Рішення

від 28.04.2014 по справі 927/252/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, тел. (0462) 77-99-18

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

" 24 " квітня 2014 року справа № 927/252/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» 03138, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Сумська, 3 (юридична адреса) 02160, м. Київ, пр-т Воз»єднання, 15 (поштова адреса) Відповідач: Приватне підприємство «Малозагорівське» 17600, Чернігівська обл., смт. Варва, вул. Горького, 8 про стягнення 1291 грн. 82 коп. Суддя В.М. Репех

Представники сторін:

від позивача: Макаренко В.А.- представник, дов. № 7 від 04.03.2014 р.

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» (надалі - позивач) заявлено позов до приватного підприємства «Малозагорівське» (надалі - відповідач) про стягнення 1291,82 грн. заборгованості за надані послуги, згідно договору про надання послуг від 26.05.2012р. № 26/05/2012 яка складається з: 1065 грн. боргу, пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт в розмірі 194,89 грн., 3% річних з простроченої суми в розмірі 20,22 грн. та нарахованого на суму боргу індексу інфляції в розмірі 11,71 грн.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 1760001045502 та № 1760001054030, однак до суду не з'явився.

17.03.2014 року від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він суму основної заборгованості в розмірі 1065 грн. визнає повністю, а в частині стягнення решти позовних вимог заперечує.

24.04.2014 року представник позивача надав клопотання про виправлення помилки в позовній заяві згідно якого просить суд виправити номер договору про надання послуг на № 132/2.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

26.05.2012 року між сторонами укладений договір № 132/2, відповідно до умов якого виконавець (позивач) бере на себе зобов»язання надати послуги по посіву кукурудзи посівним агрегатом: трактором John Deerе 8420, реєстраційний номер 04100 СВ та сівалкою Kinze на площі замовника вартістю 200 грн., в тому числі ПДВ, за 1 га.

Так, відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 4.2.3, 10.1 Договору кінцева вартість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику, фіксується Сторонами у актах приймання - передачі наданих послуг на основі даних GPS навігаційних пристроїв, які встановлені Замовником на техніці Виконавця, що виконує роботи по даному договору.

За взаємною згодою сторін вартість послуг може бути відкорегована шляхом укладання додаткових угод у випадку зміни податкового законодавства чи інших об»єктивних причин, котрі призводять до суттєвих змін складу витрат на надання послуг.

Здача-приймання наданих послуг оформлюється відповідним актом.

Замовник протягом трьох робочих днів після закінчення робіт та отримання Акта здачі-приймання, повинен його підписати або надати вмотивовану письмову відмову від приймання.

Замовник зобов»язується прийняти виконаний обсяг роботи та оплатити вартість наданих послуг у строки та у розмірах, визначених цим Договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами всіх зобов»язань за цим договором.

06 червня 2012 року сторонами був складений та підписаний Акт № 44 приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно Акту, представник Замовника ОСОБА_3, та Виконавця ОСОБА_4, у відповідності до укладеного між ними Договору № 132/2 від 26.05.2012р., провели приймання робіт, виконаних по посіву кукурудзи площею- 139,8 га; на загальну сума - 27960,00 грн.

Як вбачається з Акту, претензій до Виконавця зі сторони Замовника по строкам та якості виконаних робіт немає. Акт є підставою для визначення вартості виконаних робіт з подальшим проведенням розрахунків за ці роботи.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи і заборгованість складає 1065 грн.

Також існування заборгованості в сумі 1065 грн. підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків підписаний між сторонами.

В Договорі сторони не обумовили строк розрахунку Замовника за виконані послуги, а тому на його адресу позивачем було надіслано претензії від 05.06.2013 року №0164 та від 20.07.2013 року № 0199 про сплату заборгованості за виконані роботи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов'язання шляхом виконання робіт.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання щодо оплати виконаних робіт своєчасно не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 1065 грн.

За порушення умов договору, Позивач просить суд стягнути з відповідача 194,89 грн. пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, 11,71 нарахованого на суму боргу індексу інфляції за період з 18.06.2013р. по 01.01.2014р. та 20,22 трьох процентів річних від простроченої суми за період з 18.06.2013р. по 04.02.2014р.

Строк виконання Відповідачем грошового зобов»язання по Договору має визначатися виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року, як що строк виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язоку негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Претензія № 0164 від 05.06.2013 року, яка направлялася на адресу відповідача була отримана ним 11.06.2013 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином початок строку прострочення Відповідачем оплати має починатися з 19.06 2013 року, оскільки 18.06.2013 був останній день виконання такого зобов»язання.

У відповідності до п.п. 5.3 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору. У випадку порушення термінів розрахунків за виконаний обсяг роботи Замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 2% вартості послуг.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За підрахунком суду розмір пені від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 19.06.2013 року по 19.12.2013 року становить 71,02 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт, а тому з нього підлягає стягненню пеня в сумі 71,02 грн.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт, з нього підлягає стягненню 11,71 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції за період з 19.06.2013р. по 01.01.2014р. та 20,22 трьох процентів річних від простроченої суми за період з 19.06.2013р. по 04.02.2014р.

Контрозрахунок, який наданий відповідачем про нарахування на суму боргу індексу інфляції не може бути взятий судом до уваги оскільки відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведені вище обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 546, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Малозагорівське», (17600, Чернігівська обл., смт. Варва, вул. Горького, 8 р/р 2600297779 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805, код 03796078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім», (03138, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Сумська, 3, п/р 26004300266457 в ТВБВ № 10026/0533 Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» код банку 322669, код 32659577) 1065 грн. 00 коп. заборгованості, 20,22 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 71,02 грн. пені, 11,71 грн. інфляційних витрат, 1827,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М.Репех