Постанова

від 05.05.2014 по справі 910/416/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р. Справа№ 910/416/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Янко М.І.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Євротехнології" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Євротехнології"

про стягнення 309216,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року по справі №910/416/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіатехсервіс" 286320,00 грн. - основного боргу, 18774,65 грн. - пені, 4122,32 грн. та 6184,40 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення частково та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі 59820,00.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 05.05.2014 року.

28 квітня 2014 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 05.05.2014 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 93), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

14 серпня 2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №21/12 про надання послуг баштовим краном (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору виконавець зобов'язується надати, а замовник прийняти та оплатити, послуги баштових кранів.

Оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахуванням коштів не пізніше 10 числа кожного наступного місяця ( п. 2.4 Договору).

Пунктом 4.1.11 Договору встановлено, що замовник зобов'язується вчасно здійснювати розрахунки передбачені Договором.

Відповідно до п. 9.1 Договору сторонами погоджено термін дії Договору до 31.12.2012 та набрання чинності останнім з моменту підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 548160,00 грн., відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отримані послуги на суму 261840,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 286320,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Твердження апелянта щодо ненадання позивачем послуг визначених в актах №97 від 29.03.2013 року, № 153 від 29.04.2013 року, № 194 від 31.05.2013 року, №226 від 30.06.2013 року, №243 від 30.07.2013 року, № 276 від 13.08.2013 року та № 278 від 13.08.2013 року колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з п. 2.5 Договору не підписання актів здачі - приймання наданих послуг за відсутності обґрунтованих письмових зауважень з його сторони є підставою для зупинення виконавцем надання послуг за договором до підписання сторонами актів здачі приймання наданих послуг або розірвання Договору.

В той же час, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від підписання вищезазначених актів.

Крім того, відповідач зобов'язаний зазначати про роботу баштового крану, як це передбачено п. 3.1.9. Договору. Рапортів про те, що послуги не надавались матеріали справи також не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача інфляційної складової боргу, пені та 3% річних, які складено арифметично вірно, прийшла до висновку про їх обґрунтованість, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Євротехнології" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Євротехнології" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року по справі №910/416/14 - без змін.

Матеріали справи №910/416/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.05.2014 року.