Постанова

від 29.04.2014 по справі 914/2604/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 914/2604/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Дубник О.П.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк", м. Київ № 18.3-11-б.б/1304 від 13.03.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 26.02.2014 р.

у справі № 914/2604/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Калина-ЛТД", м. Червоноград, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Закарпаття", м. Київ

про: визнання недійсною мирової угоди від 23.02.2011 року, укладеної між ЗАТ "Калина-ЛТД" та АТ "Родовід Банк", затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 12.04.2011 року.

За участю представників сторін:

від позивача : Дудка Т.Б. - представник на підставі довіреності № 367 від 31.12.13 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Дяків О.М. - представник на підставі довіреності б/н від 01.07.13 року;

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 26.02.2014 р. у справі № 914/2604/13 (головуючий суддя Деркач Ю.Б., судді Фартушок Т.Б., Шпакович О.Ф. ) в позові Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Калина-ЛТД", м. Червоноград, Львівська область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Закарпаття", м. Київ про визнання недійсною мирової угоди від 23.02.2011 року, укладеної між ЗАТ "Калина-ЛТД" та АТ "Родовід Банк", затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 12.04.2011 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство „Родовід Банк"- подав апеляційну скаргу з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що відповідно до умов мирової угоди сторони домовились, що суму заборгованості розміром 67500000 грн. відповідач зобов'язується сплатити позивачу протягом одного банківського дня з моменту пред'явлення позивачем вимоги, але в будь-якому випадку не раніше 15.03.2011 року та не пізніше 01.04.2011 року (п. 4 Мирової угоди); суму заборгованості розміром 4864267,03 грн. зобов'язується сплатити протягом чотирьох місяців з моменту підписання даної Мирової угоди (п. 5 Мирової угоди); сторони передбачили, що виконання зобов'язань, визначених в п. 4 та п. 5 Мирової угоди, здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 6 Мирової угоди). Згідно з п. 8 Мирової угоди в забезпечення виконання зобов'язання, визначеного в п. 5 даної Мирової угоди, до 01.05.2011 року відповідач зобов'язався передати позивачу в іпотеку земельні ділянки. Відповідач суму заборгованості за Мировою угодою у розмірі 72364267,03 грн. позивачу не сплати, зобов'язання, передбачені п. 8 Мирової угоди: визначені земельні ділянки в іпотеку відповідачем передано не було, чим останній порушмв умови Мирової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За визначенням наданим ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. На думку позивача Мирова угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, оскільки при укладення Мирової угоди відповідачем було введено позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: п. 8 Мирової угоди в забезпечення виконання зобов'язання, визначеного в п. 5 даної Мирової угоди, до 01.05.2011 року відповідач зобов'язувався передати позивачу в іпотеку ряд земельних ділянок, які, передано в іпотеку не було, оскільки як виявилось, земельні ділянки відповідачу не належали на праві власності, чи на праві постійного землекористування, а належали іншим юридичним та фізичним особам.

На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 26.02.14 р. у справі № 914/2604/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2604/13 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Кузя В.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.14 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.04.14 р..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці за вагітністю та пологами судді Малех І.Б. та судді Кузя В.Л. у складі іншої судової колегії , у склад колегії для розгляду справи № 914/2604/13 замість суддів Малех І.Б. та Кузя В.Л. введено суддів- Марка Р.І. та Дубник О.П..

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 29.04.14 року представник скаржника з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін - апеляційну скаргу без задоволення.

29.04.14 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників скаржника та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 25.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством „Родовід Банк" (Кредитор) та Закритим акціонерним товариством „Калина-ЛТД" (Позичальник, який у червні 2011 року змінив найменування у відповідності до вимог законодавства на приватне акціонерне товариство) укладено Кредитний договір (Договір про надання овердрафту) № 22.1/317-0-08 відповідно до умов якого банк зобов'язався на умовах договору надати позичальнику кредити в межах встановленого ліміту в сумі 51600000 грн. з метою поповнення обігових коштів та на інші господарські потреби, пов'язані із веденням статутної діяльності позичальника із процентною ставкою за користуванням овердрафтом у розмірі 27%, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти не пізніше 18.03.2009 року та сплатити проценти за користування ними (п. 1.1. 2.1., 2.2. договору). Відповідач свої зобов'язання за вищезазначеним Кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим ПАТ „Родовід Банк" звернувся до господасрьского суду Львівської області із позовом до ЗАТ „Калина-ЛТД" та ТзОВ „Калина-Закарпаття" про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 22.1./317-0-08 від 25.09.2008 року у розмірі 73081012,78 грн. шляхом звернення стягення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарького суду Львівської області від 25.01.2011 року у справі №28/129 позов задоволено частково, вирішено - стягнути з Закритого акціонерного товариства „Калина - ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" заборгованість в загальній сумі 72364267,03 грн. (в тому числі 2605395,38 грн. - простроченої заборгованості за процентами, 62999965,09 грн. - простроченої заборгованості по кредиту, 339814,22 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 6419092,34 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом) та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на передане в іпотеку майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Калина-Закарпаття".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2011 року у справі №28/129 затверджено мирову угоду укладену між ЗАТ „Калина-ЛТД" та АТ „Родовід Банк" 23.02.2011 року, згідно із якою на момент укладання Мирової угоди заборгованість ЗАТ „Калина-ЛТД" перед ПАТ „Родовід Банк" складала 72364267,03 грн.. Згідно з пунктами 4, 5 Мирової угоди повернення заборгованості повинно здійснюватись двома частинами: сума у 6750000 грн. - протягом одного банківського дня, але не раніше 15.03.2011 року і не пізніше 01.04.2011 року; сума у 4864267,03 грн. - протягом 4-х місяців з моменту підписання Мирової угоди.

ЗАТ „Калина-ЛТД" суму заборгованості за мировою угодою у розмірі 72364267,03 грн. сплачено не було, умови мирової угоди не виконано.

Пунктом 8 Мирової угоди, визначено також обов'язкок ЗАТ „Калина-ЛТД" за Мировою угодою, передати АТ „Родовід Банк" до 01.05.2011 року в іпотеку наступні земельні ділянки: земельну ділянку, розташовану за адресою: Хмельницька обл., Летичівський р-н, Руднянська сільська рада "за межами населеного пункту" (кадастровий номер: 6823084600:05:008:0015); земельну ділянку, розташовану за адресою: Хмельницька обл.. Летичівський р-н „За межами населеного пункту", Грушковецька сільська рада (кадастровий номер:6823082400:04:003:0034); земельну ділянку, розташовану за адресою: Хмельницька обл., Летичівський р-н „За межами населеного пункту", Грушковецька сільська рада (кадастровий номер:6823082400:04:003:0035); земельну ділянку, розташовану за адресою: Хмельницька обл., Летичівський р-н, Руднянська сільська рада „за межами населеного пункту" (кадастровий номер: 6823084600:05:008:0016); земельну ділянку, розташовану за адресою: на території Тщенецької сільської ради, Мостиського району, Львівської обл. (кадастровий номер: 4622487200:02:000:0013); земельну ділянку, розташовану за адресою: Львівська область, Кам'янка-Бузький район, Неслухівська сільська рада (кадастровий номер: 4622184700:04:000:0001), земельну ділянку, розташовану за адресою: с. Комсомольське, вул. Шкільна, 2а (кадастровий номер: 0521483200 земельну ділянку, розташовану за адресою: по вул. 40-річчя Перемоги, 13 в с. Пилиповичі Новоград-Волинського р-ну, Житомирської обл. (кадастровий номер: 1824084400:03:002:0010); земельну ділянку, розташовану за адресою: Паланська сільська рада Уманського району, Черкаської обл. (кадастровий номер: 7124386100:02:002:0024); земельну ділянку, розташовану за адресою: по вул. Лікарняній, 1 в с. Романівка, Новоград-Волинського р-ну, Житомирської обл. (кадастровий номер: 1824080400:01:003:0019); земельну ділянку, розташовану за адресою: по вул. Кірова, 89 кв. 2, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл. (кадастровий номер: 1811000000:00:018:0163); земельну ділянку, розташовану за адресою: по вул. Пушкіна, 45, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл. (кадастровий номер: 1811000000:00:018:0162); земельну ділянку, розташовану за адресою: Переяслав-Хмельницький район, с. Кавказ, вул. Комунарська, 2 (кадастровий номер: 3223387204:04:001:0006); земельну ділянку, розташовану за адресою: Переяслав-Хмельницький район, с. Кавказ, вул. Комунарська, 2 (кадастровий номер: 3223387204:04:001:0008); земельну ділянку, розташовану за адресою: Житомирська область, Коростенський район, на території Кожухівської сільської ради, (кадастровий номер: 1822382400:03:000:0248); земельну ділянку, розташовану за адресою: Житомирська область, Коростенський район, на території Кожухівської сільської ради (кадастровий номер:1822382400:03:000:0249).

ЗАТ „Калина-ЛТД" не виконало умови п. 8 Мирової угоди, тобто зазначені ділянки не були передані в іпотеку АТ „Родовід Банк".

Скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що мирова угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, оскільки при укладенні мирової угоди відповідачем було введено АТ „Родовід Банк" в оману, щодо обставин, які мають істотне значення. Пунктом 8 Мирової угоди в забезпечення виконання зобов'язання визначеного п. 5 Мирової угоди відповідач до 01.05.2011 року зобов'язався передати позивачу в іпотеку ряд земельних ділянок, які як було виявлено відповідачем в подальшому, набагато пізніше після укладення мирової угоди, не належали відповідачу на момент укладення мирової угоди ні на праві власності, ні на праві постійного користування, а належали третім особам. Скаржник стверджує, що такі обставини стали йому відомі при розгляді судом апеляційної інстанції справи №5015/4702/11 за позовом АТ „Родовід Банк" до ПАТ „Калина-ЛТД" про стягнення 79551288,79 грн. За умови володіння позивачем наведеною вище інформацією, щодо власників земельних ділянок, останнім, за його твердженням не було би укладено мирової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За визначенням наданим ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на це скаржник просить визнати недійсною мирову угоду.

Однак, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що такі посилання не знаходять підтвердження у матеріалах справи та не були доведені у встановленому порядку скаржником. Зокрема, у мировій угоді сторонам не зазначалось про належність саме відповідачу земельних ділянок, які підлягали передачі в іпотеку, а зміст п. 8 Мирової угоди, яким передбачено строк, протягом якого ці земельні ділянки підлягали передачі в іпотеку скаржникові, надавав боржникові можливість у встановленому порядку набути відповідне право на земельну ділянку та забезпечити їх передачі в іпотеку у визначений мировою угодою строк. Саме по собі порушення стороною договору свого зобов'язання не є підставою для визнання договору недійсним.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами пункту 7 частини першої статті 80 цього Кодексу, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено. Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України, від 09.04.2009 року № 01-08/204, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 № 24/489). Так, за наведеною постановою Верховного Суду України від 20.01.2009 № 24/489 „затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі. Умови мирової угоди про припинення зобов'язань між сторонам були внесені до ухвали Господарського суду Львівської області від 12.04.2011 року у справі № 28/129 і нею затверджені.

Посилання скаржника на правову позицію, висловлену у конкретній справі щодо правового режиму мирової угоди, не спростовує зазначених положень, а враховуючи відмінність у складах сторін, безпідставним є посилання на вказану правову позицію в світлі ч. 2 ст. 35 ГПК України. Згідно із вказаною нормою, лише факти, встановлені судом, а не висловлена правова позиція по іншому спору, не доводяться знову при вирішенні іншої справи між тими ж сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 26.02.2014 року у справі № 914/2604/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк", м. Київ - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 26.02.2014 р. у справі № 914/2604/13 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 .Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 05.05.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Дубник О.П.