Постанова

від 05.05.2014 по справі 826/1349/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2014 року 08 год. 45 хв. № 826/1349/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 квітня 2012 року № 0010621703 і від 15 лютого 2013 року № 0007421703, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ, відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 квітня 2012 року № 0010621703 і від 15 лютого 2013 року № 0007421703.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2011р. ОСОБА_1 на праві власності належать нежилі приміщення АДРЕСА_2 . При цьому ні в оренду, ні у власність жодна земельна ділянка (її частина) позивачці у власність окремо не передавалася. Тобто ОСОБА_1 не користувалася протягом 2012 - 2013 років земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Також в розрахунках ДПІ, на підставі яких здійснено нарахування позивачу сум плати за землю, відповідачем не зазначено відомостей про те, що в базі даних Державного земельного кадастру наявна інформація стосовно земельної ділянки, в т.ч. за вказаною адресою, яка була б зареєстрована за ОСОБА_1 З огляду на це, на думку позивача, відповідачем не наведено належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 набула статусу землевласника чи землекористувача щодо земельної ділянки площею 173,70 м 2 .

Крім того, позивач наголошує на здійсненні відповідачем неправильного обрахунку сум земельного податку за 2012 - 2013 роки, а саме: 1) в розрахунку ДПІ плати за землю за 2012 рік не зазначені розмір нормативної грошової оціни земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації, ставка податку та підставі її застосування, а також невірно визначено належність земельної ділянки до певної економіко-планувальної зони; 2) в розрахунку ДПІ плати за землю за 2013 рік не зазначено правових підстав для застосування податківцями коефіцієнтів індексації грошової оцінки минулих років, а також застосування відповідачем коефіцієнту на функціональне використання землі та локального коефіцієнту на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони при визначенні плати за землю щодо зазначеної земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої затверджена Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007р. № 43/1877, є безпідставним .

Таким чином, виходячи з викладених обставин, та з урахуванням норм ст. 270, 286, п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України і ст.ст. 42, 125 Земельного кодексу України, спірні податкові повідомлення-рішення від 05.04.2012р. № 0010621703 і від 15.02.2013р. № 0007421703 є незаконними і відповідно підлягають скасуванню.

В призначених судових засіданнях представник позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. При цьому на запитання суду пояснив, що належні позивачу нежилі приміщення використовуються позивачем у особистих цілях.

Представник відповідача у судові засідання по даній справі не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та подав до канцелярії суду письмові заперечення проти позову від 31.03.2014р. б/н і додаткові документи (а саме: копії договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2011р., укладеного між ПП «Антуріум Плюс» (Продавцем) та ОСОБА_1 (Покупцем), акта приймання-передачі таких нежилих приміщень від 29.12.2011р. та витягу з технічної документації № Ю-0378/2007 (вих. № 345 від 12.10.2007р.), виданої ПП «Антуріум Плюс» про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 165,30 м 2 ). В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає про те, що ДПІ з урахуванням вимог ст. 289 Податкового кодексу України було визначено ОСОБА_1 суму земельного податку в розмірі 59 761, 00 грн. і у відповідності до п. 286.5 ст. 286 цього ж Кодексу було винесене оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому ДПІ керувалася роз'ясненням, наданим листом Державної податкової служби України від 14.03.2012р. за № 7267/717-3217, згідно якого при наданні в оренду частини будівлі земельна ділянка під нею використовується безпосередньо наймачами і не використовуєтеся в підприємницькій діяльності наймодавцями, тому останні незалежно від обраного виду підприємницької діяльності, у тому числі надання в оренду приміщень, повинні сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), що передані в оренду, на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території. Жодних пояснення про порядок та складові розрахунків спірних сум земельного податку за 2012 - 2013 роки відповідач в цих запереченнях не навів.

23 квітня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

З наявних матеріалів справи (а саме: копій Витягу з Державного реєстру правочинів від 29.12.2011р. № 10899153 та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29.12.2011р. за реєстраційним № 2300 та акта передачі нежилих приміщень від 29.12.2011р.), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) являється власником нежилих приміщень з АДРЕСА_2 .

Попередньо вказані нежилі приміщенні належали ПП «Антуріум Плюс» (ідентифікаційний код 34474952).

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.02.2014р. № 057026-1509, наданого у відповідь на запит ОСОБА_1, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, згідно даних міського земельного кадастру обліковується за Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Натомість реєстрація права власності (користування) вказаною земельною ділянкою за ОСОБА_1 в Департаменті земельних ресурсів станом на 31 грудня 2012 року відсутня.

05 квітня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, було проведено нарахування ОСОБА_1 земельного податку на 2012 рік у розмірі 16 889, 06 грн. та відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010621703 (форма «Ф») по платежу «земельний податок з фізичних осіб» на суму грошового зобов'язання в розмірі 16 889, 06 грн. При цьому згідно наявного в матеріалах справи розрахунку ДПІ податку на землю, копія якого була надана позивачем, визначення відповідачем суми плати за землю здійснювалося відносно земельної ділянки площею 165,30 м 2 , економіко-планувальної зони 100.

Згодом, 15 лютого 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, було проведено нарахування ОСОБА_1 земельного податку на 2013 рік у розмірі 16 889, 06 грн. та відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007421703 (форма «Ф») по платежу «земельний податок з фізичних осіб» на суму грошового зобов'язання в розмірі 16 889, 06 грн. При цьому згідно наявного в матеріалах справи розрахунку ДПІ податку на землю, копія якого була надана позивачем, визначення відповідачем суми плати за землю здійснювалося відносно земельної ділянки площею 165,30 м 2 , економіко-планувальної зони 66, нормативна грошова оцінка якої становить 1 688 905, 91 грн., та з використанням, зокрема, коефіцієнту на функціональне використання землі - 2,5, локального коефіцієнту на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони - 1,5.

При цьому в своїх письмових запереченнях від 31.03.2014р. б/н відповідач не зазначає про розмір земельної ділянки з якої в дійсності обраховувалися суми плати за землю згідно спірних податкових повідомлень-рішень від 05.04.2012р. та 15.02.2013р. З доданих до таких заперечень копій документів вбачається, що при визначенні спірних сум земельного податку працівники відповідача користувалися лише Витягом з технічної документації № Ю-0378/2007 (вих. № 345 від 12.10.2007р.), виданої Головним управління земельних ресурсів ПП «Антуріум Плюс» про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий № 8000000000:82:025:0005), розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 165,30 м 2 .

Жодних додаткових документів (оригіналів чи копій) на обґрунтування своїх заперечень, зокрема, відомостей з автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру, витягів з технічної документації по спірній земельній ділянці, виданих безпосередньо ОСОБА_1, тощо) та обґрунтованості і правомірності проведення розрахунків грошових зобов'язань по земельному податку в загальній сумі 33 778, 12 грн. відповідач до суду не надав.

Крім того, статус позивача як суб'єкта підприємницької діяльності протягом 2012 - 2013 років відповідачем документально не підтверджений.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Починаючи з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким регулюються правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів (в т.ч. земельного податку), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Пунктом 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.5 вказаної статті Податкового кодексу України визначено що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Разом з тим у ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42. п. 14.1 цієї статті);

- «земельний податок» - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу)(пп. 14.1.72. п. 14.1 цієї статті);

- «землекористувачі» - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 цієї статті).

Згідно зі ст. 269 цього Кодексу платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

З вищенаведеного, з урахуванням положень п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу та ст.ст. 2 і 3 Земельного кодексу України, слідує, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку встановленому Земельним кодексом України.

В силу норм ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 126 Земельного кодексу України). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 42 Земельного кодексу України (Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків) визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

За таких обставин, положення п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України самі по собі не можуть бути правовою підставою набуття особою права власності або користування земельною ділянкою, яка знаходяться під багатоквартирним будинком, де знаходиться належні такій особі нежитлові приміщення, оскільки такі положення суперечать спеціальному нормативному акту - Земельному кодексу України, виключно яким регулюються земельні відносини, і, як наслідок, підставою для нарахування такій особі плати за землю.

З огляду на те, що відповідачем не було надано доказів того, що позивач набув статус власника або землекористувача щодо частини земельної ділянки площею 173,70 м 2 під багатоквартирним жилим будинком, де знаходяться належні йому нежитлові приміщення, доказів належності йому вказаної земельної ділянки на праві власності чи праві користування або виділення її в якості прибудинкової території відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу плати за землю спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 05.04.2012р. № 0010621703 і від 15.02.2013р. № 0007421703.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 05 квітня 2012 року № 0010621703.

3. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 15 лютого 2013 року № 0007421703.

4. Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 01133, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова