 та ч.3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч.2 ст. 550 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інші розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженням позивача, розмір суми, належної до стягнення, складає 51 198,88 грн. (38 947,09 (пеня) + 3 264 (інфляційні) + 8 987,79 (3 % річних) = 51 198,88 грн).

29.04.2014 року за вх.№2195/14 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 32729,12 грн. - пені, 8456,30 грн. - 3% річних, 3898,23 грн. - інфляційних втрат.

30.04.2014 року за вх.№19203/14 відповідач подав заяву про визнання уточнених (зменшених) позовних вимог у повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР - Україна» - та Відкритим акціонерним товариством по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» - 12 листопада 2012 року був укладений договір б/н від 12 листопада 2012 р. про реструктуризацію заборгованості за відповідними договорами поставки (надалі - Договір).

У відповідності до п. п. 1.1. Договору, Постачальник надає Замовникові розстрочку у погашенні заборгованості, що виникла на підставі укладених між сторонами договорів, а п.п. 1.2. Договору передбачений графік погашення заборгованості. Однак, з квітня місяця 2013 року відповідач припинив платежі.

Станом на 23 грудня 2013 року, між сторонами був підписаний Акт звірки-взаєморозрахунків, згідно якого за відповідачем зберігається заборгованість в розмірі 627 176 (шістсот двадцять сім тисяч сто сімдесят шість) грн.

Згідно п.п. 3.1 Договору, у разі несвоєчасного внесення плати за договором Боржнику нараховується пеня в розмірі 0,1 % від суми що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 20 відсотків загальної суми боргу. Таким чином, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір, взяла на себе зобов'язання, а саме: відповідач оплатити в порядку та на умовах, визначених вказаним вище договором.

Однак, відповідач не виконав належним чином умови договору в частині погашення заборгованості, не сплативши грошову суму коштів у розмірі 627 176 (шістсот двадцять сім тисяч сто сімдесят шість) грн., починаючи з 17.04.2013 року по день звернення з цим позовом до суду, що потягло за собою невиконання грошового зобов'язання відповідачем.

Отже, судом встановлено, що відповідач своїми діями щодо непроведення розрахунків порушує як умови Договору, так і застереження, визначені цивільним кодексом щодо належного і добросовісного виконання зобов'язання, по договору, що є результатом неотримання коштів.

Згідно ч. 1 та ч.3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч.2 ст. 550 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інші розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором аби законом.

29.04.2014 року за вх.№2195/14 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 32729,12 грн. - пені, 8456,30 грн. - 3% річних, 3898,23 грн. - інфляційних втрат.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

30.04.2014 року за вх.№19203/14 відповідач подав заяву про визнання уточнених (зменшених) позовних вимог у повному обсязі, а саме щодо стягнення з нього на користь позивача 32729,12 грн. - пені, 8456,30 грн. - 3% річних, 3898,23 грн. - інфляційних втрат, а у суду відсутні докази, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 32729,12 грн. - пені, 8456,30 грн. - 3% річних, 3898,23 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, уточнені (зменшені) позовні вимоги визав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а також уточнено (зменшено) позовні вимоги, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги визнав, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР-Україна» (м. Київ) до Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» (м. Львів) про стягнення 32729,12 грн. - пені, 8456,30 грн. - 3% річних, 3898,23 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №57 від 06.02.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 78, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» (79011, м. Львів, вул. Тютюнників, 55, код ЄДРПОУ 00128504, п/р 2600300605 в філії ПАТ «Укрексімбанк» в м. Львові, МФО 325718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПРИБОР-Україна» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 29, оф. 302, код ЄДРПОУ 34620261, п/р 26003011056962 в ПАО «УКРСОЦБАНК», МФО 300023) 32729 (тридцять дві тисячі сімсот двадцять девять) грн. 12 коп. - пені, 8456 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 30 коп. - 3% річних, 3898 (три тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 23 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлення та підписано 05.05.2014 року