Рішення

від 05.05.2014 по справі 903/358/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2014 р. справа №903/358/14

за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ", м. Луцьк

про стягнення 37 034 грн. 89 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрук І.В. - юрисконсульт (дов. від 10.01.2014р. №79/08)

від відповідача: Простопчук В.В. - директор, головний редактор (дор. від 05.05.2014р. №27)

в судовому засіданні взяла участь: Нагорнюк І.Б. - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Луцька (дов. від 18.09.2013р. №98-5112)

Суть спору: прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі державного комунального підприємства "Луцьктепло" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на користь зазначеного підприємства з товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" 37 099,84 грн., в тому числі 18 317,14 грн. заборгованості по оплаті послуг, пов'язаних з відпуском теплової енергії, наданих у відповідності до укладеного між цими суб'єктами господарювання договору №3-26 від 01.11.2005р. у період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р., 18 317,14 грн. пені, нарахованої за невиконання грошових зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих послуг, 282,35 грн. суми інфляційних та 183,21 грн. трьох процентів річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Присутні в судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Луцька та представник ДКП "Луцьктепло" пред'явлені до ТзОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" позовні вимоги зменшили (клопотання та заява від 05.05.2014р. - а.с. 30-31), у зв'язку із проведеними перерахунками сум пені, інфляційних та процентів річних, просять суд поруч із сумою основної заборгованості 18 317,14 грн. стягнути з відповідача 18 317,14 грн. пені, 154,85 грн. зменшеної суми процентів річних та 245,76 грн. зменшеної суми інфляційних, а всього 37 034,89 грн.

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи господарським судом.

При цьому прокурор та представник позивача посилаються на укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання, отримання послуг ТОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" та не проведення належних розрахунків по їх оплаті, існування суми боргу та нарахування при цьому пені, інфляційних та процентів річних.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора та позивача щодо зменшення позовних вимог в частині стягнення сум інфляційних та відсотків річних, господарський суд вважає, що відповідні заяви є підставними та підлягають до задоволення, у зв'язку з чим спір вирішується виходячи із нової ціни позову, котра становить 37 034,89 грн.

В даному аспекті судом враховано, що передбачені ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідач у повідомленні від 24.04.2014р. №23 (а.с. 29) та директор ТзОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" в судовому засіданні з приводу існування перед ДКП "Луцьктепло" заборгованості по оплаті наданих послуг не заперечили, засвідчивши, що несвоєчасна оплата послуг з теплопостачання зумовлена відсутністю коштів на розрахунковому рахунку товариства, його складним фінансовим становищем, котре викликане зменшенням передплати газети, зниженням обсягу реклами, ростом цін на поліграфічні послуги.

Посилаючись на зазначені обставини відповідач просить суд розстрочити сплату заборгованості на шість місяців.

Поруч з цим в судовому засіданні представником боржника посилаючись на те, що належна до сплати пеня є надмірно високою порівняно із збитками кредитора, останній не наводить у позові жодних доказів, які б підтвердили факт понесення кредитором збитків у розмірі, більшому, ніж сплачена сума боргу з урахуванням інфляційних процесів в Україні, відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що викликаний незалежними від товариства соціально-економічними обставинами, стягнення з боржника нарахованої суми у заявленому розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові збитки, які не мають джерел покриття, було заявлене клопотання №24 від 05.05.2014р. (а.с. 39) про зменшення нарахованої пені, яка підлягає до стягнення з боржника на користь кредитора.

Присутні в засіданні суду прокурор та представник позивача з приводу відповідного клопотання відповідача заперечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2005 року між державним комунальним підприємством "Луцьктепло", м. Луцьк (Теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ", м. Луцьк (Споживач) було укладено договір на надання послуг по теплопостачанню №3-26 із додатком №1 (а.с. 9-10) у відповідності до умов котрої ДКП "Луцьктепло" взяло на себе зобов'язання щодо забезпечення надання товариству "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" послуг по теплопостачанню - відпуску теплової енергії у приміщення по пр. Волі, 8, у м. Луцьку.

24 вересня 2008 року між ДКП "Луцьктепло" та ТзОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" було підписано угоду (а.с. 11) про внесення змін до договору на надання послуг по теплопостачанню №3-26 від 01.11.2005р. в частині опалюваних приміщень та вартості послуг.

В свою чергу ТзОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" згідно п.п. 3.1, 3.2 договору №3-26 зобов'язувалось оплачувати вартість наданих Теплопостачальною організацією послуг по діючих тарифах, шляхом здійснення передоплати в розмірі 50% вартості послуг, визначених додатком №1 до договору, в термін до 01 числа розрахункового місяця, а остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.1.1 договору також було визначено, що тарифи на послуги Теплопостачальної організації можуть змінюватися в разі змін цін і тарифів на енергоносії, матеріальні ресурси та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вбачається з додатку №1 до договору №3-26 від 01.11.2005р. (в редакції договору від 24.09.2008р. про внесення змін до вказаного додатку) сторонами було узгоджено, що при визначенні розміру опалювальних площ за основу приймається висота опалювальних приміщень 6,5 м., їх загальна площа 227,25 кв.м., загальна площа з врахуванням висоти 266,3 кв.м.

На виконання умов зазначеного договору ДКП "Луцьктепло" відповідні послуги ТзОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" надавались у період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

У зазначені періоди товариству "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" було надано, а останнім прийнято та використано послуг з теплопостачання на загальну суму 28 317,14 грн. про що Теплопостачальною організацією було підготовлено та виставлено Споживачу для оплати відповідні рахунки №551 від 17.10.2013р. на суму 5 031,66 грн., №1275 від 22.11.2013р. на суму 6 015,72 грн., №1103 від 17.12.2013р. на суму 5 938,16 грн., №1155 від 25.01.2014р. на суму 5 665,80 грн., №1105 від 17.02.2014р. на суму 5 665,80 грн. (а.с. 12-16).

Загальна вартість наданих відповідачу у звітний період послуг з теплопостачання підтверджена долученими до матеріалів справи документами, зокрема, договором на надання послуг по теплопостачанню, помісячними рахунками за надані послуги, рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради "Про тарифи на послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" №682-1 від 06.10.2011р. з додатками та №31-1 від 25.01.2014р. з додатком (а.с. 9-16, 32-36).

Проте відповідач взяті на себе згідно угоди від 01.11.2005р. №3-26 зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість отриманих послуг не оплатив. У зв'язку з викладеним у товариства "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи судом склала 18 317,14 грн. Визначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість наданих у період з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. послуг з теплопостачання 28 317,14 грн. за мінусом проведених оплат в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між ДКП "Луцьктепло" та ТзОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" носять договірний характер, укладений між ними договір на надання послуг по теплопостачанню з додатком предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

В даному випадку тарифи на послуги були затверджені рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради "Про тарифи на послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" №682-1 від 06.10.2011р. з додатками та №31-1 від 25.01.2014р. з додатком.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу визначених угодою послуг, їх отримання товариством "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ", а також не проведення боржником при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основного боргу 18 317,14 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, визнається відповідачем.

Пунктом 4.4 договору №3-26 від 01.11.2005р. договірними сторонами було визначено, що у випадку порушення строку оплати послуг Теплопостачальної організації Споживач сплачує їй пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочки відповідачем платежів, прокурором міста Луцька при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 18 317,14 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 18 317,14 грн.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В даному випадку сторони у п. 4.4 договору №3-26 від 01.11.2005р. визначили, що у разі несвоєчасної оплати за послуги Споживачу нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочки платежу. Угода №3-26 від 01.11.2005р. недійсною чи зміненою, зокрема, в частині п. 4.4, не визнавалась. На момент звернення прокурора до суду з позовом та на час розгляду справи судом відповідач зобов'язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з відповідним позовом згідно фактичних розрахунків суми пені (а.с. 8) санкції за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. склали 22 322,10 грн.

Згідно уточненого розрахунку суми пені, наданого представником позивача в судовому засіданні та підтриманого прокурором (а.с. 37) за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 28.02.2013р. відповідачу було нараховано пеню в розмірі 18 841,23 грн.

Судом враховано, що при підтриманні позовних вимог в судовому засіданні прокурором та позивачем розмір санкцій було приведено у відповідність до положень ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", котрою, зокрема, визначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, та відповідно обмежено нараховані відповідачу штрафні санкції (пеню) до суми, рівної сумі основної заборгованості, котра існувала на час звернення до суду з позовом (18 317,14 грн.)

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданими суду розрахунками (а.с. 7), при пред'явленні до суду позовної заяви, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу було нараховано 282,35 грн. суми інфляційних та 183,21 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 28.02.2014р.

Згідно наданих в судовому засіданні прокурором та представником позивача уточнених розрахунків та клопотань про зменшення позовних вимог в цій частині, прийнятих та задоволених судом (а.с. 30, 31, 37, 38), відповідачу за період прострочки платежів з 01.10.2013р. по 28.02.2014р. нараховано та заявлено до стягнення менші суми, а саме 154,85 грн. трьох процентів річних та 245,76 грн. інфляційних нарахувань.

Розглянувши уточнені та зменшені позовні вимоги в частині стягнення пені, сум збитків, завданих інфляцією, та процентів річних, перевіривши методику їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними та підлягають до задоволення у визначених прокурором та позивачем розмірах.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору) слід покласти у відповідності до ст. 49 ГПК України на ТзОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ".

Водночас суд приходить до висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованої відповідачу за прострочку виконання грошових зобов'язань пені. При цьому судом враховано наступне:

Представник відповідача в судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у клопотанні від 05.05.2014р. №24, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник посилається на те, що належна до сплати пеня є надмірно високою порівняно із збитками кредитора, останній не наводить у позові жодних доказів, які б підтвердили факт понесення кредитором збитків у розмірі, більшому, ніж сплачена сума боргу з урахуванням інфляційних процесів в Україні, відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що викликаний незалежними від товариства соціально-економічними обставинами, стягнення з боржника нарахованої суми у заявленому розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові збитки, які не мають джерел покриття

За приписом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення ТзОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" зобов'язань за угодою потягло за собою завдання ДКП "Луцьктепло" значних збитків. У той же час, відповідач подав суду докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за надані послуги з теплопостачання.

Судом також враховується вжиття ТзОВ "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" заходів, спрямованих на оплату наданих йому послуг (загальна вартість послуг 28 317,14 грн., оплата 10 000 грн.)

Враховується також факт перебування товариства-відповідача в скрутному фінансовому становищі, що викликаний незалежними від нього соціально-економічними обставинами.

Беручи до уваги вищезазначене, суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача, та стягнути з боржника пеню в розмірі 4 579,29 грн., що становить 25 відсотків від загальної суми, яка згідно викладеної вище позиції суду підлягає до стягнення з боржника.

В даному аспекті судом засвідчується також те, що статтею 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Зазначена позиція суду в цій частині знайшла своє відображення в матеріалах численної судової практики в аналогічних справах, зокрема, у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. у справі №903/783/13, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. та постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2014р. у справі №903/782/13.

За наслідками розгляду в судовому засіданні даної справи суд прийшов також до висновку про можливість задоволення клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу рівними частинами строком на шість місяців до 31.10.2014р. Приймаючи рішення в цій частині судом було взято до уваги повне визнання боржником існуючої перед позивачем заборгованості, зобов'язання сплатити її впродовж шести місяців, важке фінансове становище товариства "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ".

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 232, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 550, 599, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" (м. Луцьк, пр. Волі, 8, код ЄДРПОУ 02471778) на користь державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 18 317,14 грн. заборгованості.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" (м. Луцьк, пр. Волі, 8, код ЄДРПОУ 02471778) на користь державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 4 579,29 грн. пені, 154,85 грн. трьох процентів річних та 245,76 грн. збитків від інфляції.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "ВІЧЕ-інформ" (м. Луцьк, пр. Волі, 8, код ЄДРПОУ 02471778) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача: 31219206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу: судовий збір за розгляд господарським судом Волинської області справи, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ суду 03499885) 1 827 грн. судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

6. Виконання пункту 2 резолютивної частини рішення суду розстрочити рівними частинами, встановивши при цьому наступний порядок сплати 18 317,14 грн. заборгованості:

- 3 052,86 грн. в строк до 31.05.2014р.;

- 3 052,86 грн. в строк до 30.06.2014р.;

- 3 052,86 грн. в строк до 31.07.2014р.;

- 3 052,86 грн. в строк до 31.08.2014р.;

- 3 052,86 грн. в строк до 30.09.2014р.;

- 3 052,86 грн. в строк до 31.10.2014р.

Суддя В.А. Войціховський

Повне рішення

складено

06.05.2014р.