Рішення

від 05.05.2014 по справі 904/1028/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.14р. Справа № 904/1028/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-95", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 863,17 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 20.01.2014р.;

від відповідача - Васильченко О.М., дов. б/н від 30.12.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" суми основного боргу в розмірі 10 406,70 грн., пені - 1 080,00 грн., 3% річних - 376,47 грн. за договором поставки № 985 від 01.09.2010 р., а також збитки на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 20.10.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

У письмових поясненнях від 28.04.2014р. позивач зазначив, що після порушення провадження у справі - 06.03.14р. відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 6 397,00грн. та при проведенні інвентаризації залишків товару, який знаходиться у відповідача, встановлено, що в наявності є товар лише на суму 1 140,51 грн. у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 4 009,70 грн. - основного бору; 1 392,72грн.- пені, 401,16грн. - 3% річних за договором поставки № 985 від 01.09.2010р. та 5 069,34 грн. судових витрат, які складаються з 3 000,00 грн. - витрат на оплату адвокатських послуг, 51,00грн. - витрат по отриманню витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 191,34грн. - поштових витрат та 1 827,00 грн. - судового збору.

Суд розцінює це, як заяву про зменшення позовних вимог та розглядає позов відповідно до цієї заяви.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що товар на суму 4 009,70 грн. перебуває у нього на реалізації у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

11.03.2014р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.04.2014р., 14.04.2014р. оголошувалась перерва до 28.04.2014р., 28.04.2014р. оголошувалась перерва до 05.05.2014р.

Ухвалою суду від 14.04.2014р. строк розгляду справи продовжено до 03.05.2014р.

В порядку ст. 81-1 ГПК України за клопотанням позивача від 28.04.2014р. (а.с.139) при розгляді справи по суті здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме автоматизованої системи «Документообіг господарських судів». Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 1001176RА17479.

В судовому засіданні 05.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІОН-95» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 985 (далі - Договір). 01.09.2010р. сторонами було підписано протокол розбіжностей № 1 до договору поставки № 985 від 01.09.2010р.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується в узгоджений даним договором строк поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар, у відповідності до умов цього договору.

Товаром по цьому договору є товар, вказаний у специфікації Постачальника (надалі - специфікація), яка узгоджується з Покупцем та підписується сторонами. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі (Додаток №1 до цього договору) і є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору передача (здача - приймання) товару здійснюється відповідно товарної накладної Постачальника. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент отримання Покупцем товару та підписання товарних накладних.

Загальна вартість договору складається з суми товарів, вказаних у накладних (п. 4.1. Договору).

Покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірі та у строки, передбачені п. 4.3. цього договору (п. 5.1.2. Договору).

01.09.2010р. сторонами підписано Специфікацію № 1 до вказаного договору.

Як зазначив Позивач, на виконання умов договору у період з 11.04.2012р. по 12.05.2012р. ним поставлено Відповідачеві товар на загальну суму 17 703,02 грн.

Відповідач, в свою чергу, розрахувався за поставлений товар частково, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 4 009,70 грн., що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату за товар наступним чином: через кожні 90 (дев'яносто) календарних днів за фактично реалізований в цей період товар в роздрібній мережі Покупця. Всі партії товару, які були поставлені до дні відкриття нового магазину мережі Покупець оплачує наступним чином: через кожні 110 (сімдесят) календарних днів з дня відкриття магазину за фактично реалізований товар.

Згідно п. 11.1. Договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2011р.

Строк дії цього договору автоматично продовжується на додатковий строк один рік, у випадку якщо одна з сторін не довела до відома другої сторони в письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору (п. 11.2. Договору).

Отже, з врахуванням того, що жодна із сторін договору не заявила про припинення його дії, Договір вважається продовженим на один рік на тих же умовах.

Тобто, Договір припинив свою дію 31.12.2012р.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що товар на суму 4 009,70грн. перебуває у нього на реалізації у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В ході розгляду справи сторонами проведено інвентаризацію залишків товару, та, відповідно до Акту звірки від 25.04.14р., наданого позивачем, встановлено, що у відповідача знаходиться товар, отриманий ним по спірному договору, на суму 1 140,51грн. (а.с. 144).

Пунктом 3.15 Договору сторони встановили, що Покупець має право повернути, а Постачальник зобов'язаний забрати товар в наступних випадках:

- товар не користується попитом, відповідно до стандартів прийнятих на підприємстві Покупця та виводиться з асортиментного ряду Покупця;

- залишки товару по закінченню акціонування товару;

- сезонні товари по закінченню сезону;

- повернення неякісного товару кінцевими покупцями;

- прийняття рішення (іншого документу) контролюючими (перевіряючими) органами про заборону або зупинення реалізації товару, поставленого Постачальником;

- відсутність на індивідуальній упаковці товару маркування, відповідно до вимог діючого законодавства України;

- товар який не пройшов експеримент у Покупця.

Кінцевий розрахунок з Постачальником проводиться після повернення товару та надання усіх документів (акти виконаних робіт, податкові накладні та ін.), визначених договорами укладеними між сторонами (у тому числі договором про надання послуг).

У випадку повернення товару Постачальник зобов'язаний забрати товар Покупця на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання повідомлення Покупця, але не пізніше наступної поставки товару. Представник Постачальника, по закінченню приймання повернутого товару, зобов'язаний надати довіреність на отримання товару та корегуючі податкові накладні.

У випадку якщо Постачальник не вивезе товар на протязі вказаного строку, він зобов'язаний компенсувати Покупцю затрати на зберігання товару в розмірі 1% від суми повертальної накладної за кожен день зберігання. Постачальник зобов'язаний провести оплату на протязі 5 банківських днів з моменту надання Покупцем рахунку.

Відповідач ні доказів оплати позивачу суми реалізованого товару, ні доказів повернення нереалізованого товару відповідно до п. 3.15 Договору, суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як встановлено ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. При цьому, в силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 009,70 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та доданими документами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 392,72 грн. пені та 401,16 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Згідно абзацу 1 п. 6.1. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України та відшкодовують заподіяні таким невиконанням збитки.

Пунктом п. 6.12 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів у відповідності до п. 4.3. цього договору, Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що Позивач нараховує відповідачу пеню наступним чином:

з 01.01.13р. по 21.02.13р. на суму боргу 14 406,70грн. - 300,90грн.,

з 22.02.13р. по 31.12.13р. на суму боргу 10 406,70грн. - 1 091,82грн.

Однак, приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що, як зазначив сам позивач, нарахування пені він почав з дня, наступного після дати закінчення строку дії договору, то, пеню слід нараховувати з 01.01.13р. по 01.06.13р., у зв'язку з чим пеня, що підлягає до стягнення складає 735, 54 грн.

У стягненні 657,18 грн. пені слід відмовити.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд дійшов до висновку, що розрахунок позивача відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 401,16 грн. підлягають задоволенню.

Щодо покладення на відповідача 5 069,34 грн. судових витрат, які складаються з 3 000,00 грн. - витрат на оплату адвокатських послуг, 51,00грн. - витрат по отриманню витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 191,34грн. - поштових витрат та 1 827,00 грн. - судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

З наведеного вбачається, що витрати по отриманню витягів з реєстрів, та поштові витрати до складу судових витрат не відносяться.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність ".

Статтею 26 цього Закону передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути, в тому числі, договір про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач надав документи, які свідчать про його витрати, пов'язані з отриманням адвокатських послуг по підготовці позовної заяви та матеріалів даної справи (договір від 20.10.2013р. про надання правової допомоги, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 24.12.11р., акт здачі-приймання здійснених послуг від 20.01.13р, платіжне доручення №150 від 28.10.13р., банківську виписку від 25.10.13р. про оплату позивачем за платіжним дорученням 3000,00грн.) (а.с. 81-86, 89).

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає до стягнення 1 620,18грн. - витрат на оплату позивачем судового збору та 2 660,00грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 15, код ЄДРПОУ 30982361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 1-2, код ЄДРПОУ 22461581) 4 009,70 грн. (чотири тисячі дев'ять грн. 70 коп.) - основного боргу, 735, 54 грн. (сімсот тридцять п'ять грн. 54 коп.) - пені, 401,16 грн. (чотириста одна грн. 16 коп.) - 3% річних, 1 620,18 грн. (одна тисяча шістсот двадцять грн. 18 коп.) - витрат на оплату позивачем судового збору та 2 660,00 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят грн. 00 коп.) - витрат на оплату адвокатських послуг.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 06.05.2014р.