Постанова

від 03.03.2014 по справі 804/828/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 р. Справа № 804/828/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Щербак А.Ю.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Чохелі Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Ф» № 0000021705 від 25.11.2013 року, прийняте ДПІ у Жовтневому районі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Жовтневому районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000021705 від 25.11.2013 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» в сумі 267 449,01 грн. Підставою для нарахування відповідних грошових зобов'язань в податковому повідомленні-рішенні визначено п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п. 286.5 ст. 286 ПК України. Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням на підставі наступного. Позивач користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1615 га на підставі договору оренди землі від 11.12.2007 року із строком на 15 років. Податкове повідомлення рішення прийняте 25.11.2013 року, що є порушенням п. 286.5 ст. 286 ПК України. ОСОБА_3 стверджує, що він в повному обсязі сплачує суму орендної плати за відповідну земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 11.12.2007 року, тому в відповідача відсутні підстави для будь-якого донарахування сум податкового зобов'язання. Таким чином, відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було допущено порушення норм податкового законодавства. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення, обґрунтовуючи їх наступним. Згідно даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.03.2008 року, з урахуванням індексації, передбаченої ст. 289 ПК України, у 2011-2013 роках нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,1615 га, як земель історико-культурного призначення, за яку справляється орендна плата, складає 5 943 311,44 грн. Основне цільове призначення земель - головний і єдиний критерій диференціації земель на окремі категорії, які мають особливий правовий режим. Особливості правового режиму земель кожної категорії визначаються специфікою їх цільового призначення. Таким чином, при розрахунку розміру орендної плати за землю ОСОБА_3 з моменту набрання чинності ПК України, не були враховані вимоги п. 276.3 ст. 276 ПК України. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ДПІ у Жовтневому районі було обґрунтовано та правомірно винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000021705 від 25.11.2013 року.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 25.11.2013 року ДПІ у Жовтневому районі було повідомлено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000021705 ОСОБА_3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб - у розмірі 267 449,01 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, визначення суми грошового зобов'язання позивачу з орендної плати за земельну ділянку здійснено відповідачем на підставі п.276.3 ст.276 ПК України з додатковим застосуванням коефіцієнту 1,5, який застосовується при визначенні розміру податку за земельні ділянки на територіях історико-культурного призначення місцевого значення.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2007 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:328:0186. Цільове використання земельної ділянки за цим договором 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 27.06.2007 року № 146/16 та від 31.10.2007 року № 197/22. Згідно розділу 2 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,1615 га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору становить 2 321 995,17 грн. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини не визначені. Договір укладено на 15 років. На підставі розділу 4 договору річна оренда плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 2,5 відсотка її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Цільове призначення земельної ділянки: землі історико-культурного призначення.

При дослідженні правомірності підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно ч.ч.1,2 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно п. «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Умови, розміри та порядок сплати земельного податку регулюються нормами ст.ст.267-287 ПК України, а орендної плати за землю - ст.ст.288-290 ПК України.

Застосований ДПІ у Жовтневому районі до спірних правовідносин п.276.3 ст.276 ПК України встановлює, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів, зокрема, місцевого значення - 1,5.

Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що він застосовується у відносинах, пов'язаних із визначенням розміру плати за землю у формі земельного податку, а не до відносин, пов'язаних з визначенням орендної плати за землю.

Як зазначено в п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4 ст. 288 ПК України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

При визначенні нормативної грошової оцінки органом уповноваженим на здійснення державної політики у сфері земельних відносин і здійснення нормативної грошової оцінки враховується коефіцієнт Кф.

Даний коефіцієнт передбачений п. 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 року.

Кф - це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо). Для позивача цей коефіцієнт визначений на рівні 2,5.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Податковий орган наділений повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, тобто, в даному випадку, Дніпропетровська міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 11.06.2013 року.

Представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось, що позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачувались суми орендної плати за земельну ділянку згідно договору оренди від 11.12.2007 року.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження порушення позивачем норм ПК України, що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2013 року № 0000021705 податкових зобов'язань.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на зазначене, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно квитанції № 42042.712.1 від 25.12.2013 року в сумі 1720,50 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.11.2013 року № 0000021705.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 50 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 07 березня 2014 року.

Суддя М.В. Бондар