Ухвала

від 30.04.2014 по справі 6-8927св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Горелкіної Н.А., Іваненко Ю.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», третя особа - ОСОБА_5 про стягнення коштів за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2014 року за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 15 913 156 гривень 95 копійок, з яких: 7 070 000 гривень - основний борг, 2 311 189 гривень - пеня, 633 394 гривні 52 копійки - три відсотки річних, 751 613 гривень 43 копійки - інфляційні втрати та 5 146 960 гривень збитки у вигляді упущеної вигоди.

В обгрунтування заявлених вимог зазначила, що 3 серпня 2007 року між нею, як засновником та єдиним власником малого приватного підприємства «Дарина» та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав на мале приватне підприємство «Дарина», відповідно до умов якого вона зобов'язується передати ОСОБА_8 корпоративні права на вказане підприємство, а останній зобов'язується оплатити ці права.

За умовами договору покупець сплачує продавцю 12 120 000 гривень, з яких 5 050 000 гривень протягом десяти банківських днів з моменту внесення та реєстрації змін до установчих документів підприємства та внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі, а решту коштів в сумі 7 070 000 гривень ОСОБА_8 зобов'язується сплатити протягом тридцяти календарних днів з моменту введення в експлуатацію житлового комплексу, який має бути побудований на земельній ділянці, розташованій в Київській області, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, кадастровий номер 3210500000:06:001:0011, право оренди якої належить малому приватному підприємству «Дарина».

Згідно договору купівлі-продажу зобов'язання покупця забезпечуються банківською гарантією.

На виконання умов договору акціонерний банк «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Київська Русь», надало безвідкличну гарантію оплати № 27477-20/7-4 від 3 серпня 2007 року, згідно якої банк зобов'язався сплатити продавцю суму, загальний розмір якої не перевищує 12 120 000 гривень протягом п'яти банківських днів з дня отримання першої письмової вимоги продавця, яка підтверджує, що покупець не здійснив оплати в належному обсязі і в строки, встановлені умовами договору. Гарантія є чинною з 3 серпня 2007 року по 3 серпня 2010 року включно.

14 липня 2010 року позивач звернулася до відповідача з вимогою про виплату коштів в сумі 7 070 000 гривень, які не були сплачені покупцем, однак банк не виконав своїх зобов'язань за гарантією, у зв'язку з чим просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 15 913 156 гривень 5 копійок, з яких: 7 070 000 гривень - основний борг, 2 311 189 гривень - пеня, 633 394 гривні 52 копійки - три відсотки річних, 751 613 гривень 43 копійки - інфляційні втрати та 5 146 960 гривень збитки у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 5 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про стягнення 7 070 000 гривень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності доказів на підтвердження отримання банком вимоги про необхідність виконання гарантійних зобов'язань, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І.М. Завгородня Н.А. Горелкіна Ю.Г. Іваненко